Леонардо да Вінчі: «Я люблю тих, хто може посміхатися у біді…»
Він не залишив жодного автопортрета, який однозначно належить саме йому. Разом із тим є автором найзагадковішого портрета, який і досі викликає багато запитань, бентежить істориків, письменників дослідників. Мова, звичайно, про «Мо́ну Лізу» («Джоконда») (італ. Mona Lisa, La Gioconda, фр. La Joconde). Його полотна зберігають в галереях Вашингтона, Флоренції, Лондона, Лувра, Мілана, Кракова, Турина, Ватікана, Мюнхена. Й саме йому належить перше пояснення про те, а чому ж небо є синім. Він не мав прізвища в сучасному розумінні цього слова, бо «да Вінчі» означає «(родом) з містечка Вінчі». Повне його ім'я – Леонардо, син пана П'єро з Вінчі (італ. Leonardo di ser Piero da Vinci). Був він позашлюбною дитиною заможного нотаріуса П'єро та чарівної Катарини. Декілька перших років хлопчик провів із матінкою, а щойно виповнилося три – його забрав на виховання батько. Туга за матусею була нестерпною, Леонардо все життя намагався відтворити її образ у своїх шедеврах. Освіту він отримав неформальну з латини, геометрії та математики. З чотирнадцяти почав навчання у флорентійського скульптора, художника та ювеліра Андреа дель Верроккйо, де отримав можливість вивчити основи математики та механіки, анатомію, роботу з металами та гіпсом, способи вироблення шкір. Він вивчає гуманітарні науки, набуває інших технічних знань, включаючи креслення, хімію, лиття штукатурки, деревообробку. Маємо історію від сучасника Леонардо Вазарі про те, як Андреа дель Верроккьо залучив учня до виконання замовлення картини «Хрещення Христа» (Battesimo di Cristo). Ангел, який подає одяг Іісусу, написаний Леонардо, виявився настільки досконалим, що майстер з досади відкинув пензель і ніколи більше не займався живописом. Повірити в це цілком можливо. Навіть після того, як батько влаштував да Вінчі у власну майстерню, його прихильність до Андреа дель Верроккйо лишалася такою відданою, що він продовжував співпрацювати та жити зі своїм учителем. У двадцять отримав кваліфікацію майстра в Гільдії Святого Луки – об'єднанні художників і докторів медицини. Найраніша відома праця Леонардо – малюнок чорнилом (pen-and-ink) долини Арно, датований 1473 роком, який був названий першим «чистим» пейзажем на Заході. До речі, молодий Леонардо був першим, хто запропонував зробити річку Арно судноплавним руслом між Флоренцією та Пізою. Чимале число рукописів Леонардо вперше опубліковано хранителем Амброзіанської бібліотеки Карло Аморетті. Цікаво, що Леонардо однаковою мірою володів правою і лівою рукою й був амбідекстером. Тексти писав одночасно різними руками і справа наліво. Достатньо згадати його знамениті «Щоденники». До речі, написані вони легкою, витонченою мовою та цікаві для прочитання. Його байки, притчі й афоризми демонструють живий розум і почуття гумору. Серед захоплень Леонардо були навіть кулінарія та мистецтво сервірування. У Мілані більше десяти років він був розпорядником придворних бенкетів. До того ж, Леонардо винайшов кілька кулінарних пристосувань, які полегшують працю кухарів. Оригінальна страва «від Леонардо» – тонко нарізане тушковане м'ясо, з укладеними зверху овочами, – мала велику популярність на придворних бенкетах. Леонардо був й талановитим музикантом, відома його срібна ліра у формі кінської голови. Саме з нею Лоренцо Медічі послав його як миротворця до Людовіко Сфорца в Мілан. Саме у Мілані його творчість отримала новий напрямок. Він був зарахований до придворного штату спочатку як інженер, а згодом і як художник. Наш герой також є автором пам'ятнику Франческо Сфорца, батька Людовіко Сфорца - герцога Міланського, талановитого діяча епохи Відродження. Протягом десяти років Леонардо да Вінчі працював над цим монументом. Глиняна модель статуї була зруйнована при взятті Мілана французами в 1500 році та відома лише за підготовчими ескізами. Повернення до Флоренції ознаменувалося службою в герцога Чезаре Борджіа (Cesare Borgia) і створенням найславетнішого полотна - "Джоконди" (Gioconda).
