Бібліотечна діяльність на сторінках преси. Частина І

Чим більше людина знає, чим більша її обізнаність у певній галузі, тим прискіпливіше вона обиратиме книги, шукаючи щось нове та цікаве. Це щодо спеціальної пізнавальної літератури. Те ж саме і з художньою: хто вихований на класичних і найкращих сучасних творах, не задовольнить свій інтерес неглибоким чтивом.

У середині 1970-х рр. поняття «масовий читач» змінилось. Підвищився культурний і освітній рівень населення. Понад 75% працюючих мешканців міста і більша половина жителів сільської місцевості мали на той час вищу та середню освіту. Провідними групами читачів стають спеціалісти різних галузей господарства, кваліфіковані робітники і колгоспники, а їхні запити – широкими та все складнішими. Тому з’явилися питання: як може такий читач задовольнити свої потреби? Може, створити власну бібліотеку? Але це не завжди та не всім удається. У великих містах, звичайно, є бібліотеки з багатим книжковим фондом, але в ті ж 1970-ті взяти потрібну книгу було складно, саме через зростаючий попит читання. За художньою літературою іноді навіть доводилось вистоювати довгі черги. А в невеликій сільській бібліотеці потрібної книги могло просто і не бути.

Соціологічні дослідження того часу свідчили, що понад 40% читачів із середньою освітою та близько 70% із вищою були не задоволені масовими бібліотеками. І звичайним нарощенням фондів кожної окремої бібліотеки цю справу складно було вирішити.

Ці проблеми повинна була розв’язати централізована бібліотечна система – ЦБС. Одними з перших, хто відчув переваги централізації, були мешканці сіл Верхньодніпровського, Томаківського, Солонянського, Петропавлівського, Широківського, Василівського, Павлоградського районів і м. Павлограда.

Які ж цілі  мала централізація? 

Ось такий вигляд мала масова бібліотечна установа того часу – три працівники і 20 тисяч томів книг. Державні асигнування  дозволяли з року в рік купувати не більш як 1300–1200 (у районах і містах) та 500–400 (у селах) назв книг приблизно однієї тематики. Тобто, бібліотеки району дублювали одна одну. І це тоді, коли в країні виходило 80 тисяч назв, у тому числі в українських видавництвах – понад 7 тисяч.

При новій системі в кожному місті або районі виділялася центральна бібліотека, а решта ставали її філіалами. Головною метою було створити велику установу з єдиним книжковим фондом і штатом працівників.

В архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія зберігаються чимало публікацій у місцевій пресі, в яких висвітлюється головна на той час тема бібліотечної реформи. Серед них стаття головного бібліотекаря з координації Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки Л. Пуцак «По-новому, з перспективою» («Днепровская правда», 1976) і стаття заступниці директора бібліотеки Т. Васеніної «Щоб прочитати книгу» («Зоря», 1977) та інші публікації.

Далі буде

 



 

Бібліотечна діяльність на сторінках преси. Частина IІ

У 1978 році на сторінках майже всіх місцевих видань обговорювалось відкриття головного корпусу Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки  після реконструкції.

     Інженери, будівельника та бібліотечні працівники зробили все можливе, щоб наблизити книгу до читача. Бібліотека насправді преобразилась. Від старої будівлі бібліотеки фактично залишились тільки стіни. Всередині приміщення було все сплановано по-новому, перебудовано та облаштовано новими меблями.

     Ось, наприклад другий поверх головного корпусу бібліотеки. Завітавши сюди, читач по-перше, міг ознайомитися з багатим бібліотечним фондом у секторі каталогів, по-друге – знайти відповіді на всі питання, які його цікавили і по-третє – зробивши вибір необхідної літератури, скористатись послугами читальної зали.

     Відбулись значні зміни і в самому обслуговуванні читачів. У вестибюлі кожного відвідувача тепер зустрічав співробітник сектору реєстрації. Саме тут користувачі отримували свої читацькі квитки, що  давало право користуватись всіма відділами бібліотеки. Така система на той час виявилась зручною і для читачів, і для бібліотечних працівників, і для єдиного статичного обліку.

     Помітно на кращу сторону відбулись зміни в обслуговуванні. Якщо раніше були лише загальний читальний зал і зал для наукових фахівців, то після реконструкції з’явилось чотири зали – загальний зал, зал для науковців і працівників народного господарства при патентно-технічному відділі, а також зал нових надходжень та періодичних видань.

     Цікавим був задум зал нових надходжень та періодичних видань. Його можна було назвати залом першої зустрічі, першого знайомства – знайомства з книгою, яка  тільки вийшла друком і побачила світ.

     Відкриття цього залу дало можливість широко популізувати новинки літератури відразу, як вони з’являються. Книжкові виставки, які готували бібліотечні фахівці доповнювались кожного дня новою літературою та знайомили відвідувачів з книжковими цікавинками. В цьому ж залі були представлені всі річні періодичні видання, а вільний доступ до печатних джерел мав великі переваги в обслуговуванні.  Читач вже не витрачав часу, очікуючи замовлену літературу, яку треба було підняти з книгосховища, а самостійно міг обрати цікаві для себе матеріали. Також у новому залі проходили інформаційні бібліографічні обзори, метою яких було – надання більш повної інформації про отриману бібліотекою  літературу за окремими темам. Зустрічі з письменниками та поетами, вистаки-перегляди книг, які були виданні останнім часом, теж проходили тут.

     Відбулась перебудова патентно-технічного відділу. Раніше він займав невелику площу і це не давало  можливості розмістити весь інформаційний матеріал і літературу, яка була потрібна і корисна працівникам промислових підприємств, будівельних організацій, науково-дослідних інститутів та інших установ. Тепер же патентно-технічний відділ мав свій великий читальний зал, зручно обладнаний, облаштований гарними сучасними меблями та вільним доступом до літератури.  Двічі на тиждень тут надавали свої консультації кращі патентознавці міста.


 

 

Звітність п'ятдесятих. Частина І

Пожовклі від часу, під картонною обкладинкою, з відповідною печаткою, п’ять підшитих листів із текстом, набраним на друкарській машинці – це документальні матеріали звітності про роботу бібліотеки початку 1950-х рр., що зберігаються в архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія.

Документ містить висновки управління бібліотек Міністерства культури УРСР про звіт діяльності Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки за 1953 рік і свідчить про те, що колективу бібліотеки не вдалося виконати план, а окремі показники набагато зменшились у порівнянні з 1952 роком.

За планом бібліотека мала охопити 9 175 читачів, видати 295 500 книг. Результати річної роботи вказували, що охоплено було 7 617 читачів, а книговидача становила 218 337. У 1952 році до бібліотеки звернулось 8 109 читачів, яким було видано 283 188 книжкових видань.

