Вінсент Ван Гог
Його вважають божевільним, вчені до цих пір відносять творця до душевнохворих, висуваючи різні припущення та діагнози. Навіть сам герой казав про себе «Я заплатив життям за свою роботу, і вона коштувала мені половини мого розуму». «…Життя без кохання я вважаю гріховним і аморальним станом». «Книга - це не тільки всі твори літератури, але також совість, розум і мистецтво». «Книжкові магазини завжди нагадують мені, що в світі є хороші речі». «Краще говорити менше, але вибирати такі слова, в яких багато сенсу, ніж вимовляти довгі, але порожні промови, які настільки ж марні, як легко вимовляються». «Людина несе в душі своїй яскраве полум'я, але ніхто не заходить погрітися біля нього: перехожі помічають лише маленький димок, що вибивається з труби, і йдуть своєю дорогою». «Людина приходить у світ не для того, щоб прожити життя щасливо, навіть не для того, щоб прожити її чесно. Він приходить у світ для того, щоб створити щось велике для всього суспільства, для того, щоб досягти душевної висоти і піднятися над вульгарністю існування майже всіх своїх побратимів». «На мій погляд, я часто, хоча і не кожен день, буваю казково багатий - не грошима, а тим, що знаходжу в своїй роботі щось таке, чому можу присвятити душу і серце, що надихає мене і надає сенс мого життя». «Не існує такого поняття, як негарна жінка». «Нехай я отримую удари, нерідко роблю помилки, часто буваю неправий - все це не так страшно, тому що в основному я все-таки має рацію». «Нормальність - це асфальтована дорога: по ній зручно йти, але квіти на ній не ростуть.»
«Те, чому вчишся на особистому досвіді, дається не так швидко, але зате глибше закарбовується в мозку». «Шукай же світла та свободи і не грузни занадто глибоко в болоті життя». «Що таке малювання? Це вміння пробитися крізь залізну стіну, яка стоїть між тим, що ти відчуваєш, і тим, що ти вмієш». «Я аж ніяк не збираюся заперечувати користь шлюбу, особливо коли він уже укладений і людина спокійно починає жити своїм будинком. Але в нашому цивілізованому світі він пов'язаний з такими похоронно-смутними привітаннями та церемоніями, на яких наполягають сім'ї нареченого і нареченої (не кажу вже про необхідність відвідати безрадісні, як аптека, установи, де сидять допотопні цивільні і духовні влади), що тобі мимоволі стає шкода бідолаху, вимушеного запастися необхідними паперами і відправитися в місця, де його з жорстокістю, яка перевершує лютість найкровожерливіших людожерів, підсмажують до одруженого стану на повільному вогні вищеназваних хоронивно-сумовитих церемоній». «Я вважаю, що художник - щасливець: він знаходиться в гармонії з природою всякий раз, коли йому в якійсь мірі вдається висловити те, що він бачить». «Я не можу зробити так, щоб мої картини самі продавалися. Але прийде час, коли люди зрозуміють, що вони вартують більше, ніж фарба, витрачена на них». «Я перестаю боятися божевілля, коли бачу поблизу тих, хто вражений ним». «Я хочу торкатися до людей своїм мистецтвом, я хочу щоб вони говорили - він відчуває глибоко, він відчуває ніжно». «Якщо я буду коштувати чогось пізніше, то стою чогось і зараз. Адже пшениця - це пшениця, навіть якщо спочатку люди думають, що це просто трава».
Пажак, Фредерік. Ван Гог. Іскріння [Текст] / Ф. Пажак ; пер. з фр. І. Рябчий. - К. : Нора-Друк, 2018. - 264 с. : іл. - (Біографії). 29.11.2019 |
Спецпроєкт