Окрім досвіду військового інженера та архітектора, Леонардо займався ботанікою в садах Ватикану. У 1490 році ним була створена «Вітрувіанська людина» — уславлений малюнок, який іноді називають канонічними пропорціями. Вражають його карікатури, які дещо дисонують зі зразками мистецтва Відродження. Деякі з них наче змальовані нишком, ніби художник зробив нарис на вулиці. До речі, він радив своїм учням завжди носити з собою блокнот, щоб малювати людей у місті, які "сваряться, сміються чи б'ються". Його цікавили дивні обличчя. В щоденнику Леонардо читаємо: "Про жахливі обличчя я нічого не скажу, бо вони природно залишаються в пам'яті". Але в його виконанні, вони не менш досконалі в своєї потворності, ніж прекрасні обличчя мадони. До речі, саме одна з копій втраченої карікатури да Вінчі надихнула Джона Тенніела на створення ілюстрації до "Пригод Аліси в країні чудес". 1516 року Леонардо прийняв запрошення французького короля і оселився в його замку Кло-Люсі, В офіційному званні першого королівського художника, механіка, інженера і архітектора Леонардо отримував річну ренту в тисячу екю. Ніколи до цього він не мав звання інженера або фортифікатора, як він себе позиціонував, бо не мав військового досвіду. Леонардо був не першим італійським майстром, який милістю французького короля отримав «свободу мріяти, мислити і творити» — до нього подібну честь поділяли живописець Андреа Соларіо та архітектор Фра Джованні Джокондо. За королівським дорученням він сконструював лева, з грудей якого розкривався букет лілій. Також був автором літальної машини — орнітоптера, яка відтворювала пташиний політ. Його проект дволінзового телескопу напрочуд точний, а в щоденниках є короткий запис про можливість "побачити Місяць великим". Його цікавило все, що пов`язано з очами на рівні анатомії та мистецтва. Він ніби був просочений у всі сфери життя та думок, тому досі цікавить митців і так само, як його найвідоміші полотна є вічною загадкою. Мова про Джоконду, якій присвячено багато сторінок малюнків з його блокноту. Головне питання– хто позував художнику? Серед версій - Ліза дель (Lisa del Giocondo), дружина знатного пополана, Констанца д'Авалос (Costanza d'Avalos), коханка Джуліано Медічі, принцеса Ізабелла Неаполітанська або власна мати. Є припущення, що "Джоконда" - це сам да Вінчі або його учень Салаї у жіночому вбранні. Домислів багато, копій картини ще більше, але неперевершена та загадкова посмішка "Мони Лізи" продовжує підкорювати всесвіт. Якщо сім’я Джокондо справді замовила картину, то вона її не отримала. Для да Вінчі «Мона Ліза» назавжди була незавершеною роботою, напевно тому, що це була його спроба досягти досконалості, і він ніколи з картиною не розлучався. Сьогодні «Мона Ліза» виставлена у Парижському Луврі, за куленепробивним склом і вважається безцінним національним надбанням, яке щороку бачать мільйони відвідувачів. Щодо «Таємної вечері» на замовлення герцога Міланського, який попросив намалювати її на стіні їдальні монастиря - це не менше запитань та загадок. І ще про загадки. В середині минулого сторіччя було опубліковано список Великих магістрів Пріорату Сіону (Prieuré de Sion) – таємної організації, створеної у 1090 році в Єрусалимі. Згідно зі списком, Леонардо да Вінчі був дев'ятим із Великих магістрів Пріорату. Його попередником на цій дивовижній посаді був Сандро Боттічеллі. Основною метою організації було відновлення династії Меровінгів на престолі Франції. Нащадків цього роду Пріорат вважав нащадками Ісуса Христа. Саме приналежністю до цієї організації пояснює тяжіння Леонардо до Франції та навіть стиль писання– лівою рукою та праворуч наліво. Це розглядається дослідниками, як імітація єврейського написання. Що ж є правдою насправді, про це знав лише сам Леонардо J Він похований у замку Амбуаз. На могильній плиті напис: «У стінах цього монастиря покоїться прах Леонардо да Вінчі, найвеличнішого художника, інженера й архітектора Французького королівства». На його честь названо астероїд та човен, яким командував найкращий італійський підводник Другої світової війни Джанфранко Гаццана Пріароджа. Він є прототипом героя романів Террі Пратчет та сучасних комп`ютерних ігор. Його картини купують на аукціонах за нечувані гроші. Пунктири думок неперевершеного Леонардо до вашої уваги. Думки Леонардо да Вінчі в «Пунктирі» .