Ці показники говорять про те, що колектив бібліотеки не приділяв належної уваги виконанню плану. Послугами бібліотеки мало користувались читачі категорії «робітники», якщо порівнювати з показниками 1952 року, їхня кількість зменшилась на 466. З 3 300 читачів читального залу – лише 149 робітників, з 3 140 абонементу – робітників 541. Переважна більшість читацької аудиторії це – учні та студенти.

Не приділялась увага питанням індивідуального керівництва читанням і організації масових заходів із популяризації літератури різних галузей знань. Видача суспільно-політичної літератури складала лише 10%, технічної – 7,8%, науково-природничої – 4% від загальної кількості виданих книг.

У той час у бібліотеці не було прочитано жодної лекції, підготовлена лише одна виставка з науково-природничої тематики, не проводились заходи для ознайомлення з технічною та сільськогосподарською літературою. Було відсутнє диференційоване обслуговування читачів, не складались плани читання та не використовувались аналітичні формуляри.

Також не були оформлені бібліотечні плакати, які мали б на меті наочну популяризації книги. Протягом року проведено лише три читацькі конференції, а за планом передбачалось вісім.

У річному звіті діяльності Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки за 1953 рік не висвітлено роботу бібліотечних фахівців з активом читачів. Також зазначено, що не проводились загальні збори з читачами, читацькі конференції, не діяла бібліотечна рада.

 



 

Звітність п'ятдесятих. Частина ІI

     Бібліографічним відділом бібліотеки було складено не малу кількість списків рекомендованої літератури – 26,  також надано 2620 довідок і консультацій. Представлені у звіті рекомендаційні списки були, в основу, складені вірно, а їх тематика доволі актуальна на той час. Проте у звіті не зазначено, як використовувались ці списки фахівцями бібліотеки при обслуговуванні читачів, особливо спеціалістів сільського господарства, працівників МТС, а також у комплектуванні книжкових фондів. У звіті треба було перелічувати всі теми складених списків, а копій списків прикладати до звіту.

     Бібліотекою видано всього один бюлетень обміну досвідом роботи, а за планом було передбачено два. У бюлетені висвітлено досвід роботи двох сільських і двох колгоспних бібліотек. В окремих статтях – «В колгоспній бібліотеці», «Робота бібліотека в період сівби» лише перелічені заходи, проведені бібліотекою з популяризацію книги, проте нічого  не говориться, яких же досягнень в роботі добилася бібліотека, про її книжковий фонд, читачів, видачу літератури тощо.

      В розділі звіту про методичну роботу говориться, що бібліотекою зроблено 38 виїздів до бібліотек області, складено сім методичних листів, проведено три обласних семінари та надавалась допомога у проведенні районних семінарів. Проте звіт зовсім не висвітлює ефективності методичної допомоги. Читаючи звіт, не можна зробити висновку, як внаслідок наданої методичної допомоги бібліотекам області поліпшився стан їх роботи.

     Про ефективність та якість методичної роботи у той час, також можна дізнатись з Наказу обласного відділу зі справ культпросвітустанов ісполкому Дніпропетровської обласної Ради депутатів і трудящих “Про стан методичної роботи обласних бібліотек” від 23 квітня 1953 р.

     У Наказі зазначено, що методкабінет Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки ще не став на той час методичним центром надання повсякденної допомоги бібліотекам області. 

     Методична діяльність зводилася до поверхневої роботи,  перевірки роботи обласних бібліотечних закладів і складання час від часу інструктивно - методичних матеріалів.

      У методкабінеті обласної наукової бібліотеки не проводився облік методичної роботи, не були організовані показові методичні матеріали.

     Повертаючись до звіту діяльності Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки за 1953 рік, треба зазначити, що управління бібліотек Міністерства культури УССР наголошувало на недоліки цього документу, а саме – відсутність аналізу. У звіті подано лише перелік цифр, назв тем окремих заходів, які не розкривають ефективності проведеної роботи, не висвітлені недоліки в діяльності бібліотеки.

      Дніпропетровська обласна наукова бібліотека в той час знаходилась в тісному, незручному для роботи приміщенні, що звичайно ускладнювало обслуговування читачів. Про те, це не виправдовувало погіршення стану діяльності.

 



 

Для розуму та для серця. Частина І


     Про початок діяльності відділу документів іноземними мовами Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки, який було організовано у січні 1977 року, можна дізнатися не тільки з численних архівних документів, а також і з публіцистичних матеріалів періодичних видань.

     На момент відкриття, відділ розташовувався на пр. К. Маркса, 107), а в 1989 році переїхав на пр. К. Маркса, 18 (нині пр. Д. Яворницького).

Чимало місцевих газет і журналів висвітлювали цікаву й активну роботу відділу іноземної літератури.

     Серед архівної документації зберігається стаття «Для ума и для сердца», надрукована в листопаді 1981 року в газеті «Днепр вечерний».

     У своїй публіцистичній розповіді кореспондент І.Ікол знайомить читачів із засіданнями клубів, книжковими виставками, літературними вечорами, які проводилися наприкінці 1970-х років. Автор яскраво описує перші тематичні зустрічі, на яких збиралися знавці та любителі іноземної мови та літератури.

     Дуже цікавим був вечір, присвячений Великій Британії. З увагою слухала аудиторія викладачку кафедри зарубіжної літератури держуніверситету І.М. Нікітіну, яка побувала в Англії з групою туристів. Слайди, виставка художньої літератури, численні журнали, листівки змістовно доповнювали розповідь лекторки. Також враженнями про Англію поділилася викладачка  кафедри англійської мови З.П. Волкова, яка побувала на Британських островах. І звичайно, слухачі її буквально засипали питаннями. Запам’яталися гостям вечора і вірші, прочитані англійською мовою А.Я. Натокой – робітником, слюсарем за професією, пристрасним любителем англійської мови та класичної літератури.

     «Такі вечори-зустрічі з людьми, які побували за кордоном, – зазначала завідувачка відділу іноземної літератури Неля Олексіївна Романова, – ми організуємо не вперше і, як правило, на прохання наших постійних читачів. Намагаємося, щоб вони завжди були цікаві, насичені пізнавальним матеріалом». Неля Олексіївна очолювала відділ з 01.01.1977 до 01.08.1985 року.        

     Тему першого вечора «Знайомтесь: Югославія» підказав один із найчастіших відвідувачів бібліотеки інженер-механік М. Гродненський, який побував у цій країні. І з того часу, а точніше з 1979 року, встановилася добра традиція організовувати такі зустрічі-знайомства. Учасники зібрань уже мали можливість познайомитися з Францією, Італією та багатьма іншими країнами.

     З моменту відкриття відділу поступово зростала кількість читачів – на початку 1980-х років налічувалося близько 1700 осіб, які цікавились та читали літературу  іноземними мовами.

Далі буде…

 




 

Для розуму та для серця. Частина ІІ


     

Продовжуємо знайомство з відділом документів іноземними мовами, Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки, переглядаючи архівні матеріали.

