Марія Матіос. Гранд-дама української літератури
 Уродженка Чернівецької області, письменниця та політикиня, переможниця численних літературних премій з 2005 року (Шевченківська премія з літератури, премії «Коронації слова» та «Книги року BBC»).Дебютувала, як поетеса у п'ятнадцять, пізніше – як авторка новели «Юр'яна і Довгопол». Філолог за освітою з досвідом роботи бібліотекаря. Одна з п`яти найвідоміших письменниць української сучасної літератури. Авторка роману «Солодка Даруся», який з 2004 року витримав шість видань та визнання найкращою книгою першого 15-річчя Незалежності, що має найбільший вплив на українців. Колеги відзначають її волю та нестримність у писанні, а героїв сприймають, як рельєфних, самобутніх і незабутніх. Літературознавці ж називають її не інакше як гранд-дама української літератури.Вона дослідила свій родовід до 1790 року, входить до сотні найвпливовіших жінок України, як справжній письменник та жінка цікавиться психологією, етнографією, городництвом та квітникарством. Окрім безлічі офіційних титулів, має неофіційний – «найпліднішої письменниці України». В кожному творі Матіос відповідає на питання: особистість чи історія або навпаки; десять років досліджувала історію Буковини, яку виклала на сторінках роману-саги «Букова земля», де понад 500 персонажів, майже тисяча сторінок, понад 200 років української історії. Історії, якою ступали «черевички Божої матері». Марія Матіос у «Пунктирі». «Дуже важко і однозначно легко писати чесно, не замовчуючи невигідного, і не ідеалізуючи позитивного. Я такий баланс намагаюся тримати в усіх своїх книжках. Хоча я відкрита до дискусій з будь-якого питання. Хоча слід розуміти, що художній твір – це не історична дисертація». «Життя і війна тривали одночасно, водночас залежні і незалежні одне від одного». «За час свого письменства (а я в літературі майже 40 років) мені завжди здавалося, що я то по-пластунськи, то у повен зріст маю невідкладну потребу бути саме в історії, в минулому. Так, поміж кількох десятків книжок, я написала і кілька, сказати би, легших, навіть книгу кулінарних рецептів «утнула». Але «легші» книжки – то релакс, то письменницьке інтермеццо, то автотерапія, щоб самому не стати «солодкою Дарусею» від огрому людського болю, яким письменник оперує під час написання книжок не про свій перший еротичний досвід чи підліткову шкереберть чи витівки, а книжок, які пишуться кров’ю і витягують з тебе всі жили». «Коли я поринаю в історію, і неважливо, чи це історія двохсот чи п'ятдесятилітньої давності, відчуваю себе сапером, який іде замінованим полем. Так замінували наше минуле, теперішнє, i багато кому хочеться замінувати і наше майбутнє». «Любіть, бо лише любов – найвища правда».  «…мабуть, навіки завойованих жінок, як і навіки завойованих територій, і справді немає»«…не кожна нація уміє себе захищати… А ще кожна нація зобов’язана фіксувати свій захист, свої перемоги, поразки і своїх героїв і негідників бодай у слові. Художньому зокрема. Бо інакше наступні покоління не матимуть мотивації для прогресу і для зміцнення своєї держави. Ось про це моя «Букова земля»». «Перед тим, як сказати «так» чи «ні» будь-якій пограничній ситуації, я роблю три незмінні речі: дивлюся в паспорт, тоді в дзеркало, а після того розгортаю на підлозі дві величезні карти – намальовані фамільні дерева по обох батьківських лініях. Це дуже помічне, кажуть у нас на Буковині, бо ти бачиш, за ким ти йдеш слідом. І чи маєш ти за чиїми слідами йти взагалі». «Статистика, яка стверджує, що семеро з десяти українців за рік не прочитали жодної книжки, – більш ніж переконливий аргумент писати для кожного письменника, як би це парадоксально не звучало. І писати цікаво, якісно, захопливо, попри все. Камінь воду точить. Не я це вигадала». «У такі моменти (складні), окрім