Михайло Опанасович Булгаков. Той, хто шалено любив життя
За життя він не побачив свої головні книги надрукованими, геній не вкладався у формат часу та зашореної ідеології. Чотири романи, п'ять сатиричних повістей, п'ятнадцять п'єс. Відбиток епохи, в яку він жив? Так. Але його твори зберігають сутність поза часом та ціну вічної суперечки поміж Богом та дияволом. Колись я спиталась у відомого літературознавця про що писав Булгаков, якщо в одному реченні, відповідь була проста, ємна та рівна генію автора: «Ощасливити проти бажання не можна». Якщо, спираючись на твори Михайла Опанасовича, мова про те, що будь-яке втручання у природній хід речей, завершується трагедією, говоримо ми про «Собаче серце», «Білу гвардію», «Життя пана де Мольєра» або ж акценти «Майстра і Маргарити». Сучасникам здавалось, що його неможна нічим засмутити, Олена Булгакова згадувала: «...У него были необыкновенные ярко-голубые глаза, как небо, и они всегда светились. Я никогда не видела у него тусклых глаз. Это всегда были ярко горевшие интересом, жадностью к жизни глаза. Он безумно любил жизнь. И даже когда… умирал, он сказал такую фразу: «Это не стыдно, что я так хочу жить, хотя бы слепым». Он ослеп в конце жизни... Но он так любил жизнь, что хотел остаться жить даже слепым». Сьогодні у «Пунктирі» цитати поза творами автора, який міг бачити серцем. «Всі мої п'єси заборонені, ніде жодного рядка моєї не надрукують, ніякої готової роботи у мене немає, ні копійки авторського гонорару нізвідки не надходить, жодна установа, жодна особа на мої заяви не відповідає, словом - все, що написано мною за 10 років роботи … знищено. Залишається знищити останнє, що залишилося - мене самого. Прошу винести гуманне рішення - відпустити мене!» «Давно вже відзначено розумними людьми, що щастя - як здоров'я: коли воно в наявності, його не помічаєш. Але коли пройдуть роки, - як згадуєш про щастя, про, як згадуєш». «Мої передчуття щодо людей ніколи мене не обманюють. Ніколи». «На широкому полі словесності ... я був один-єдиний літературний вовк. Мені радили пофарбувати шкуру. Безглуздий рада. Фарбований чи вовк, стрижений вовк, він все-одно не схожий на пуделя. Зі мною і надійшли як з вовком. І кілька років гнали мене за правилами літературної садки в обгородженому дворі. Злоби я не маю, але я дуже втомився ...» «Не намагайтеся здаватися людям краще, ніж Ви є насправді - навшпиньки довго не встоїш ... але і не намагайтеся здаватися гірше, ніж Ви є - на корточках теж довго не просидиш ... ЗАВЖДИ ЗАЛИШАЙТЕСЯ СОБОЮ!» «Очі значна річ. Начебто барометр. Все видно - у кого велика суша в душі, хто ні за що, ні про що може ткнути носком чобота в ребра, а хто й сам всякого боїться». «Письменник завжди буде в опозиції до політики, поки сама політика буде в опозиції до культури». «Погода зіпсувалась. Сьогодні морозець. Ходжу на залишках підметок. Валянки прийшли в непридатність. Живемо впроголодь. Кругом борги ». «Свідомість свого повного, сліпучого безсилля потрібно зберігати про себе». «Щось недобре таїться в чоловіках, які уникають вина, ігор, суспільства чарівних жінок, застільної бесіди. Такі люди або тяжко хворі, або таємно ненавидять оточуючих. Правда, можливі винятки». «Я вважаю, що ні в якому навчальному закладі освіченою людиною стати не можна. Але у всякому добре поставленому навчальному закладі можна стати дисциплінованою людиною та набути навички, який стане в нагоді в майбутньому, коли людина поза стінами навчального закладу стане утворювати сам себе». «Я дуже багато думав останнім часом - чи може ... письменник жити поза Батьківщиною. І мені здається, що не може».
14.08.2019 |
Спецпроєкт
