Микола Гоголь

Микола Гоголь. Людина, яка як при житті, так і після смерті оповита павутиною містики та загадок. Один із геніїв ХІХ сторіччя, що надихає й нині. Гоголь завжди був в усіх на вустах. Мова й про життя й про творчість. Любитель Полтавщини та Риму цього разу у "Пунктирі".

«Архітектура - теж літопис світу: вона говорити тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази.»
«Бути на світі й нічим не позначити свого Існування - це здається мені жахливим.»
«... Всі люди - брати тій же сім'ї, і будь-якій людині ім'я брат, і не будь-яке інше.»
«Гнів скрізь недоречний, а більш за все справі вірній, тому що затемнює и каламутить її.»
«Є у … людини ворог, непримиренний, небезпечний ворог, не будь якого, він був би велетнем. Ворог цей - лінь, або, краще сказати, хворобливе усипляння... Багато думок, які не супроводжуються втіленням, вже у нас загинуло безплідно. Пам'ятайте вічно, що будь-яка марно витрачена хвилина тут невблаганно спроситься там, і краще не народитися, ніж збліднути перед цим страшним докором.»

«Звертатися з словом потрібно чесно. Воно є вищий подарунок Бога людині.»

«Навряд чи є вища з насолод, ніж насолода творити.»

«Слава Богу, відчаю я не вдавався навіть і в хвилини, незрівнянно тяжчі. Я дуже впевнений в тому, що Той, хто розпоряджається справами світу, їм створеного, незрівнянно розумніший за всіх нас і знає, що робити, а тому ні в якому разі впасти духом не можу без його волі.»

«Словом - скрізь, куди ні звернуся, бачу, що винен той, хто застосовує ...»

«Стань спершу сам чистішим душею, а потім намагайся, щоб й інші стали чистіші.»

«... У мене ніколи не було грошей в той час, коли я про них думав. Гроші, як тінь або красуня, біжать за нами тільки тоді, коли ми біжимо від них. Хто занадто зайнятий працею своєю, того не може збентежити думка про гроші, хоча б навіть і на завтрашній день їх у нього бракувало.»

«У письменника тільки один вчитель: самі читачі.»

«... Часто в години задуми, коли іншим здавався я сумним, коли вони бачили або хотіли бачити в мені ознаки сентиментальної мрійливості, я розгадував науку веселого, щасливого життя, дивувався як люди, жадібні до щастя, негайно тікають, зустрівшись з ним.»

«Ще з самих часів минулих, з самих років майже нерозуміння, я горів незгасимої ревнощами зробити життя своє потрібним для блага держави, я кипів принести хоча б найменшу користь. <...> Я перебирав у думці всі стани, всі посади в державі і зупинився на одному. На юстиції. Я бачив, що тут роботи буде найбільше, що тут тільки я можу бути благодіянням, тут лише буду істинно корисний для людства. Неправосуддя, найбільше в світі нещастя, найбільше розривало моє серце. Я поклявся жодної хвилини короткого життя свого не загубити, чи не зробивши блага.»

«Якщо навіть трапиться розгніватись на когось, тоді розгнівайся и на себе самого.»

«Я почитаюся загадкою для всіх, ніхто не розгадав мене абсолютно.»

«... Великий талант свій прийняв Гоголь як борг, накладений на нього згори, який зобов'язаний він нести протягом всього свого життя. Строго зрозумів він покликання художника; не усміхаючись сам, виробляв він своїми творами сміх, повний художнього насолоди. Відомо його слово, де так висловив він себе, коли сказав: «І довго ще визначено мені чудний владою йти в руку з моїми дивними героями, оглядати всю величезну неслася життя, оглядати її крізь видимий світові сміх і незримі, невідомі йому сльози». Весь звернений до Бога, завжди трудився він внутрішньо і часто говорив, що життя не веселощі, не задоволення, а й праця, і подвиг. А варто лише не бігти від духовної праці, - він з'явиться, великий і нескінченний». - Костянтин Аксаков, поет і публіцист, літературний критик, історик і лінгвіст.

«Весь розмах лірики, даний ритмами, від яких себе відволікає в прозі Пушкін, вклав Гоголь в прозу, змушуючи здригатися, як струни, витягнуті свої рядки, що дають звук асонансів і алітерацій. До нього спроби в цьому роді не одержували успіх: лірика Карамзіна охолола для нас; Марлинський нам і зовсім не потрібен. Гоголь же і хвилює, і дивує нас через сто років; і це є факт ним здійсненої перемоги, що межує з революцією нашої словесності. ... У Гоголя стик багатьох словників з синтаксичними головоломками дає враження, що автор вивчив словник Даля до словника Даля; з мозаїки місцевих і станових жаргонів витягує він нові звуки мови. ... Гоголь вмів витягти з мови досі невитягнуте; після нього ніколи вже не було такого зсуву в нашій літературі».- Андрій Білий, письменник, поет, критик.

«Гоголем не можна начитатися. Навіть важко уявити собі людину, яка прочитав його один раз і більше до нього б не поверталася».- Іраклій Андроник, письменник, літературознавець, майстер художнього оповідання, телеведучий.