справедливих людей, сам Бог простягає тобі руку. Він дає тобі думки. Задуми. І дає слова». «Тепер, пізнавши справжню чорноту страждання, якої я не бажаю навіть найзапеклішому ворогові, я розумію, що то був мій рятівний круг, бо то був час натхнення. Так, ми часто помиляємося в оцінках своїх душевних чи фізичних станів, не знаючи (і слава Богу), що нас може чекати завтра...». «Щоб зламати людину, не конче кидати її до в’язниці. Я крайнощів не люблю ні в чому, але жодного сантиметра власної гідності також не віддаю ніколи і нікому. Хтось називає це впертістю. Інші – позицією». «Я хотіла написати гімн землі, яка мене народила і благословила на працю. Я хотіла відшукати ті часи, коли Буковина ставала авансценою європейської політики і європейських подій. І я хотіла мати підтвердження цьому в документах. Такі документи знайшлися в архівах Відня, Києва, Чернівців, у приватних колекціях». «Коли ти живеш, як пишеш, і навпаки, Бог дає тобі і покару, і винагороду. А ти вже сам вибираєш – дякувати йому чи проклинати за Його дар. Я це спізнала на власній шкірі і ще не оговталася. Але точно знаю, що Бог моїх прокльонів не почує за все те, чим Він мене випробовує. Бо навіть так, з розірваним на шматки серцем, я Його не питаю «за що?!». Я просто ще не знайшла для себе відповіді, навіщо так хотів Бог…» «Я Марія Матіо́с, мати бджіл і мати ос». Посилання на аудіоподкасти: Перейти Фото: https://glavcom.ua/specprojects/kult_front/mariya-matios-ne-kozhna-naciya-umije-sebe-zahishchati-yak-vojin-a-ne-yak-payac--700488.html, https://molbuk.ua/persons/44121-matos-marya-vasilvna.html. Джерела: Матіос, Марія Василівна. Армагедон уже відбувся: повість / М. В. Матіос; худож. Сергій Іванов. – Львів: Піраміда, 2011. – 109 с. Матіос, Марія Василівна. Букова земля: роман-панорама завдовжки у 225 років / М. Матіос. – 5-те вид. – Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2020. – 926 с. Матіос, Марія Василівна. Вибране / М. В. Матіос; худож. С. Іванов. – Львів: Піраміда, 2010. – 424 с. Матіос, Марія Василівна. Вирвані сторінки з автобіографії / М. В. Матіос. – 2-ге вид. – Львів: Піраміда, 2011. – 368 с. Матіос, Марія Василівна. Життя коротке: книга прози / М. В. Матіос. – Львів: Кальварія, 2001. – 236 с. Матіос, Марія Василівна. Жіночий аркан. Із днів Марії: поезії / М. В. Матіос. – Львів: Кальварія, 2001. – 107 с. Матіос, Марія Василівна. Жіночий аркан у саду нетерпіння / М. В. Матіос. – 2-е вид. – Львів: Піраміда, 2011. – 308 с. Матіос, Марія Василівна. Кулінарні фіґлі / М. Матіос; худож. С. Іванов. – 2-е вид. – Львів: Піраміда, 2011. – 206 с.: іл. Матіос, Марія. Майже ніколи не навпаки: сімейна сага в новелах / М. Матіос. – 2-ге вид. – Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2021. – 191 с. Книжка року-2007. Гран-прі конкурсу «Коронація слова»-2007. Матіос, Марія Василівна. Нація: проза / М. В. Матіос. – 2-ге вид. – Львів: Кальварія, 2002. – 211 с. Матіос, Марія Василівна. Приватний щоденник. Майдан. Війна... / М. Матіос. – Львів: ЛА Піраміда, 2015. – 354 с. Матіос, Марія Василівна. Солодка Даруся: драма на три життя / М. В. Матіос. – 3-є. – Львів: Піраміда, 2005. – 176 с. Матіос, Марія Василівна. Щоденник страченої: психологічна розвідка / М. В. Матіос. – Львів: Піраміда, 2005. – 192 с. Матіос, Марія Василівна. Чотири пори життя / М. Матіос; худож. С. Іванов. – 2-ге вид. – Львів: Піраміда, 2011. – 263 с. Матіос, Марія. Черевички Божої Матері: вирвана сторінка з буковинської саги: повість / М. Матіос; худож. С. Іванов. – Львів: Піраміда, 2018. – 206 с.: іл. *** https://glavcom.ua/specprojects/kult_front/mariya-matios-ne-kozhna-naciya-umije-sebe-zahishchati-yak-vojin-a-ne-yak-payac--700488.html https://fakty.com.ua/ua/videos/mariyi-matios-60-rokiv-chym-vidoma-genialna-pysmennytsya/ |
Спецпроєкт