«Де вмирає надія, там виникає порожнеча». «І краса служить часом для недобрих справ». «Відчувши свободу польоту, ти завжди ходитимеш по землі, дивлячись у небо». «Живопис сперечається і змагається із природою». «Жалюгідний той учень, який не перевершив свого вчителя». «Живопис сперечається і змагається з природою». «Помірність служить надійним захистом від вад». «Мудрість є дочкою досвіду». «Не обертається той, хто спрямований до зірок». «У художника є всесвіт у його розумінні і руках». «У природі все мудро продумано і влаштовано, кожен має займатися своєю справою, і в цій мудрості – найвища справедливість життя». «Хто може іти до джерела, не повинен іти до глека». «Хто не карає зла, той сприяє його завершенню». «Хто не цінує життя, його не заслуговує». «Якщо людина прагне свободи, чому вона птахів і звірів тримає в клітках?» «Якщо ти назвеш живопис німою поезією, то і живописець зможе сказати, що поезія – це сліпий живопис». «Вода, яку ти торкаєш, це остання, що втекла і перша, що прибуває. Так і з часом». «Гнів є короткочасним божевіллям». «Джерело всіх наших знань – у нашій здатності до сприйняття». «Єдиним критерієм істини є досвід». «За солодке доводиться гірко розплачуватися». «Наше життя зроблено смертями інших». «Немає поради більш вірної, ніж та, яку почуєш на кораблі, що зазнає лиха».
«Природа так про все подбала, що всюди ти знаходиш чому вчитися». «Справжня любов пізнається у нещасті. Як вогник, вона тим яскравіше світить, чим темніша нічна імла». «Хороший художник має два головних об’єкти для малювання – людину та задум її душі» «Художник повинен починати кожне полотно з чорних відтінків, бо всі речі в природі темні, крім тих, що освітлюються світлом». «Чим ширша душа людини, тим глибше вона любить». «Я люблю тих, хто може посміхатися у біді…» «Вершина задоволення – радість розуміння». «Всяке життя, добре прожите, є довге життя». «Воістину той, хто не цінує життя, його не заслуговує». «Випробуй один раз політ, і твої очі назавжди будуть спрямовані в небо. Якось там побувавши, на все життя ти приречений сумувати за ним». «Коли я думав, що вчуся жити, я вчився вмирати». «Критикуючи, критикуй думку, а не його автора». «Краще бути позбавленим поваги, ніж втомитися приносити користь». «Навіть найменша кішка – це витвір мистецтва». «Поганяй свого друга наодинці і хвали на людях». «Противник, який шукає ваші помилки, корисніший, ніж друг, який бажає їх приховати». «Ради питай у того, хто охоче визнає свої помилки». «Хто інших ображає, той себе не береже». «Хто не цінує життя, той не вартий його». «Щастя дістається тому, хто багато трудиться». «Воістину завжди там, де бракує розумних аргументів, їх замінює крик». «Живопис - це поезія, яку бачать, а поезія - це живопис, який чують». «Заснув осел на льоду глибокого озера, а теплота його розтопила лід, і осел на горі своє прокинувся під водою і відразу потонув». «Істина була єдиною дочкою часу. Істина, зрештою, не залишається прихованою». «Людина не може мати меншу або більшу майстерність, ніж майстерність себе». «Навчання без бажання псує пам'ять, і воно нічого не зберігає в собі». «Охочий розбагатіти протягом одного дня буде повішено протягом одного року». «Сяюча краса юності зменшується у своїй досконалості від надмірних та надто вишуканих прикрас».