У 1981 році до штату відділу входило чотири бібліотечних співробітники. Біля самого початку діяльності відділу разом із завідувачкою Нелею Романовою працювала Євгенія Коваленко – фахівець із англійської мови та літератури.

На той час у бібліотеці, крім художніх і спеціальних видань, був і багатий фонд словників. Відвідувачі могли користуватися магнітофонними записами, спеціальними наборами платівок. А «активні читачі», як називають їх у бібліотеці, стали добрими друзями відділу іноземної літератури. Для них, постійних читачів та й просто для тих, хто цікавився іноземною літературою були організовані гуртки англійської, французької, німецької та інших мов. Планувалось у відділі створити також клуби з англійської та французької мов. З нетерпінням чекали на їх відкриття відвідувачі.

Міцна дружба та теплі стосунки пов'язували бібліотеку з різними підприємствами й установами нашого міста. Художники та дизайнери, робітники й інженерно-технічні працівники трикотажної фабрики «Дніпрянка», Укрдіпромезу, Інституту чорної металургії були частими гостями відділу. Але як найефективнішу форму роботи (а це було встановлено не одним роком практики) віддавали перевагу виїзним «дням» і «тижням» на підприємства. До таких виїздів готували тематичні книжкові виставки. Спеціально за заявками підприємств, а також окремих читачів виписували книги та журнали, якщо їх не було у фондах бібліотеки, з інших міст.

Чимало серед відвідувачів бібліотеки було і студентів. Це зазвичай ті, хто самостійно вивчав іноземну мову. Співробітники відділу іноземної літератури започаткували нову форму роботи з вищими навчальними закладами. Вони систематично розсилали до ВНЗ міста списки нових надходжень. Жваво відгукнулися на цю ініціативу в металургійному, хіміко-технологічному, медичному інститутах. З вдячністю приходили та телефонували до бібліотеки викладачі, а також з проханням постійно тримати їх у курсі всіх новинок, бо у бібліотеці була майже вся іноземна література, яка надходила до нашої країни.

Бібліотечні фахівці мали за мету збільшити коло відвідувачів – привернути увагу викладачів і студентів Дніпропетровського національного університету, а також й інших навчальних закладів, знайомити нових користувачів з унікальною, у буквальному розумінні, літературою.

Для шкільних вчителів іноземної мови готували виставки, на яких були представлені методичні та художні видання, а також останні надходження книжкових новинок.

«Спокійне, доброзичливе ставлення до читачів, оперативність в обслуговуванні та професійна компетентність» – такими словами відзначали відвідувачі роботу відділу іноземної літератури Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки.


 


 

Виставкова діяльність. Частина І


"У 1921 році з’явилась нова форма роботи, яка відходила від машинальної видачі літератури і була спрямована на пропаганду книги в масах, це книжкова виставка." – з історичної хроніки відділу читальних залів (архів ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія).

     З часом саме книжкова виставка стане візитівкою майже кожного бібліотечного відділу. Виставкова діяльність є однією з актуальних напрямків роботи бібліотек.

     Занурившись в історичне минуле, можна дізнатися, що книжкові виставки вперше з'явилися ще в середині XIX століття. Організатором їх був видатний мистецтвознавець, громадський діяч, художній і музичний критик Володимир Васильович Стасов, він більше п'ятдесяти років (з 1855 по 1906) працював у публічній бібліотеці в Петербурзі, неодноразово виконуючи обов'язки завідуючого.

     Перші книжкові виставки мали характер музейних експозицій, на них демонстрували найцінніші екземпляри. У провінції на початку ХХ століття набула поширення форма просвітницької роботи серед селян – «Народна виставка», в якій поєднувалися елементи музею, лекторію та виставки.

Зі встановленням радянської влади, книжкові виставки стали використовувати для пропаганди літератури, яка мала потужний ідеологічний акцент. Виставки організовували не тільки в бібліотеках, а також за її межами, бібліотекарі виїжджали на різні заходи, де представляли літературу з бібліотечних фондів.

    До такого напрямку роботи як виїзди до навчальних закладів, на підприємства, в різні установи та організації з демонстрацією книжкових видань вдаються і сучасні бібліотекарі. За останні роки з'явилися цікаві підходи до організації книжкових виставок, і бібліотечні фахівці якомога краще намагаються представити книжкові джерела.

     Кожен із бібліотечних фахівців може поділитися своїм особливим досвідом роботи з оформлення та презентації книжкових виставок.

     В архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія зберігаються спогади колишніх співробітниць біліотеки, які знайомлять із цікавими формами роботи у минулому, в тому числі й книжковими виставками.

     Із записів Лариси Михайлівни Туманової  (перед Другою світовою війною працювала завідувачкою методичного відділу, а з 1943 по 1945 рік – директоркою бібліотеки) – "Широко застосовувалась перевірена форма пропаганди книги – книжкові виставки до знамених дат, за окремими актуальними темами, для популяризації книжкових новин. Організація виставок була не лише в стінах бібліотеки. На партійних, профспілкових, наукових конференціях і нарадах для розгорнутих виставок відводились окремі приміщення, на оформлення їх відпускались спеціальні кошти, запрошувались художники." 

     Також цікавим досвідом роботи, зі спогадів Лариси Михайлівни, були організація та оформлення монтажів із ілюстраціями, копіями книжкових обгорток і рекомендаційними списками. Наприклад, у перший рік після війни було зроблено дуже цікавий монтаж під назвою «Думали делить пироги и пышки, а придётся делить синяки и шишки».

 


Далі буде…







 

Виставкова діяльність. Частина ІІ

       

 

Про свою роботу щодо організації та презентації книжкових виставок згадувала й Олена Петрівна Рєзіна (з 1952 року працювала на посаді завідувачки відділу читальних залів, а з 1978 по 1983 рік – завідувачка відділу літератури з питань мистецтв) – "Для пропаганди різноманітної літератури з фондів бібліотеки організовувалася й проводилася усна й наочна її демонстрація.

     З наочної – більш оперативною й вже традиційною формою була організація численних виставок – тематичних і до ювілейних дат видатних діячів держави, а також присвячені відомим діячам науки, літератури, мистецтва й культури.

     За рекомендаціями Харківської наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка, методичних бібліотечних центрів були введені нові форми наочної пропаганди – широкі перегляди літератури, що користувалися популярністю у читачів. Найчастіше вони були з нових надходжень до бібліотеки, але проводилися й тематичні.

     Якщо книжкові виставки оформляли на спеціальних стендах, то перегляди літератури – викладенням літератури просто на столах.

Щоб довідатися про ефективність цієї пропаганди – до книги (журналу) вкладався формуляр, на якому читач ставив дату й своє прізвище. 