«Гоголь - це безодня, а в безодню завжди зазирнути хочеться». — Владислав Троїцький, український театральний актор, режисер, драматург і телеведучий.
«Гоголь перший побачив чорта без маски, побачив справжнє обличчя його, страшне не своєю незвичайністю, а звичайністю, вульгарністю». - Дмитро Мережковський, письменник, поет, критик, перекладач, історик, релігійний філософ, громадський діяч.

«... Гоголю не було зразка, не було попередників… Всі теорії, всі перекази літературні були проти нього, тому що він був проти них. Щоб зрозуміти його, треба було зовсім викинути їх з голови, забути про їхнє існування, - а це для багатьох означало б переродитися, померти і знову воскреснути». - Віссаріон Бєлінський, письменник, літературний критик, публіцист, філософ-західник.

«Де є сміливішими порівняння, де художня правда неймовірніше? Бідні символісти: ще досі дорікає їм критика за «блакитні звуки»: але знайдіть мені у Верлена, Рембо, Бодлера образи, які були б настільки неймовірні по своїй сміливості, як у Гоголя. Ні, ви не знайдете їх: а між тим Гоголя читають і не бачать, не бачать досі, що немає в словнику у нас слова, щоб назвати Гоголя; немає у нас способів виміряти всі можливості, їм вичерпані: ми ще не знаємо, що таке Гоголь; і хоча не бачимо ми його справжнього, все ж творчість Гоголя, хоча і звужена нашою убогою сприйнятливістю, ближче нам всіх письменників … XIX століття. Що за склад! Очі у нього з співом вторгаються в душу, а то витягуються кліщами, волосся розвіваються в блідо-сірий туман, вода - в сірий пил; а то вода стає скляною сорочкою, облямованою вовчої шерстю - сіяння». - Андрій Білий, письменник, поет, критик.

«Діапазон Гоголя був безмежний. Не тільки сміх, а й страшна фантастика «Страшної помсти» і «Вечори напередодні Івана Купали», і героїчна патетика, патріотична урочистість «Тараса Бульби», і поетична співучість «Травневої ночі», і глибока схвильованість «Портрета», і гротескність «Носа» - одного з найбільш фантастичних і самих реалістичних творів світової літератури, і безмежна жалість до бідної людини, так сильно проявилася в «Шинелі» і знайшла своє продовження і в ранніх (та й не тільки ранніх) творах Достоєвського, і в творчості Тургенєва, Лєскова, Гліба Успенського, Гаршина, Чехова». - Максим Рильський, український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець.

«Жахливе нерозуміння Гоголя можна пояснити... тільки одним: за природою свого духу і творчості він був чужий для … літератури». — Абрам Перетц, громадський діяч, винний відкупник, підрядник і постачальник армії і флоту.

«Перед Гоголем має боятися як перед людиною, обдарованою найглибшим розумом і самою ніжною любов'ю до людей!» - Тарас Шевченко, український поет і мислитель, художник, прозаїк, етнограф і революціонер-демократ.

«...Найхарактерніша риса таланту Гоголя - оригінальність і самобутність, що відрізняють його від всіх … письменників».- Віссаріон Бєлінський, письменник, літературний критик, публіцист, філософ-західник.

«Тут наче в останній раз сміється Чорт над людиною, навмисне в самому принизливому положенні тіла і духу тягне свою жертву. Лікарі повинні були здаватися Гоголю в передсмертному маренні його чимось на зразок тієї нечисті, яка задушила Хому Брута в спаплюженій церкві. «Гірким словом моїм посміюся», - ці слова пророка Єремії написані на гробовому камені Гоголя. На жаль, тепер ми знаємо, хто над ним посміявся». - Дмитро Мережковський, письменник, поет, критик, перекладач, історик, релігійний філософ, громадський діяч.

«... Холодність, з якою публіка поставилася до «Одіссеї» Жуковського, обурювала його, здавалася йому ознакою відсутності смаку, розумового безсилля суспільства, і він знаходив, що йому нема чого поспішати із закінченням «Мертвих душ», так як сучасні йому люди не годяться в читачі, не здатні ні до чого художньому і спокійного. «Ніякі рецензії не в силах засадити нинішнє покоління, обморочене політичними бродіннями, за читання світле і заспокійливе душу» . - Олександра Анненська, педагог і відома дитяча письменниця XIX - початку XX століття.

«... Ця людина є, можливо, самим екстраординарним, генієм-самородком, якого коли-небудь знав світ. Серед письменників свого часу він постає як унікальний феномен, який, дуже швидко позбувшись впливу інших, захоплює своїх шанувальників в світ фантасмагорій, в якому співіснують смішне і жахливе». - Анрі Труайя, французький письменник.

Барабаш, Ю. Гоголь. Загадка Прощальной повести [Текст] : выбранные места из переписки с друзьями. Опыт непредвзятого прочтения / Ю. Барабаш. - М. : Художественная литература, 1993. - 269 с.

Гоголь без глянца [Текст] / Сост. и вступ. ст. П. Фокина. - СПб. : Амфора, 2008. - 430 с. - (Без глянца) (Проект Павла Фокина).

Чухліб, Тарас Василович. Козацьке коріння Миколи Гоголя [Текст] / Т. Чухліб. - К. : Наш час, 2013. - 271 с. - (Невідома Україна).

Манн, Юрий Владимирович. Гоголь. Завершение пути: 1845-1852 [Текст] / Ю. Манн. - М. : Аспект-Пресс, 2009. - 304 с.

25.10.2019