Любко (Любомир) Дереш: «Життя – це шахова партія»

Титульне фото: Любко (Любомир) ДерешКритики називають його письменником-вундеркіндом і феноменом сучасної української літератури. Він – уродженець міста Лева, має декілька не пов`язаних із літературою спеціальностей: «хімія та біологія», «організатор психотехнічних процедур і розробник психотехнік», «інструкторська та розробницька діяльність»; полюбляє проводити різноформатні тренінги та семінари, до того ж є магістром економіки.У шістнадцять дебютував романом «Культ», який викликав зацікавленість та літературну довіру читачів і одночасно багато питань критики до молодого автора. Через три роки «Культ» було перекладено німецькою, французькою, італійською та польською.
Наступні твори «Поклоніння ящірці» (2002), «Архе» (2004), «Намір!» (2006), «Трохи пітьми» (2007) знов викликають жваве обговорення у пресі. Автор є неодноразовим переможцем конкурсів «Книга року BBC», «Найкраща українська книжка», журналу «Кореспондент».
У 2012-му, з появою роману «Голова Якова», він повністю присвячує себе літературній діяльності.
Його творчість про покоління, не знайоме з епохою СРСР, яке демонструє вільний від вражень радянського минулого погляд.
Його цікавлять психологія та йога творчості, змінені свідомості в культурологічному аспекті, культурні та духовні традиції світу. Для повнішого висвітлення людської природи співпрацює з представниками інших мистецтв. Є учасником багатьох цікавих проєктів, які дозволяють дослідити, ким є людина та які справжні межі її можливостей.
«Синайський цикл» написаний за кордоном, де питання пошуку свого «дому всередині». Мова про книжку повістей «Миротворець» (2013), роман «Остання любов Асури Махараджа» (2013) і збірку оповідань «Пісні про любов і вічність» (2014). «Миротворець» і «Остання любов Асури Махараджа» внесено до списку конкурсу «Книга року Бі-Бі-Сі».
Його есеї, статті й оповідання друкуються в часописах «Ї», «Kafka», «Radar», «Пектораль», «Harper’s Bazaar», «Forbes».
У 2008-му роман «Поклоніння ящірці» поставлено на сцені Веймарського національного театру в Німеччині.
Наприкінці 2013-го саме Любко Дереш розпочинає Марафон «100 книжок за 400 днів», покликаний привернути увагу до читання серед української молоді.
Щодо його головних прагнень і усвідомлень, він вважає, що людина повинна в першу чергу розібратися з тим, що вона хоче, що їй приносить зараз відчуття щастя, тобто відчути та втілити образ себе. І робить це в кожному своєму творі та проєкті.
Загадковий, яскравий і талановитий прозаїк, есеїст, сценарист, лектор, куратор, розробник інноваційних підходів у творчості – Любко Дереш у «Пунктирі».

«…для мене Україна і українська ідентичність – це і є українська мова. Це є безумовно. Тобто поки існують носії української мови, існує Україна як така».«Емоції не лягають в проєкти майбутнього, вони завжди тут і зараз. Шукаю стану, в якому почувався б комфортно. Шукаю ситуації, в якій мені би не довелося переступати через певні відчуття себе».
«Боюсь людей, яких я не можу читати з обличчя».
«Життя – це шахова партія, в якій зійшлися "я" і світ. Фігурами світу є події та ситуації, фігурами "я" є дії та рішення. Кількість наших фігур обмежена, тоді як запас фігур світу є нескінченним».
«Життя настільки динамічне зараз, що від 24 лютого, я не мав нагоди просто сісти і спокійно щось читати. Але все ж якісь робочі справи змушують мене час від часу брати якісь книжки в руки. Це наукові тексти, пов’язані з історією України».
«Змінитися – означає увірувати. Увірувати – означає знати достатньо. Віра народжується у знанні, а не в невігластві».
«..її життєве кредо: «Завжди говори правду». В першу чергу – самій собі».
«Кімнати мають бути квадратними, тоді вони заспокоюють. Куб – основа Всесвіту».
«Книги – це більше про пошуки себе, про дорослішання».
«Кожен сам вибирає, як жити і як не жити».
«Коло запитань, які ми задаємо самі собі, все одно не є повним. Це як теорема Гьоделя: якщо система вірна, значить, вона неповна. І навпаки: якщо вона повністю описує якесь явище, то вона містить у собі похибку».
«Людей змінюють не ситуації, людей змінюють інші люди».
«Ми – цвіт нації, ми – цвіль нації. Насправді ж ми просто є».
Титульне фото: Любко (Любомир) Дереш«Можна змінити наше сприйняття фактів, але не самі факти».
«Моя професія міняє людину».
«Моя реальність відбувається "тут і зараз", це мій культ. Я надзвичайно мало думаю про те, яким є моє майбутнє. Тому що його немає. Я не називаю себе жодними конкретними словами, не визначаю себе функціонально – ким я там буду. Скоріше, я шукаю якесь відчуття всередині себе... Емоційно».
«На душі чогось було так сумно, що аж хотілося малювати простим олівцем».
«Наші рішення – це своєрідна магія. Бо як іще назвати те, що здатне міняти світ?»
«Неможливих речей немає. Є недостатня кількість спроб».
«Перш, ніж ми щось проговорюємо, існує ситуація невизначеності. Чим більше ми говоримо про те, що все погано, тим більше віднаходимо доказів того, що це дійсно так. І навпаки, ми можемо запустити зворотній процес, просто силою говоріння. І в цьому я бачу вихід із будь-якої кризи. Коли ми починаємо помічати всі позитивні тенденції, ми починаємо формувати позитивний процес, який нас влаштовує і виштовхує у позитив».
«Серце її, як лютня: ледь торкнеш – і відізветься».
«Спогади – у відчуттях».
«Ти в снігопаді залишишся, я в листопаді».
«Ти живеш у час, коли нікому не цікаво, що у твоїй голові. Головне – акуратний одяг, за яким тебе визнають за нормального».
«– Ти будеш мене захищати? – Я тебе навчу бути собою».
«Диво буває двох видів. Перше… – це коли вдається звергнути лаштунки світу і за ними побачити Господа. Це диво називають мокша – свобода, або ж звільнення. Друге… – це коли наступна секунда більше не наступає. Це друге чудо називають смертю. Обидва чуда можуть трапитися будь-якої секунди – бо немає закону понад милістю, а чудо стається по милості».
«Усі дбають про човен, поки він пливе, але ніхто не дивиться у воду».
«Це завжди лякає, коли тобі 36 років, а тебе вже називають класиком. Шкіра раптом починає набувати бронзового відтінку, і це не засмага, а щось таке, що починає тебе стискати, увічнювати».
«…єднає і надає силу поезія як те, що вистрілює найперше. Ця поезія вже не просякнута настроями жалю, суму, смутку. Прийшли зовсім інші архетипи: боротьби, перемоги».
«Єдина магія – це те, що я дозволив страхові керувати собою, а не навпаки».
«Є ж на світі такі чудові люди, котрі влучають, не цілячись».
«Є серйозніші речі в цьому житті, ніж натхнення, – доля називається. Доля, обставини».
«Чи можна будь-кого навчити бути письменником? Це моє улюблене запитання. Я впевнений, що так. Частина навчання – це певні алгоритми, матчастина: структура, композиція тощо. Але є й те, що називається покликанням. Саме тут скептики кажуть: "Ну, ось немає в людини покликання, немає в неї дару. Не мучте конячку!" Але я вважаю, що якщо людина хоче писати – вона навчиться. Інше питання – скільки це займе в неї часу, і чи буде в людини достатньо рішучості, щоб дійти кінця».
«Щастя – переживання цілісності себе...».
«Я розумію – ти зараз потребуєш свободи, і мені дуже хочеться зберегти в тобі це почуття».
«Я за те, аби Україна віднайшла свою онтологію, віднайшла в собі джерело нескінченного бажання до розвитку».


