Michael Jackson. Gravity of loneliness

Коли торкаєшся Світла, не лише зігріваєшся, часом обпалюєшся. Це про невідворотність втрат, коли відчуваєш власну відповідальність за те, що трапилось. Згадування про геніїв – історія цілковито сучасна, незважаючи на проміжок часу, коли вони жили. В тому сенсі, що наповнення цього проміжку завжди важливе для тих хто Тут і Зараз. Для того, щоб встигнути зрозуміти речі, заради яких ті особистості дихали. Для того, щоб спромогтися цим сенсам наслідувати. Тоді все-все – і згадки наші, в тому числі, недарма і хоча б умовно, але неодмінно щиро та сердечно заперечать в один дотик їх gravity of loneliness. Навіть крізь час і простір.
Невеличке містечко Гері округу Лейк, американський штат Індіана. Саме тут в переодстанній день серпня 1958 народився хлопчик, якому судилося стати коронованим сценою найвидатним музикантом і філантропом. В родині його, де генетично з покоління до покоління полюбляли музику, було ще три сестри та п'ятеро братів. Батько Джозеф, кранівник на сталеливарному заводі, у вільний час грав на електрогітарі та виступав з групою Falcons, мати Кетрін – письменниця, теж деякий час співала у Falcons.
Мешкали в маленькому скромному будиночку, як розміщувалися всі – незрозуміло. Вулиця Джексонів майже не виховувала, бо поруч було чимало асоціальних родин, тому дисципліна цілковито домашня. Чи розумів Майкл, що народився в бідній родині – навряд, але, коли піднявся на музичний Олімп, завжди неодмінно допомагав нужденним.
Танцювати маленьке Диво почало щойно йому виповнився рік під акомпанімент звуків старенької пральної машини. Почуття ритму мав дивовижне.
Більш за все полюбляв солодощі та розіграші. Улюблене місце – карамельна крамничка, де згодом продавав цукерки одноліткам, кошти ж витрачав на вініл. Років з п'яти слухав Джеймса Брауна, Вілсона Пікетта, Левая Стапса. Смак до справжньої досконалості змалечку був таким же природнім як артистизм та почуття ритму.
У початковій школі Гарнетта Майкл на зустрічі для батьків виконував арію з м'юзиклу Роберта Вайза «Звуки музики». Соло було незабутнім. Ноти відчував, немов все його їство являло музичний стан.
Робота батька на заводі була не з легких, тому Джозеф, звичайно, хотів, щоб нащадки цього уникли. На початку 1960-х він почав формувати зі старших синів музичний гурт. Так, він був деспотичним і жорстким і досягав дисципліни фізичними покараннями, в тому числі, але єдине чого прагнув – кращої долі для дітей. Джозеф безпомилково розумів, що доросле життя довше за дитинство та до нього потрібно готуватися. Згодом він перевіз родину з Гері, де діти точно не змогли б зробити кар'єри в музиці та побачити інше життя.
Майкл боявся батька, не сприймав за рідну людину, називав по імені, бо чимало потерпав від його невиправданної жорстокості. Спорідненою душею була матуся, яку він вважав ідеалом досконалості, яка завжди підтримувала в усьому. Він дуже походив на неї довірливістю та м'якістю, і це турбувало Кетрін, бо вона зовсім не хотіла бачити сина таким вразливим.
Вже у п'ять рочків брати охоче прийняли Майкла до свого гурту. Улюблений на той час музичний стиль – фолк і кантрі. У вісім Майкл став одним із двох солістів The Jackson Brothers, яка пізніше була перейменована в The Jackson 5. Коли маленький артист з'являвся на сцені, зал неодмінно вставав. Його голос та рухи підкорювали з першого погляду, тримали та заворожували, немов чарівна магія.
Глядачі, як один, підіймуться в залах із запальничками в долонях і в день, коли зупиниться його серце та артисти по всьому світові сповіщатимуть на своїх виступах трагічну звістку.
Успіху він прагнув завжди, наполегливо та всерйоз бажав досягти досконалості. Репетиції, виступи, декілька годин на сон, перемога на важливому конкурсі в Roosevelt High School. Виступи в Чікаго та інших містах, уроки в антракті. Разом із братами він дорослішав, лишаючись юним.
«Ми грали та співали всю ніч, люди кидали гроші на сцену та аплодували стоячи, після цього ми їхали додому та лягали спати, бо вранці потрібно було до школи. Наші кишені були важкими від дрібняків ...ми витрачали їх на цукерки...».