Підсумки записувалися до Щоденника роботи в розділі «Масова робота» зі вказівкою назви перегляду, періоду демонстрації та кількості переглянутої літератури. Як біля виставок, так і при переглядах літератури я проводила бесіди й огляди.

     Ці широкі перегляди проводилися як у приміщенні читальних залів, так і поза ними: на заводах, фабриках, в установах, робочих гуртожитках (завод металоконструкції ім. Бабушкіна, взуттєва фабрика № 9, швейна фабрика ім. Володарского й ін.)

     У 1953 році з нашої ініціативи й за згодою дирекції парку ім. Шевченка була відкрита філія нашого читального залу в одному з павільйонів парку. Відкритий був тільки влітку з 2 -ї години дня до 8-ї години вечора.

     «Господинею» його була молодша бібліотекарка Ніна Лебедєва. Щодня вона приносила туди свіжі газети й журнали із читального залу. Читачів не записувала (відсилала до нашого читального залу), але вела облік відвідувань. 1 раз на тиждень увечері (годині в 19-й) я проводила огляд найбільш актуальних матеріалів із періодичних видань.

     Іноді там ставилися невеликі книжкові виставки. Один раз була проведена зустріч присутніх зі членами редакції журналу «Перець» і ще одна зустріч із журналістом газети «Зоря»".


Далі буде…



Рєзіна Олена Петрівна
Кн._виставка_у_бібліотеці_1952-р.


 

Виставкова діяльність. Частина ІІІ

       

 

     Однією з найцікавіших форм роботи щодо популяризації книжкових видань свого часу став усний журнал.

     Зі спогадів  Олени Петрівни Рєзіної: "Новою формою роботи з пропаганди книги був усний журнал. Уперше провели його до Дня Конституції. На сцені встановили макет розгорнутої книги, на якій були написані назва сторінки, про яку йшла розмова. Усього в цьому журналі було чотири сторінки, одна з яких була присвячена Україні у складі СРСР. Відповідно до тем сторінок усного журналу була оформлена велика книжкова виставка, на якій представлено близько 200 книг, журнальних і газетних статей, ілюстрацій. Після ознайомлення з кожною сторінкою, проводився огляд літератури, представленої на виставці. Презентацію журналу супроводжували музикою, відповідно до теми кожної сторінки. До початку проведення журналу проводили запис присутніх до числа читачів Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки та бібліотеки заводу. І багато хто залишився читачами на довгий час.

     Така форма роботи була застосована уперше в нашій області та однією з перших в Україні. Про усний журнал говорили по радіо і згадували в місцевій пресі".

     Ольга Іллівна Макарова (з 1981 по 1989 рік – завідувачка відділу читальних залів) також детально описувала цікаві виробничі моменти.

     "Центральне місце в роботі відділу займала популяризація книги. Книжкові виставки – візитна картка будь-якого відділу. Бажаючи якнайширше розкрити перед читачами бібліотечний фонд, постійно організовувались цикли книжково-ілюстративних виставок. Тематика була широкою та різноманітною – від політичної до морально-етичної. Співробітники відділу дуже творчо підходили до оформлення виставок. Використовували літературу не тільки з підсобного фонду, книги замовляли з книгосховища, часом навіть рідкісні видання, також доповнювали виставки періодичними виданнями. Змістовні, гарно оформлені виставки були в полі зору читача.

     Якось улітку в читальній залі функціонувала виставка «На відпочинок до Північних країв нашої Батьківщини». У той час більшість відпочивальників вирушали у відпустку до Криму чи Кавказу. Тому і книги обирали саме про ці місця. З’явилась ідея познайомити читачів із принадами Півночі – неозорого краю, не менш багатого і привабливого ніж теплі краї. В один із вихідних, зайшовши до  читальної зали, Ольга Іллівна побачила, що на виставці було всього 5–7 книг із представлених 30–40. "Де ділися книги?", – з панічним питанням звернулася завідуюча до своєї підлеглої. "А всі книги видані в зал", – із запалом і гордістю відповіла чергова бібліотекарка Надія Семиволос. Це був добрий результат вдалої роботи. І саме цей випадок показав наскільки важливо ретельно продумувати все до дрібниць, готуючи книжково-ілюстративні виставки".







 

Назустріч читацькому попиту. Частина І

       

  В архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія зберігається чимала кількість публікацій з преси про діяльність нашої бібліотеки та бібліотек області. 

  Про підсумки роботи 1980 року, а саме – дострокове закінчення централізації бібліотек і про зміни у роботі обласних бібліотечних установ йде мова у статті заступниці директора ДОУНБ Тамари Василівни Васеніної "Назустріч читацькому попиту", опублікованій на початку 1981 року в газеті «Зоря». 

  За результатами бібліотечної реформи на 01.01.1981 року 31 централізована бібліотечна система (ЦБС) зосередила близько 11,5 мільйони книг (порівняно з 1975 роком книжковий фонд зріс більш як на два мільйони). Коли саме, в якому місті чи районі була завершена централізація, свідчить лист, який також входить до складу архівних матеріалів. Цей документ адресовано завідувачці науково-методичного відділу Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка Аліні Олександрівні Черевко (додаток до публікації). 

  У статті "Назустріч читацькому попиту" авторка звертає увагу на те, що організаційна перебудова була спрямована, насамперед, на використання книжкового багатства. За підсумками, на той час кожен читач ознайомився у середньому з 22 книжками, а кожну одиницю фонду запитували 2–3 рази на рік. Завдяки широкій мережі пересувок, пунктів видачі, стоянок бібліобусів фактично не було жодного населеного пункту, мешканців, які не могли би користуватися бібліотечними послугами. 

  Людей приваблювали у ці заклади культури не тільки книжки, а і можливість обговорити прочитані твори, поділитися своїми враженнями, знайти однодумців. Особливою популярністю серед відвідувачів користувалися клуби за інтересами, яких у той час по області діяло понад сто. Досвід роботи клубів «Пошук» (м. Павлоград), «Сучасник» (м. Дніпропетровськ – нині м. Дніпро), «Атеїст» (Апостолівський район) були найбільш цікавими. Читачі з задоволенням йшли і в літературні вітальні, відкриті при Широківській та Софіївських районних бібліотеках.
 
  Дієвою була і допомога виробництву. Між підприємствами та бібліотеками у Павлограді, Нікополі, Дніпродзержинську (Кам’янське), Синельниківському, П′ятихатському районах укладали творчі договори. Завдяки цьому регулярно організовували Дні якості, Дні спеціаліста, Дні раціоналізатора, Дні трудових звітів, свята хліборобів, тваринників. Бібліотечним фахівцям допомагали працівники управлінь сільського господарства. Проведені спільно з ними огляди сприяли залученню до активного читання спеціалістів сільського господарства, привертали їхню увагу до періодичних видань, інформаційних матеріалів. А в Дні спеціаліста, що проводили бібліотеки Широківського, Петропавлівського, Новомосковського районів, популяризація літератури з професійних питань сприяла розв’язанню завдань, які ставили перед колективами керівники господарств, головні спеціалісти, тощо. 