«Iron rusts from disuse, stagnant water loses its purity and in cold weather becomes frozen; even so does inaction sap the vigor of the mind». «Дрібна причина породжує великі руїни». «Darkness is the absence of light. Shadow is the diminution of light». «І для лева видаються нещасливі дні, коли все йде комір-навиворіт і на кожному кроці підстерігають пригоди.» «Feathers shall raise men towards the heaven even as they do the birds». «Love, Fear, and Esteem, — Write these on three stones». «One ought not to desire the impossible». «Мудрість є дочка досвіду». «Nothing is hidden beneath the sun». «The painter who draws by practice and judgment of the eye without the use of reason, is like the mirror that reproduces within itself all the objects which are set opposite to it without knowledge of the same». «Не завжди добре те, що гарно. І це я говорю для тих живописців, які так закохані в красу фарб, що з великим жалем надають їм найслабші і майже невідчутні тіні, недооцінюючи їх рельєфності. У цій помилці вони подібні до тих, хто вживає красиві, але нічого не говорять слова». «Простіше сперечатися на початку справи, ніж наприкінці». «Простота – це крайній ступінь витонченості». «Ті, які віддаються практиці без знання, схожі на моряка, що вирушає в дорогу без керма та компаса… практика завжди має бути заснована на хорошому знанні теорії». «Хороший художник має два головних об’єкти для малювання — людину та задум її душі. Перше легко, друге важко, тому що воно має бути виражене жестами та рухами кінцівок». Джерела: Фото: https://focus.ua/uk/technologies/555613-krasa-ta-potvornist-dvi-protilezhni-oderzhimosti-legendarnogo-hudozhnika-leonardo-da-vinchi, Фото 2, https://focus.ua/uk/technologies/555613-krasa-ta-potvornist-dvi-protilezhni-oderzhimosti-legendarnogo-hudozhnika-leonardo-da-vinchi, https://www.nationalgeographic.com/history/article/leonardo-da-vinci-genius-walter-isaacson, https://www.biography.com/artists/leonardo-da-vinci Вазари, Джорджо. Жизнеописание Леонардо да Винчи / Джорджо Вазари; Пер. с итал. А. Венедиктова, А. Габричевского; Пер. с итал. А. Венедиктова, А. Габричевского.– М.: Эксмо, 2005.– 638 с.– (Зарубежная классика). Волынский, Аким Львович. Жизнь Леонардо да Винчи / А.Л. Волынский.– М.: Алгоритм, 1997.– 525 с.– (Гений в искусстве). Санти, Бруно. Леонардо да Винчи: альбом / Б. Санти.– М.: Слово/Slovo, 1995.– 80 с.– (Великие мастера итальянского искусства). Леонардо да Винчи. Суждения / Леонардо да Винчи.– М.: Эксмо, 2006.– 416 с.: ил. Сміт, Деніел. Думати, як Леонардо да Вінчі / Д. Сміт; пер. з англ. А. Мішта.– Київ: КМ-БУКС, 2018.– 224 с. Леонардо да Винчи: альбом.– Київ: Мистецтво, 1993.– 128 с.: іл.– (Майстри світового мистецтва). https://www.biography.com/artists/leonardo-da-vinci 25.07.2023 |
Спецпроєкт