Посилання на аудіоподкасти: Перейти

Джерела:
Андрухович, Юрій Ігоревич. Трициліндровий двигун любові / Ю. Андрухович, Л. Дереш, С. Жадан. – Харків: Фоліо, 2000. – 213 с. – (Графіті).
Дереш, Л. Поклоніння ящірці / Л. Дереш. – Київ: Сідіком Україна, 2007. – ел. опт. диск (CD-ROM); МР3-192 кБіт/сек, 44.1кГц. – (Сучасна українська література).
Дереш, Любко. Культ: роман / Любко Дереш. – Львів: Кальварія; Київ: Книжник, 2002. – 206 с.
Дереш, Любко. Про Миколу Гоголя, Марка Твена, Ніколу Теслу, Альберта Ейнштейна, Стівена Кінга / Любко Дереш. – Київ: Грані-Т, 2007. – 72 с. – (Життя видатних дітей).
Дереш, Любко. Архе: Монолог, який усе ще триває: роман / Л. Дереш. – Харків: Фоліо, 2009. – 319 с. – (Графіті).
Дереш, Любко. Трохи пітьми, або На краю світу / Л. Дереш. – Харків: Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2008. – 288 с.
Дереш, Любко. Архе. Не все, що розгортає свідомість, протизаконно [Звукозапис]: аудіокнига: 11 год.00 хв. / Любко Дереш. – Київ: Сідіком, 2007. – ел. опт. диск (CD-ROM); МР3-192 кБыт/сек, 44.1кГц. – (Сучасна українська література).
Дереш, Любко. Намір!: роман / Л. Дереш. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2010. – 272 с.
Дереш, Любко. Миротворець: повісті та оповідання / Л. Дереш. – Львів: Кальварія, 2013. – 196 с.
Дереш, Любко. Остання любов Асури Махараджа: роман / Л. Дереш. – Київ: Нора-Друк, 2013. – 226 с. – (Читацький клуб).
Дереш, Любко. Голова Якова: алхімічна комедія / Л. Дереш. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 238 с.
Дереш, Любко. Пісні про любов і вічність: збірка / Л. Дереш. – Харків: Кн. Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2014. – 364 с.
Дереш, Любко. Спустошення: роман / Л. Дереш. – Львів: Вид-во Анетти Антоненко, 2017. – 375, [1] с.
Дереш, Любко. Там, де вітер: роман / Л. Дереш. – Львів: Вид-во Анетти Антоненко, 2021. – 304 с.
https://life.pravda.com.ua/society/2010/08/2/56250/
https://coffeetime831.wordpress.com/%D1%81%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D1%96-%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D1%82%D0%B8/%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%BA%D0%BE-%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%88/
https://rozmova.wordpress.com/category/%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%88-%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%BA%D0%BE/
https://kanaldim.tv/ru/zvanie-klassika-v-36-let-pugaet-intervyu-s-lyubko-dereshem/

01.12.2023