Колектив не мав гідної апаратури, але співав душею, що набагато більше та без чого точно не варто виходити на сцену.
Саме в Чікаго в 1968 вони познайомляться з першим продюсером групи, відомим вокалістом Боббі Тейлором. Майже з перших хвилин той зрозуміє, що Майкл талантом більший за нього та має задатки великого виконавця. Коли Боббі вперше почув The Jackson 5, голос Майкла та побачив його рухи, попросив Джозефа не забирати малого додому, а лишити в Чікаго днів на десять. Йому вкрай хотілося поспілкуватися з неперевершеним солістом, поглянути ближче на це Диво. Його перші безпосередні враження – сонячна щирість Джексона та розуміння, що музика є справжнім життям цього маленького трудоголіка. «Я зрозумів, що переді мною дорослий, просто він виглядає, як дитина та сказав йому: «Так, в тебе талант, але потрібно працювати та працювати. Тому не думай, що це зізнання зробить тебе зіркою».
Справедливості ради слід зазначити, що Майк саме так і думав все життя, хоча, як цілковито доречно зауважить піаніст Роні Ранцефер, який починав з групою братів Джексонів: «Граней, які потрібно було шлифувати, в Майкла, з самих перших кроків на сцені, було небагато».
Простори жанрового вдосконалення колективу розширювалися глибшими елементами фанка. Знаковим став виступ колективу на сцені Нью-йоркського Apollo Theater – найвідомішого концертного майданчика тих часів, де виконавці записували альбоми в стилі R&B. Всі, хто виступали тут, ставали зірками, проходячи своєрідні кастинги прийняття найвимогливішої публіки. Афіша з назвою нікому невідомої групи – вже величезний успіх. Далі більше. Колектив без єдиного хіта викликав шалений захват, виступ став справжнім вибухом, назву групи скандували.
Вражала й самодостатність, бо The Jackson 5 мала власних басиста, гитариста, клавішника, ударника. Джексони виграли конкурс молодих талантів Apollo Theater і отримали право виступу на розігріві в Джеймса Брауна, де Майкл заспівав його пісню I got you, став навшпиньки і почав танцювати. Він був схожий на маленького лялькового Джеймса Брауна, був здатен блискавично імітувати Фреда Астера або Джеймса Кегні, додаючи власний шарм і чарівний артистизм
Доля першого контракту за неймовірної наполегливості Боббі Тейлора була вирішена. Незважаючи на талант колективу, саунд-продюсер Беррі Горді – засновник лейбла Motown Records, уже мав для розкрутки Стіві Вандера і разом з цим – проблеми з соціальними службами за роботу з неповнолітніми. Боббі привіз Майкла до Детройту і повідомив Беррі, що скоро той стане справжньою сенсацією: «Солісту всього вісім, а він танцює краще за Джеккі Вілсона та Джеймса Брауна. Якщо ти закриєш очі та послухаєш його, зрозумієш – після навчання це буде найкращий співак, якого ти чув».
Беррі дослухався та запросив колектив на вечірку з нагоди дня народження Даяни Рос, де відомі виконавці виконували відомі хіти. Боббі щиро та наполегливо першим зробив все можливе, щоб про The Jackson 5 почули як про справжніх зірок.
Присутні ж на виступах коллективу знаменитості зазначали, що вже тоді, у свої неповні десять, Майкл був справжнім великим артистом. Всі були в захваті та потрясінні  від того, як такий маленький виконавець здатен бути таким обдарованим. Коли б не починала грати музика, він завжди був готовий виступати, готовий вдячно розчинитися в своєму новому дивному житті.

У 1993-му – перший юридичний розгляд і обвинувачення від людей, яких він сам впустив до свого життя, був з ними щирим і щедрим. Це був справжній шок, бо ніхто ніколи не думав про сексуальну приналежність Джексона. Співак розгублений і ображений: «Ось і роби людям після цього добро…». «Вони багато років з'ясовували який ти і врешті-решт повісили на тебе ярлик, – парирував Тед Девід. – Але ж все це суцільна брехня…». Джексон буквально вбитий 93-ма пунктами звинувачень.
Прокурор Снедан, який завдяки зірці двічі брудно позначить історію свого життя, вчепився в справу, немов бультер'єр. Причини такого вибору мишені незрозумілі й досі. Єдине, що було зрозуміло, хтось намагався отримати чималу фінансову вигоду з ситуації.
