Покликання – бібліотекар
З  дитинства її найулюбленішим заняттям було читання книжок. Виникла ця любов завдяки мамі та вихователям дитячого садка, куди вона пішла у два рочки. У шкільні роки, які проходили в Техніко-економічному ліцеї №61, проявився її потяг до гуманітарних та природознавчих наук. Про це свідчать призові місця на міських та обласних олімпіадах з біології, економіки, права та історії. Десь у класі десятому зрозуміла, що «закохалася» в історію, і вирішила зробити це справою життя. Першим кроком до досягнення мети був вступ до Малої академії наук (секція «Історія»). Наступний крок – її наукова робота з історії, яка виявилася досить складною, проте неймовірно цікавою. Саме завдяки їй Ліза змогла поєднати два своїх найбільших захоплення – історію та літературу, адже працювала над темою «Міфічність в персонажах слов’янської казки». Дуже вдячна вона за допомогу у виборі теми своєму вчителю Ірині Толстих. Саме Ірина Василівна переконала її в цікавості та універсальності цього напрямку дослідження. Вона була фанатом педагогічної справи і своєю завзятістю надихала учнів на впевнений рух до наміченої мети. На жаль, призового місця Ліза не отримала, але досвід набула неабиякий. Паралельно з ліцеєм, з 9 по 11 клас, Ліза навчалася в Національному центрі аерокосмічної освіти молоді ім. О.М. Макарова.
А опинилася вона там, як часто трапляється, випадково: прийшла з однокласницею за компанію і залишилася до випуску. І тут їй довелося працювати над серйозними науковими темами. Перша її робота була представлена на конкурс-змагання «Мирний космос», наступна – на ХІ Всеукраїнську конференцію-конкурс науково-дослідних робіт «Зоряний шлях». Призових місць вона не посіла, завадив страх виступу перед публікою. Але, навчаючись у центрі, Ліза захопилася Космосом, ракетно-космічною технікою і навіть хотіла вступити до університету на фізико-технічний факультет. Проте, вчасно схаменулася, бо зрозуміла, що захоплення і професія – це різні речі.Після школи постало питання: що далі? Недовго думаючи, обрала історичний факультет ДНУ ім. О. Гончара. Запасними варіантами були факультет політології того ж університету і Дніпропетровський коледж культури і мистецтв (відділення «Бібліотечна справа»). Вона одразу ж вступає до коледжу на бюджет і на два факультети університету за контрактом. Вибір був очевидним. І вже у вересні Ліза приступає до занять у коледжі культури і мистецтв.
Тоді в неї відбувся, як говорить молодь, «розрив шаблону» щодо професії бібліотекаря. Її так захопив навчальний процес, що вона й не помітила, як закінчила навчання, причому з червоним дипломом.
І в 2016 році почалася її робота в Дніпропетровській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія в патентно-технічному відділі. До речі, знайома вона з «научкою» ще з дитинства, бо дитячі та юнацькі роки дівчинка провела, осягаючи світ книжковий, у цій бібліотеці. Патентно-технічний відділ ДОУНБ – локація особлива і за специфікою фондів, і за потребами користувачів, серед яких наукова еліта регіону, тому статусу цього відділу потрібно фахово відповідати. Єлизавета щиро прагне цього: бере участь у створенні електронної бази користувачів, відповідає за наповнення, розсилку та статистику сторінки відділу «Скринька захоплень» на Facebook. Веде сторінки сайту «Студенту на замітку», «Світ захоплень» «Вернісаж талантів: віртуальні зустрічі», «Віртуальні виставки» на бібліотечному сайті, оформлює матеріали для порталу «ДніпроКультура».Навчання комп'ютерної грамотності людей похилого віку – ще один з напрямків її професійної діяльності.
Захоплення літературою, історією, музикою, відкриття для себе нових міст – є поштовхом та наснагою для Єлизавети. Із зацікавленістю, відповідальністю та повагою підходить вона до обслуговування користувачів. Прислухається до більш досвідчених колег, навчається, вносить свіжі ідеї у роботу відділу.
Вона не зупиняється на досягнутому і продовжує навчатися. В цьому році отримує диплом бакалавра Харківської державної академії культури за спеціальністю «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа».
|
|