Далі буде…







 

Назустріч читацькому попиту. Частина ІІ

       

 

У другій частині публікації "Назустріч читацькому попиту" (газета «Зоря», 1981 рік) розглядається багато питань, які виникали на початку 1980-х років, перед бібліотечними працівниками.

     Тамара Василівна Васеніна у своїй статті звертає увагу на те, що активність трудівників, як читачів, у той період, значно збільшилася, але все одно було помітне відставання їх запитів від належного рівня сільськогосподарського виробництва. Тамара Василівна наголошує: "Звичайно, в цьому винні  і бібліотекарі, які  чомусь не завжди відчувають себе членами трудового колективу колгоспу чи радгоспу і нарівні з усіма мають бути зацікавлені у впроваджені передових методів праці".

     Як у будь-якій справі, рівень роботи бібліотек завжди залежить від рівня підготовки кадрів. У статті піднімається також питання освіти і підвищення кваліфікації бібліотечних працівників. Тамара Василівна свідчить, що  серйозна увага приділялася заочному навчанню в інституту культури і культосвітньому училищі. Та проблема якісного складу кадрів у той час все ж таки залишалася актуальною. Якщо в цілому по області, за 5 років, процент спеціалістів збільшився з 61,7 до 68,7, то у Криворізькому і Магдалинівському районах – від 24 до 40. Завдання полягало в тому, щоб заочне навчання, розглядалося як необхідна умова для роботи в бібліотеці.

     Кожному зрозуміло й те, що заклад  культури, як ніякий інший, має бути привабливим, затишним, сучасно оформленим. Та з газетної публікації "Назустріч читацькому попиту" можна дізнатися, що культпрацівники на початку 1980-х років часто дорікали на проблеми, з якими стикалася – це і відсутність опалення в приміщенні, і не відремонтований дах, що тече у негоду, і взагалі незадовільні умови для праці, які не вирішувалися роками. У таку бібліотеку людина зайде хіба що у разі якоїсь нагальної необхідності чи потреби. Тому тоді   чимало зусиль докладало керівництво та адміністративний склад різних установ для поліпшення матеріально-технічної бази. І все ж таки 85 районних і сільських бібліотек справили новосілля, одержали сучасне на той час обладнання, засоби зв’язку і оргтехніки.

     З початку 1970-х років у ЦБС почали з’являтися  бібліобуси, завдяки яким на 80 стоянках у віддалених і малонаселених пунктах було організовано постійне обслуговування книгою. Та бібліобусів на той час не вистало – всього 14 на всю область, тому мешканці віддалених сіл з запізненням одержували замовлену літературу. Допомогти таким районам транспортом повинні були в першу чергу керівники господарства. Та деякі з них, такі як  у Магдалинівському та Криворізькому районах навіть на літературу не виділяли довгий час коштів. Отже, в області тримався низький показник книгозабезпеченості на одного мешканця. Ситуація не змінювалася на краще не від того, що добитися більшого не було можливості, а тому, що бібліотечні працівники мали б проявляти більше наполегливості.

      На той час бібліотеки змагалися за звання закладу «відмінної роботи», а це означало, що робота була спрямована на поліпшення обслуговування читачів, а також творчий підхід до своєї справи.

 






 

Напрямки інформаційної роботи. Частина І

       

В архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія зберігається "ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ІНФОРМАЦІЙНОЇ РОБОТИ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСНІЙ НАУКОВІЙ БІБЛІОТЕЦІ" від 05 січня 1970 р.

Частина І

Ось які напрямки роботи подані у цьому документі:

1. Інформація про нову літературу, яку отримує обласна бібліотека, є невідмінною та істотною частиною системи інформації в області

2. В інформаційній роботі обласної бібліотеки беруть участь такі відділи:

– довідково-бібліографічний відділ;

– абонемент;

– читальні зали;

– відділ сільськогосподарської та патентної літератури.

Усю інформаційну роботу, що проводиться в обласній бібліотеці, координує довідково-бібліографічний відділ.

3. Незалежно від того, який відділ бібліотеки інформує читача, інформація має бути достатньо повною, охоплювати всю літературу, яка надходить до обласної бібліотеки за даною темою. Слід прагнути до максимального використання в інформаційній роботі таких органів обліково-реєстраційної бібліографії як «Книжная летопись», «Летопись журнальных статей», «Летопись газетных статей», «Журнал новые книги», обліково-реєстраційні видання галузевої бібліографії.

4. Відділи обслуговування бібліотеки систематично виявляють читачів, яким потрібна інформація про нову літературу. В залежності від теми та запитів читачів інформація може бути письмовою (груповою чи індивідуальною) або усною.

5. З метою координації та централізації  інформаційної роботи в обласній бібліотеці всі відомості про читачів, які одержують інформацію за окремими темами, передаються також у довідково-бібліографічний відділ (бібліографу, який відповідає за цю роботу). На основі цих відомостей в довідково-бібліографічному відділі ведеться картотека інформаційної роботи, де регулярно фіксується дата чергової інформації та кількість назв, що до неї ввійшли.







 

Напрямки інформаційної роботи. Частина IІ


  

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ІНФОРМАЦІЙНОЇ РОБОТИ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСНІЙ НАУКОВІЙ БІБЛІОТЕЦІ

 від 05 січня 1970 р.

Частина ІІ

     У разі збігу тем індивідуальної інформації в різних відділах, інформування читача бере на себе довідково-бібліографічний відділ.

6. Письмові інформації, що надсилаються фахівцям за вузькими темами, включають, як правило, відомості:

– про книги, що надійшли до фондів бібліотеки;

– про книги, які нещодавно вийшли з друку (на основі «Книжной летописи»;

– про журнальні статті (в окремих випадках вибірково).

Такі інформаційні дані оформлювалися за схемою:


Шановний товаришу ………………………………………………………………………………………………………………………

   1. В нашу бібліотеку надійшли книги: 

………………………………………………………………………………………………………………………………

(зі вказуванням кількості, інвентарного номеру, відділу бібліотеки).

   2. Вийшли з друку такі книги: 

………………………………………………………………………………………………………………………………

   3. Статті: 

……………………………………………………………………………………………………………………………….

     Просимо повідомити, чи задовольняє Вас наша інформація і як Ви використовуєте її в своїй роботі.

7. Для більш раціональної організації інформаційної роботи в обласній бібліотеці прийнято порядок письмових довідок за вузькими темами: відділи обслуговування виявляють для своїх абонентів книги, які одержала обласна наукова бібліотека, довідково-бібліографічний відділ регулярно, 15 і 25 числа кожного місяця надає у відповідні відділи бібліотеки інформацію про статті. На основі одержаних відомостей відповідні відділи бібліотеки надсилають  повну інформацію на адресу абонента.