Проти Майкла виступає улюблена сестра Ла Тойя, вмотивована безпринципним бойфрендом, а пізніше – чоловіком Джеком Гордоном. Напевно, тоді вперше в житті Майкл відчув, що таке ненависть. Невластиве йому почуття. Є речі, які неможливо робити нізащо, тим більше, коли мова йде про рідних і близьких. Це був, немов удар під дих, низький і жорстокий. Всі інші члени родини підтримали та стали на його захист.
Запланована перевірка сестри на детекторі брехні в Мадриді в теле-шоу не сталася, бо в останню мить вона підняла ціну від $10 тисяч до $100, розуміла, інакше наклеп відкриється.
Ганебний обшук Neverland за участі десятків поліціянтів, процедура з роздяганням догола та фотозйомка – все це, за зізнанням Джексона, було найбільшим приниженням, крізь яке довелося пройти та відчути. Він просто не міг повірити, що закон дає право на такі дії.
Прямий ефір, де Майкл звертається з проханням зупинити цей шабаш і дочекатися слів правди. Він не збирався нічого сплачувати: «Я хотів боротися за правду, але адвокати вмовили мене підписати цю фінансову угоду». Інакше, казали, потрібно преривати гастролі, сплачувати величезні збитки. Друзі попереджали, відкуплятися не можна, бо вирішать, що він винен, але Джексон так втомився, що йому було байдуже. Згодом він про цю фатальність пожалкує, та його буде бісити, що ця угода дала привід громадськості повірити в те, чого не було. Але тоді він просто хотів припинити страждання та психологічний тиск і моральний біль, які доєднувались до болю фізичного.
Невдовзі два шлюби, троє дітей – два сини та донька – Принц-Майкл, Принц-Майкл II, Періс-Майкл. Джексон завжди був «одружений» з кар'єрою, зіркова донька Елвіса Преслі – Ліза Марі, перша дружина, змиритися з цим не змогла. Друга – фанатка Деббі Роу, добра медична сестра та відданий друг, який його розумів – це не про любов. Джексон хотів дітей без одруження, матуся наполягла, що вони мають бути закононароджені. Третій син народився від сурогатної матері, особистість якої невідома.
У 2003-му нові звинувачення. До Джексона звернулися по допомогу хлопчині хворому на онкологію. Він допоміг, оселив юнака на його прохання та за згодою його батьків у своєму маєтку. Все було знову розіграно, немов по нотах. Як за дією чарівної палички з'явиться документальна стрічка Living with Michaеl Jackson британського журналіста Мартіна Башира. В ній ідеться саме про цього хлопчика в Neverland. Майкла попереджали про обережність, але він знову не міг повірити, що на його добро відповідатимуть шахрайською брехнею. «Мене звинувачують в тому, що я образив тих, кого більш за все ціную та люблю – дітей... Я переріжу себе вени, ніж ображу дитину», – цитувала Майкла невтішна матінка. Майклові було занадто боляче, що це в принципі могло статися з ним. Титул Короля поп-музики виявся важкою ношею, усвідомлення того, що ти не можеш жити як всі люди, доводило до відчаю. Він відчував себе обдуреним, його знову підвели люди, яким довірився. Джексон скаржився Кетрін, що життя його скінчилося та він більше нікому не вірить: «Навіщо вони так вчинили зі мною ...вони ж вб'ють мене».
П'ятимісячний судовий процес. Поліція прокурори, мас-медіа – дух лінчування, справжнє цькування. І маріонетковий прокурор Снедан, готовий стати національним героєм за те, що знову збирався посадити до в'язниці невинного.
Адвокат Майкла – Томас Месереро постійно надавав журналістам докази невинності співака, але журналісти навіть на думали про це розповідати, тримаючи скандальні рейтинги програм. Тільки пізніше весь цей медійний натовп зрозуміє, що його цинічно використовували в черговій брехливій виставі.
Врешті-решт на суді було показано відео-спростування, зняте до того, як почався процес. У ньому родина хлопчика запевняла в форматі дифирамбів, як щиро та щедро їм допоміг Майкл. Будь-яка нормальна людина, знаючи, що такий запис існує, відмовиться звертатися до суду з обвинуваченням. Але не в цьому випадку колективного абсурдного судового шахрайства.
