Тамара Олексіївна Гуртова. Книжковий світ – любов навіки.

Тамара Олексіївна Гуртова – людина, яка віддала все своє життя бібліотеці, пройшла різними стежками і шляхами бібліотечної справи, і всі вони пов’язані з її Величністю Книгою.

Тамара Олексіївна побачила світ в старовинному селі Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області. Це село було засновано в 1770 р. після ліквідації Запорозької Січі, і, якщо спочатку тут мешкало менше ніж 900 чоловік, то в 1960-х роках – уже більше 5-ти тисяч. Історія села Знаменівка стала віддзеркаленням усіх прикмет історії ХХ ст. – це і класові суперечності, і революційні події, війна, окупація, партизанські загони, відбудова села, колгоспне життя, п’ятирічки, передовики виробництва тощо. І ось тут, у саму новорічну ніч 1950 року в родині хліборобів народилася майбутня бібліотекарка. Батько Тамари Олексіївни був комбайнером, багато разів їздив піднімати цілину, мав за це нагороди, а згодом став головним пасічником у колгоспі «Рассвет». Від матері дівчинці передалися усмішка та гарне блискуче волосся.

У 1966 році Тамара Олексіївна закінчила 8 класів Знаменівської 8-річної школи № 2. Навчаючись у школі, відчула потяг до високого – до книги та служіння їй. Читання книг було захопленням усієї родини, тому дівчинка була чи не найактивнішою відвідувачкою сільської бібліотеки, за шкільні роки перечитала всі художні книжки, що були у фонді. У старших класах навіть допомагала бібліотекарці в роботі. Тому вибір подальшої освіти був очікуваний – бібліотечний факультет Дніпропетровського культурно-освітнього училища. І хоча конкурс у ті роки був аж 10 чоловік на місце, вступити вдалося, адже мрія дитинства допомогла подолати всі перешкоди та випробування. Найяскравіші спогади років навчання – лекції з бібліографії В.В. Пупченка, що зачаровували майбутню бібліотекарку.

У 1968 році Т.О. Гуртова закінчила училище, отримала спеціальність бібліотекаря і була направлена на роботу до Новотроїцької сільської бібліотеки на посаду завідувачки.

Так почався трудовий шлях молодої бібліотекарки. «І почала я там з ремонту, перепису інвентарних книг, складання каталогів, виконання планів. Крім того, до обов’язків сільських бібліотекарів додавалися: перепис населення, дерев, кущів, збір усіляких платежів. А оскільки бібліотека знаходилася в колгоспному клубі, то бібліотекар була ще й помічником парторга, комсорга, відвідувала ферми, польові стани з книгами, брала участь у виборах, готувала святкові «вогники», була учасником художньої самодіяльності. Коли я прийняла фонд колгоспної бібліотеки, там було менше тисячі книг, працювати було ні з чим, приносила свої книжки з дому, все, що я придбала за роки навчання в училищі», – згадує нині Тамара Олексіївна.

Робота молодої бібліотекарки виявилася плідною. За 4 роки її роботи фонд Новотроїцької бібліотеки поповнився до 8 тисяч, адже в комплектуванні дуже допомагав колгосп «Україна», оплачуючи всі книжки, замовлені з бібліотечного колектора, та передплату газет і журналів, що налічувала 200 (!) назв.

Однак дівчину приваблювало велике місто, де вона вчилась, тому переїхала до Дніпропетровська і з лютого 1973 по червень 1977 року працювала старшим бібліотекарем відділу інформації № 121 славетного Конструкторського бюро «Південне». У ці роки любов до бібліотечної справи не тільки не згасла, але й набула нового імпульсу – хотілося зростати в професії, пізнавати нове, вдосконалювати себе і світ навколо себе. Крім того, завідувачка бібліотеки О.М. Єна опікувалася Тамарою Олексіївною весь час, порадила навчатися далі, отримати вищу бібліотечну освіту. Тому в 1975 році молода бібліотекарка вступила заочно на 1-й курс Харківського державного інституту культури на спеціальність «Бібліотекознавство та бібліографія». У 1980 році закінчила повний курс і одержала спеціальність бібліотекаря-бібліографа.

Але на цьому професійне вдосконалення не завершилось, і в 1986 році Тамара Олексіївна закінчила громадський Інститут патентознавства, одержавши кваліфікацію «патентознавець», адже з червня 1977 р. працювала в НПО «Орбіта» завідувачкою патентного фонду. На жаль, у 1990 році відбулося скорочення штатів, і довелося знову змінити місце роботи. Оскільки НПО «Орбіта» тісно співпрацювало з патентно-технічнім відділом Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки, і Т.О. Гуртова нерідко користувалася її фондом, де проводила пошук, брала матеріали через МБА, то прийняла рішення продовжити роботу в ДОУНБ.