Примітка:

Спеціалізовані відділи надають своїм абонентам повну інформацію, яка включає відомості:

– про книги, що надійшли до фондів бібліотеки;

– про книги, що недавно вийшли з друку;

– про журнальні статті (на основі перегляду «Літопису журнальних статей») і патенти.

8. За якість інформаційної роботи у відділах відповідають спеціально закріплені за цією ділянкою роботи бібліотекарі та бібліографи.





 

Бібліотечна діяльність-88. Частина І


Про діяльність і підсумки роботи Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки свідчать річні звіти. Аналіз бібліотечної діяльності кінця 1980-х років вказував на те, що треба було змінювати деякі напрямки роботи, аби поліпшити стан як самих бібліотечних установ, так і обслуговування користувачів. В архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія зберігається рукописний звіт за 1988 рік, в якому директорка бібліотеки Зінаїда Миколаївна Рижкова чітко зазначила, з якими показниками було завершено цей рік і які плани на наступний. Для бібліотеки 1988 рік став періодом, коли вирішувались дуже важливі питання, а саме – отримання нових площ, звірка наявності книжкового фонду, звільнення його від застарілої непотрібної літератури, звірка фонду з каталогами. При такому великому обсязі незапланованої роботи і з неабияким навантаженням бібліотечним працівникам все-таки вдалося виконати майже всю роботу, передбачену планом. Цього року бібліотека отримала 33 488 пр. книг, 88 тис. пр. спецвидів, близько 7 тис. пр. інформаційних видань, 9 300 пр. журналів. Списано було вдвічі більше літератури, ніж заплановано – 37 200 пр. при плані 17 тис. Співробітники відділу обробки виконали всю планову роботу з обробки книг і роботу з каталогами. План із обслуговування читачів виконаний на 100,4%, книговидача становила 20 тис. видань. У 1988 році активно велась довідково-бібліографічна та інформаційна робота, спрямована на підвищення бібліографічної грамотності та задоволення різнобічних читацьких потреб. З 1988 року розпочато випуск щоквартального інформаційного списку ''Новые формы организации труда в колхозах и совхозах Днепропетровской области'', який користувався великим попитом у фахівців. Також до друку був підготовлений календар знаменних дат ''Моє Придніпров’я''. Методична діяльність у цей період сприяла підвищенню ефективності та якості роботи бібліотек області як інформаційних і культурно-освітніх закладів. Підсумки роботи обласних бібліотек вказували на те, що за останні три роки вони знижували основні показники, а 1988 рік став взагалі антирекордним – 150 тис. читачів. Можливо, ці цифри не так турбували б, якби катастрофічно не знизився відсоток обслуговування населення. Тим більше, що у той час інтерес до літератури, а особливо до періодичних видань, зростав. У Синельніківському районі відсоток охоплення населення бібліотечними послугами становив 31,8, у Новомосковському районі – 35,7, в Апостолівському районі – 38,2, у Верхньодніпровському – 39,4, Томаківському – 42,8. Результати роботи у містах також були невтішними: м. Дніпропетровськ – 8,2%; м. Кривий Ріг – 11%; м. Орджонікідзе – 16,9%; м. Жовті Води – 17,8%; м. Марганець – 17,7%; м. Павлоград – 18%; Ці показники свідчили про слабку інформаційну роботу, недостатню популяризацію фондів, про те, що інтереси та потреби населення регіонів майже зовсім не були вивчені.

Далі буде…





 

Бібліотечна діяльність-88. Частина ІІ


  В Апостоловському, Царичанському, Криворіжському, Межевському районах спостерігалось подальше зниження показників і це викликало неприємні здивування. 

  Ось якими були дані з обслуговування читачів при нормі 750 читачів для місцевих бібліотек і 500 – для сільських на 1 бібліотечного працівника.


Райони Дніпропетровської області
Дані з обслуговування читачів
Міські бібліотеки
Сільські бібліотеки


Криворіжській р-н
655
-
Магдалинівський р-н
633
-
Новомосковській р-н
638
444
Павлоградській р-н
415
-
Петропавлівський р-н
490
-
П’ятихатський р-н
675
-
Синельниківський р-н
726
475
Солонянський р-н
593
470
Софієвський р-н
580
-
Томаківській р-н
600
-

   Усі наведенні цифри вказували на погано організовану діяльність бібліотек щодо залучення читачів і використання фондів. І саме за таких обставин навіть найкраща методична робота, а також масова та інформаційна, вважалися неефективними. 

  Нова на той час система фінансування викликала занепокоєння з боку керівництва Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки. Адміністрація була зацікавлена у правильному формуванні книжкових фондів, яке дозволяло ефективно використовувати асигнування, а не витрачати даремно як кошти, так і час на обробку літератури. 

   Також керівництво бібліотеки закликало директорів обласних бібліотек, враховуючи та розуміючи немалий обсяг різних проблем, все-таки налагодити роботу та ще з більшою відповідальністю ставитися до бібліотечної справи. Треба було розширити орієнтацію бібліотек на оперативне задоволення потреб читачів області у своєчасному отриманні потрібної літератури, підвищити рівень культури обслуговування читачів і долучити до читання ще більше населення. 

  Адміністрація Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки приділяла особливу увагу вивченню громадської думки, пропозиціям, претензіям і критичним зауваженням читачів. Щорічні звіти бібліотек давали можливість винести на широке обговорення проблеми бібліотечного обслуговування та врахувати побажання відвідувачів. 

   При плануванні діяльності бібліотек, брались до уваги побажання читачів, зареєстровані в "Книгах пропозицій", висвітлені у стінгазетах, місцевій пресі, висловлені в бесідах. Таким чином вивчались потреби та рівень забезпеченості інформаційними періодичними виданнями фахівців сільської місцевості.




 

Бібліотечна діяльність-88. Частина ІIІ


  

     Майже в кожній бібліотечній системі було створено громадську раду, до активу якої  входило більше ніж 15 тисяч читачів.

     Одним із головних завдань для Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки на той час, стало формування основного контингенту читачів – наукових працівників і фахівців народного господарства. Запланована популяризаторська робота, спрямована на ці категорії користувачів, повинна була допомогти у вирішенні цього питання.

      Відділ читальних залів подовжив роботу з видачі наукової літератури для читання вдома на індивідуальний і нічний абонементи, а також актуальної літератури на вихідні дні. Також читальному залу необхідно було розширити коло учасників і членів клубу ''Мир книги''. Для цього планувалось організувати цікаві заходи, книжкові виставки з популяризації української літератури та мови, багатонаціональної літератури народів світу. 