Процес набував фіналу, здавалося весь світ завмер в очікуванні рішення в справі генія. День вироку до крає був сповнений переживаннями, невідомість лякала. Майкл схожий на мерця. За всіма пунктами присяжні оголошують – не винен. Джексон навіть не розумів, що сталося. Місяці приниження, численних обшуків, напруги, страху за рідних дітей. Адвокат Томас Месереро шепотів йому на вухо: «Ти вільна людина, вільна!». Майкл, здавалось, не чув, виснажений до дна. В його серці не було місця для переможної радості, настільки він був розчавлений.
Відтепер він остаточно розуміє, що закритої особистої території для нього не існує або вона неодмінно буде спотворена. «Брехня бігає спринти, але правда бігає марафони». Так, Майкле, але після цього страшного процесу, ти вже не повернувся до свого маєтку, де «мешкав» Пітер Пен.
Королівська казка поступово добігала кінця, ігноруючи традицію добрих фіналів.

2009-го Джексон збирався дати серію концертів This Is It Tour у Лондоні. Майкл вважав, що підписує договір на десять виступів, а їх, завдяки спритним нечесним менеджерам, виявлялося пів сотні. 750 тисяч квитків розкуплено за чотири години. Відмінити нічого не можна. Виснажений Джексон поринає до підготовчого процесу.
25 червня стурбований голос викликає швидку, пояснює причину, відповідає на питання, багато формальних протокольних слів. Пронизлива байдужість моменту. Буденність, якщо не знати, що йдеться про зупинку серця  Майкла Джексона. Час втрачено. Реанімація не рятує.
На жаль, він ізолював себе від тих, хто міг сказати «ні» його бажанням, лікарі виконували будь яку забаганку, в тому числі щодо знеболювальних і навіть загального наркозу, для того, щоб артист просто міг заснути. «За інформацією журналу People, у 2011 році лікаря Джексона Конрада Мюррея визнали винним у ненавмисному вбивстві. Доведено, що він лікував Майкла від безсоння пропофолом, непередбачуваним і потенційно смертельним анестетиком, який спричинив смерть артиста».
Трагедія в тому, що поруч майже не було тих, хто був з артистом по справжньому чесним, тих, кому не були потрібні його гроші. Ця особливість моменту віддзеркалена в долях геніїв, на жаль, безвинятково.
У свою чергу, Джексон також не міг відповідати «ні», досконало поратися та контролювати фінанси, як, нариклад, той же Синатра.
«Протягом 2010 було продано близько 35 млн. копій його альбомів, співак «заробив» приблизно $2,1 млрд або половину від суми, яку отримав за життя. Його пісні вкотре стали лідерами продажів».
Колеги скажуть про удар під дих, один із найтрагічніших і скорботних днів в житті, про безцінні скарби спогадів, серед яких неможливо обрати улюблені, про те, що він подарував океан любові, людяності, добра, про те, що його не змогли вберегти, про пісні, виконані серцем, про найвидатнішого артиста в історії, про великий талант, який зустрічається раз на життя і що кращого нічого не чули й таких як він більше нема та не буде. Акцентують, що не меншим доведенним людству життєвим досягненням було його вміння допомагати іншим і це завжди приносило йому радість, яка, за смислом, була поруч з любов'ю до музики.
Він насправді найвеличніший в багатьох сенсах. Його багатомільйонна доброчинність визнана в усьому світові, а його життя – величний тріумф втілення американської мрії. Історія  хлопчини з провінції, який примусив світ впасти до його ніг, робив неймовірні речі, але не без помилок, людяна людина, яка хотіла зробити світ кращим, а його сценічний геній, нескінченна доброта, дружелюбність, безумовно варті взаємеої любові.
Усе так, але не полишає думка про позачасове відчуття провини перед справжнім генієм. Перш за все, мова про тих, хто був поруч, називав себе його друзями та невиправно байдуже не зберіг вічного «місячного хлопчика» від заздрості, вбивчих принижень і звинувачень, корисливих лікарів. Не закрив його беззахисне серце від руйнівної гравітації самотності. Серце, для якого головним омріянним займенником завжди лишалося – «МИ», теплом та ніжністю якого Майкл так щедро обдаровував цей недосконалий світ, бо завжди щиро вірив в те, що зможе зробити його кращим.
Володар унікального голосового діапазону від ніжного фальцету до потужних високих нот, виконавець, який з'являвся на сторінках Книги рекордів Гіннеса майже сорок разів, рекордсмен найбільших продажів альбомів і найбільшої кількості нагород, концерти якого збирали сотні тисяч людей – Michael Jackson в «Території особистості».