Н.Гвоздєва

Слово «Аплікація» походить від латинського applicatio та означає прикладання. Вважається найдавнішим видом мистецтва, якому понад 2000 років. Її виникнення відносять до тих часів, коли з'явилися перші голки та шви на одежах зі шкір тварин. Саме тоді стали прикрашати одяг, взуття, предмети побуту, житло. Ця традиція існувала у багатьох народів і популярна в наш час. До прикладу, умільці в Україні з давніх-давен славилися аплікаціями з оксамиту, сукна, шкіри. Ними оздоблювали жіночий і чоловічий одяг: корсетки, фартухи, спідниці, свитки, кожухи, а в деяких селах — навіть рушники.

Суть художньої техніки аплікації, полягає в тому, що зображення, вирізані з одного матеріалу, накладають на тло з іншого матеріалу. Тло може бути різноманітним, як і матеріал для аплікацій: папір, картон, фольга, тканина, фетр, шкіра; природні матеріали: дерево, кора, листя, мох, стебла, солома, лусочки шишок тощо.

Кравецьку, або тканинну аплікацію здавна використовували в оздобленні одягу. У вправних руках талановитого майстра аплікація стає мистецтвом, її можна виконати з будь-якої тканини.

Аплікацією з тканини Наталія Гвоздєва почала займатися з 2016 року і невдовзі це хобі стало її улюбленим. Вона зізнається, що після шитва зоставалось багато клаптиків, які інколи було шкода викидати. Траплялось, використовувала їх під час оновлення якихось речей – закрити пошкоджені місця чи то прикру пляму, як додаткову стильну деталь до одягу (бантик, хусточка, краватка, стрічка). Згодом, захопилась створенням самостійних тематичних робіт. «Мені подобається самій придумувати мотиви для аплікації. Особливо хвилюючим є підготовчий період, коли добираю тканини потрібної кольорової гами, нитки, оздоблення».

Одного разу я спостерігала Наталію за таким процесом: перед нею на столі були розкладені різнобарвні клаптики, які вона неквапливо перебирала, укладала один біля одного, торкалася, гладила пальцями, а потім, раптово усе збирала докупи, і… починала усе з початку. Додавала якісь ґудзики, намистинки, камінці. Дійство нагадувало майже ворожіння.

Наступні дії вже за технологією: «спершу розробка ескізу малюнку. Він повинен бути максимально спрощеним, без складних деталей, із чіткими контурами. Малюнків має бути два – один переносять на тканину — основу аплікації, а з другого виготовляють деталі з тканини іншого кольору. Після накладання викроєних деталей, приступаю до їх нашивання на основу. По закінченню шитва, видаляю тимчасові шви та виконую остаточну обробку виробу: перевіряю якість роботи, а саме: чи всі зрізи деталей оброблені; обрізаю зайві нитки, виконую прання (бажано прати руками) та прасування виробу. Для оздоблення аплікацій використовую ґудзики, бісер, лелітки, тасьму, мереживо тощо. А головне – сідати за роботу потрібно з добрим настроєм», – ділиться своїми навичками Наталія Дмитрівна.

Заняття копітке, і вимагає терпіння, посидючості, акуратності, відчуття смаку, навичок з креслення чи малюнку, хоча б початкових. Але Наталії подобається – рукоділля її заспокоює і надихає. Вона дуже вимоглива до якості своїх робіт: усі стібки мають бути рівненькі, лицьова і виворітна сторони однаково акуратні, основа та деталі аплікації повинні гармонійно поєднуватися. По завершенні робочого процесу, коли все склалося вдало – то радість для неї, якою хочеться ділитись з друзями, рідними людьми (до слова, головний помічник, натхненник і критик – чоловік Сергій). Наталія не тільки розповідає, показує, але й дарує свої витвори від щирого серця та з позитивною енергетикою.

У творчому кошику майстрині предмети вжитку, оздоблені аплікаціями: подушки, обкладинки книг і документів, чохли для телефонів, кухонні комплекти (серветки, фартухи, прихватки), декоративні предмети і панно, тощо.

***

Наталія Дмитрівна Гвоздєва народилась 1963 року в родині військового. Раннє дитинство минуло у переїздах до різних міст тодішньої великої країни. Школу закінчувала у Дніпропетровську, тут вступила до Державного університету на механіко-математичний факультет. Після навчання працювала інженером-програмістом на різних підприємствах державного і приватного сектору.

Перше знайомство з рукоділлям сталося, коли донька-школярка попросила допомогти виконати домашню вправу з вишивки хрестиком. Справа захопила… За звичайною серветкою з’явились предмети вбрання – вишиванка, спідниця, пояси, тощо. Потім була серія вишитих картин. Наступний етап – машинна вишивка. Професійні курси дали можливість опанувати швейну машинку, отримати навички з вишивки і шитва. У складні 1990-ті Наталія шила для своїх дітей і для себе одяг, прикрашаючи його оригінальними вишивками. Її майстерність сягнула до виготовлення чоловічих сорочок і жіночих костюмів. Згодом зацікавилась тканинною аплікацією, яка стала улюбленим хобі.

2018 року Наталія Гвоздєва кардинально змінила сферу діяльності – прийшла працювати до відділу мистецтв ДОУНБ. Що так сталося, сама Наталія Дмитрівна вважає небесним Провидінням. Для неї немов би відкрилася інша реальність: унікальні книжкові колекції, творча атмосфера, спілкування з талановитими користувачами відділу припали до душі, а світ мистецтва просто зачарував. Досить за короткий термін Наталія опанувала бібліотечні процеси і відкрила у себе схильність до підготовки предметно-документальних інсталяцій, віртуальних виставок, буктрейлерів тощо. У нагоді стали її навички з комп’ютерних технологій, особливо це проявилось під час роботи з формування записів на книги ретро-колекцій до електронного каталогу бібліотеки та автоматизованої перевірки фонду відділу. 

Саме у відділі мистецтв Наталія Дмитрівна наважилась продемонструвати свої роботи з рукоділля публічно. Сталося це під час виставки творчих робіт співробітників бібліотеки.

Так поєднались технічне і творче начало!