     З метою вивчення інтересів і запитів читачів співробітники читального залу вже протягом трьох років проводили соціологічні дослідження. Їхні результати давали можливість побачити всі існуючі проблеми при обслуговуванні, а також претензії, зауваження та побажання користувачів.

     У 1989 році перед обласними бібліотеками стояла задача підняти на новий рівень роботи обслуговування читачів, детально проаналізувавши помилки та недоліки попередньої роботи.

     Перш за все, це – підвищити якість комплектування, керівникам відділів ще з більшою відповідальністю вирішувати питання замовлень літератури, враховуючи те, що бібліотека отримує обов’язковий примірник.

     З розвитком науково-технічного прогресу треба було забезпечити планомірне та комплексне задоволення інформаційних потреб науки, промислового і сільськогосподарського виробництва. 

     Адміністрації бібліотеки необхідно було подумати про підвищення кваліфікації фахівців відділу технічної та сільськогосподарської літератури у питаннях із патентознавства.

     У зв’язку з переїздом до нового приміщення відділу технічної літератури треба було добре упорядкувати фонд описів винаходів, доукомплектувати підсобний фонд технічної літератури, продумати систему розкриття фонду в умовах його розташування в декількох залах, глибше організувати роботу з ведення довідкового апарату до фонду описів винаходів.

     Усі напрямки проведеної роботи рекомендовано було висвітлювати на сторінках преси, на радіо та телебаченні.

     А в адміністрації бібліотеки з’явилися наміри з впровадження колективних форм організації праці, основаних на використанні стимулюючих форм оплати – не за кількість проведеного на роботі часу, а за якість і результативність роботи.






 

Централізація – новий етап роботи бібліотек Ч.І


У 1979 році була достроково завершена централізація бібліотек Дніпропетровської області, яка здійснювалась згідно постанови вищих органів влади і була запланована на період 1974-1980 рр. Централізація державних масових бібліотек передбачала об'єднання раніше самостійних бібліотек у централізовану бібліотечну систему із загальним книжковим фондом і штатом працівників, єдиним керівництвом, централізованими комплектуванням і обробкою літератури. У містах і районах виділялась центральна бібліотека, а інші державні масові бібліотеки продовжували свою діяльність на правах її філій. Створення великих бібліотечних установ сприяло активізації найбільш ефективних засобів і методів бібліотечного обслуговування та інформації, значному підвищенню популяризації книги, зміцненню зв'язку бібліотек з наукою та виробництвом. Результативність роботи ЦБС підтвердили кількісні та якісні показники, це наочне свідчення ефективності системи організаційно-методичних заходів, як обласної, так і центральних міських і районних бібліотек. Про те, як відбувалась централізація бібліотек у Дніпропетровській області свідчать доповіді колишньої директорки ДОУНБ Зінаїди Миколаївни Рижкової, що зберігає архів нашої бібліотеки. У процесі організації ЦБС була відпрацьована методика впровадження результатів наукових досліджень, методичних рекомендацій, передового бібліотечного досвіду бібліотек країни. З самого початку централізації, обласними бібліотеками був узятий курс на підвищення ефективності методичного керівництва, шляхом об'єднання зусиль методичного та функціональних відділів бібліотеки. Функціональні відділи забезпечували підвищення рівня діяльності, ефективності та якості роботи на місцях, а працівники науково-методичного відділу вели організаційну роботу та контролювали виконання даних бібліотеками рекомендацій. Важливу роль в підвищенні ефективності діяльності ЦБС, а також забезпеченні узгодженості дій і впровадження єдиних вимог грала об'єднана науково-методична Рада обласних бібліотек, яка щорічно розглядала питання роботи бібліотек в умовах централізації. Система методичного забезпечення роботи ЦБС, яка склалась в області, включала весь комплекс форм і методів управління. Головна увага приділялася аналізу діяльності бібліотек і плануванню. В області значне поширення набуло цільове планування. Плани заходів, уточнюючі та доповнюючі річні плани робіт складались усіма бібліотеками області. Особливе місце в системі методичного керівництва відводилось підвищенню кваліфікації всіх категорій працівників і, в першу чергу, директорів ЦБС. Важливу роль тут зіграла школа передового досвіду по НОТ і управлінню на базі Петропавлівської ЦБС, де оперативно втілювались методико-теоретичні розробки, рекомендації, організовувались зустрічі за круглим столом з юристами, працівниками фінансових органів, керівниками установ та організаціями. Крім традиційних семінарів і стажувань, велике значення надавалось навчанню на заняттях шкіл молодого бібліотекаря та методиста початківця. Невід'ємними складовими частинами обласних і районних семінарів були інформаційні часи, огляди методико-біографічних матеріалів, вивчення ефективності семінарів (проводились різні анкетування), що давало можливість оцінювати якість підготовки семінарів, виявити недоліки, правильно визначити форми, методи та теми наступних занять. Постійно велась робота над удосконаленням форм і методів навчання, для підвищення ефективності занять впроваджувались нові і більш раціональні напрямки та програми. Широке застосування отримали "ділові ігри", які викликали незвичайний інтерес, захоплення, активізували думку, в результаті чого найбільш яскраво проявлялись творчі здібності бібліотечних фахівців. Широкого значення набули міжвідомчі конференції, зльоти, конкурси-огляди, навчання в університеті культури, на базі обласної бібліотеки, а також районних і міських ЦБС. Тема і зміст конференцій визначалися дослідженнями, які проводились в області. Так в основу конференції на тему "Оптимізація формування, використання і збереження книжкових фондів - запорука найбільш повного задоволення різносторонніх запитів читачів" були покладені підсумки дослідження ефективності використання єдиного книжкового фонду. В основу міжвідомчої наукової конференції "Про стан та перспективи вдосконалення НОТ і управління ЦБС" були взяті результати вивчення ефективності роботи керівника ЦБС, а також дослідження витрат робочого часу на відвідування ЦБ.

Далі буде…





 