Отже, зміни були на краще – Тамара Олексіївна знайшла справжню бібліотечну сім’ю в Дніпропетровській обласній науковій бібліотеці. Тут Т.А. Гуртова пройшла різні ступені професійного зростання і розкрила всі грані свого бібліотечного таланту. Спочатку працювала у відділі обробки літератури, потім – у відділі рідкісної книги, де підготувала на фонд хронологічний каталог.

Наступним етапом була робота у відділі мистецтва. Кожний відділ бібліотеки має свою специфіку, нюанси в роботі. Тут довелося познайомитися з мистецькими напрямками, діячами мистецтва, займатись підготовкою каталогу платівок і проведенням масових заходів, у тому числі клубу «Літературна вітальня», обслуговуванням читачів, організацією книжкових виставок. Постійно проводилися творчі вечори з акторами, дириґентами, співаками. Запам’ятались яскраві зустрічі з режисером і актором театру «Крик» Михайлом Мельником, який на той час був найактивнішим із відвідувачів бібліотеки, вечори з дириґентом симфонічного оркестру В’ячеславом Бліновим. Колектив відділу під керівництвом Н.В. Блінової був дуже дружнім, роки роботи в ньому Тамара Олексіївна згадує як найкращі.

У 1995 році була ще одна сходинка: Т.О. Гуртову переведено на посаду головного бібліотекаря до відділу методичної роботи. Тут життя вирувало: довідково-консультативна робота, організація інформаційних заходів, проведення конференцій, виступи з лекціями на курсах підвищення кваліфікації для бібліотечних працівників і багато відряджень до бібліотек Дніпропетровської області. Це була досить нова ділянка в роботі, доводилося знову вчитись, знайомитися з новими напрямками методичної роботи.

Допомагав досвід роботи в інших структурах, допомагали співробітники відділу, знайомства з роботою бібліотек області під час відряджень. Тамара Олексіївна також активно займалася видавничою роботою, підготувала 29 методичних видань, серед яких: Календарі знаменних дат на 1996–1997 рр., Огляди діяльності державних бібліотек області за 1994 та 1997 рр., цілу низку видань до ювілеїв письменників: І.К. Карпенка-Карого, О. Пушкіна, Л. Глібова, Лесі Українки, І. Микитенка, та інші з різноманітної тематики.

У 2003 році Тамара Олексіївна – вже бібліотекарка Канадсько-Українського бібліотечного Центру. КУБЦ був на той час новою структурою бібліотеки. Фонд центру було передано у 2000 році Канадським товариством приятелів України з Торонто. Цінність його в тому, що він представляв заборонену в радянські часи літературу, видану українською діаспорою протягом ХХ ст. від 1908 до 1998 рр. Деякі примірники унікальні. Працюючи з таким фондом, Т.О. Гуртова не тільки поповнила свої знання з історії України, але й сформувала довідково-бібліографічний апарат, підготувала шість бібліографічних буклетів, присвячених творчості українських письменників Б. Коваленка, Б. Тенети, Г. Шкурупія, Г. Майфета, І. Багмута та Я. Майстренка.

У квітні 2004 року перегорнуто нову сторінку – Тамара Олексіївна отримує посаду головного бібліотекаря відділу краєзнавства.

Відтоді працює саме тут, поповнюючи довідкову базу краєзнавчими матеріалами, допомагаючи користувачам отримати необхідну інформацію щодо видатних подій та діячів Дніпропетровщини, беручи участь у підготовці книжкових виставок, у масових заходах, у роботі краєзнавчого клубу «Ріднокрай».

Уже більше 50-ти років триває ця велика любов Тамари Гуртової до безмежного книжкового світу під назвою «бібліотека», так багато зроблено, але так багато ще можна створити на цій благодатній ниві.

За її словами, «за більш як 50 років трудового стажу можу сказати, що ніколи не пожалкувала, що вибрала для себе таку професію».

Але є ще одна пристрасть у невтомної Тамари Олексіївни – квітникарство. Квіти в її присутності цвітуть завжди рясно, слабкі рослини перетворюються на пишні, хворі – одужують.

Це захоплення прикрашає не тільки власне помешкання і дачу, але й краєзнавчий відділ, де працює гарний фахівець, чудова людина, прекрасна квіткова пані.