Централізація – новий етап роботи бібліотек Ч.ІІ


Широкого значення набули міжвідомчі конференції, зльоти, конкурси-огляди, навчання в університеті культури, на базі обласної бібліотеки, а також районних і міських ЦБС. Тема і зміст конференцій визначалися дослідженнями, які проводились в області. Так в основу конференції на тему "Оптимізація формування, використання і збереження книжкових фондів - запорука найбільш повного задоволення різносторонніх запитів читачів" були покладені підсумки дослідження ефективності використання єдиного книжкового фонду. В основу міжвідомчої наукової конференції "Про стан та перспективи вдосконалення НОТ і управління ЦБС" були взяті результати вивчення ефективності роботи керівника ЦБС, а також дослідження витрат робочого часу на відвідування ЦБ. Великої уваги була варта на той час міжвідомча школа передового досвіду в допомогу промислового виробництва, створена на базі бібліотек всіх систем міста Дніпродзержинська (з 2016 р. – м. Кам'янське). Подальшому вдосконалення форм і засобів методичного впливу на діяльність ЦБС, координації та узгодженості в діяльності великих бібліотек області сприяло проведення щоквартальних методичних четвергів. Це дозволяло своєчасно та оперативно забезпечувати впровадження всього нового, цінного, передового, що з'являлось в діяльності бібліотек. Позитивно було вирішено і питання методичної допомоги на місцях. Щорічне складання "Зведеного плану виїздів бібліотек-методичних центрів на рік", а також підготовка на його основі квартальних графіків виїздів і щомісячне їх коригування дозволяли досягати планомірності, систематичності, послідовності відвідування бібліотек області, уникати невиправданого дублювання роботи 3-х методичних центрів. Кожного року в бібліотеки області здійснювалось більше 100 виїздів. В основному це були виїзди бригадні, тобто коли до складу бригади входять представники обласних бібліотек. Підвищенню якості виїздів сприяло затвердження керівництвом бібліотеки планів виїздів, обов'язкове звітування про результати виїздів перед дирекцією та методичним відділом. Вдосконаленню комплексних перевірок сприяло рішення про включення до складу бригад тільки завідуючих функціональними відділами. Це значно підвищило роль і якість фронтальних перевірок. Результативними були і обласні огляди діяльності бібліотек по ефективності позастаціонарного обслуговування. Проведення цих оглядів дозволило охопити бібліотечним обслуговуванням населення, яке проживало в найвіддаленіших хуторах, селах; колгоспники, робітники ферм і підприємств обслуговувались безпосередньо на виробничих ділянках. З часом збагатилися зміст та проблематика методичних заходів, оперативніше надавалася допомога бібліотекам у вирішенні ними різних задач і питань. Разом з оперативними методичними виданнями, які містили конкретні рекомендації та описували передовий досвід бібліотек, обласна наукова бібліотека в координації з іншими бібліотеками видавала посібники довготривалого користування "У допомогу роботі бібліотек по пропаганді літератури про трудові почини" та "Рубежі нових звершень". Ключовим питанням всієї методичної роботи на той час було питання організаторської роботи щодо застосування бібліотеками рекомендацій, викладених у посібниках, які видавали методичні центри.

Далі буде…





 

Централізація – новий етап роботи бібліотек Ч.ІІІ


Для злагодженого, ефективного функціонування мережі, Дніпропетровська обласна наукова бібліотека намагалась організувати діяльність так, щоб не допускати низького рівня роботи районів і міст - постійно надавалась допомога тим, хто цього потребував, як приклад, поширювався кращий досвід роботи. У 1979 році в області діяло 22 централізовані бібліотечні системи, які об’єднали 625 державних масових, з книжковим фондом близько семи мільйонів примірників. Першими на Дніпропетровщині в цій новій справі були бібліотечні фахівці Верхньодніпровського району. Очолювані заслуженим працівником культури УРСР Людмилою Федорівною Афанасьєвою, працівники бібліотек району постійно впроваджували в свою роботу ефективні форми та методи діяльності, за допомогою яких повніше використовувались потенціальні можливості, які несла централізація. За результатами першого п’ятиріччя мережа бібліотек Верхньодніпровського району була однією з кращих. У тому ж 1979 р. послугами централізованих систем області користувались один мільйон тридцять чотири тисячі користувачів, що на 389 тисяч більше, ніж було до централізації. Про підвищення рівня бібліотечної справи під час проведення централізації свідчили не тільки цифрові показники, а ще авторитет і престиж бібліотек, які помітно зростали. Критерієм оцінки слугували і основні показники, і стан методичної роботи, впровадження передового досвіду, участь в проведенні заходів обласного значення, ефективність, якість і умови роботи. Великим досягненням стало створення центрального алфавітного каталогу. Завдяки чому з’явилась можливість швидко виявити, в якому з філіалів централізованої системи знаходиться та чи інша книга. Нова система передбачала централізацію ряду бібліотечних процесів і, в першу чергу, комплектування та обробку літератури. Цю роботу почали виконувати працівники центральної бібліотеки, а не кожна сільська бібліотека окремо, як було раніше. Це послугувало тому, що сільські бібліотекарі тепер могли більше приділяти уваги своїм читачам, якісно та ефективно вести популяризацію книги. Поліпшилось інформаційне обслуговування спеціалістів сільського господарства. Всі вони були читачами бібліотек, а багато хто і активістом з популяризації сільськогосподарської книги. В більшості бібліотек району були створені довідково-інформаційні фонди з питань сільського господарства. Про новинки літератури, що надійшли до бібліотек, спеціалісти дізнавались зі сторінок районної газети, з «Бюлетеня нових надходжень», який щомісяця складала центральна бібліотека та під час проведення бібліотеками, разом з районним управлінням сільського господарства, «днів інформації» і «днів спеціаліста». Набутий досвід давав підстави стверджувати, що централізація – новий етап у розвитку бібліотечної справи. Завдяки централізації докорінно змінилося обслуговування населення книгою, були розширені функції бібліотек, як науково-інформаційних установ. Факти проведеної роботи це підтверджували. У всіх централізованих системах значно поліпшився склад книжкових фондів. У кращих на той час бібліотеках: Верхньодніпровській, Петропавлівській, Широківській – у 1,5-2 рази збільшилась кількість назв книг, помітно зросла частина наукової, виробничої літератури. Цьому сприяло централізоване придбання та обробка книг, більш поглиблена індивідуальна робота, раціональне використання коштів. Кожен читач отримав можливість користуватись єдиним довідковим апаратом системи, до послуг читачів став доступним весь книжковий фонд об’єднаних бібліотек.

Далі буде…





 

Централізація – новий етап роботи бібліотек Ч.IV


Централізація вимагала нового погляду щодо бібліотечної діяльності - на більш науковій основі. Обласна наукова бібліотека проводила ряд досліджень по основним проблемам роботи бібліотек в нових умовах: "Ефективність використання єдиних книжкових фондів ЦБС", "Забезпеченість колгоспів і радгоспів області інформаційними виданнями та їх використання фахівцями сільського господарства", "Читання та читацький попит працюючої молоді". 

  Щоб краще враховувати професійні інтереси читачів, у центральних, районних і міських бібліотеках діяли спеціалізовані відділи і читальні зали технічної, сільськогосподарської літератури та літератури іноземними мовами (м. Дніпропетровськ, Верхньодніпровський, Петропавлівський, Покровський, Синельниківський райони). 

  Особлива увага приділялась юнацтву – організовувались абонементи, кафедри, молодіжні столи видачі. З’явилась в централізованій системі і така новинка, як бібліотека-автомобіль. Вона за встановленим графіком виїжджала у найвіддаленіші куточки району, щоб порадувати цікавою книгою. 

  Бібліотеки стали активніше впроваджувати нові ефективні комплексні форми популяризації книги. Серед них: різні тематичні читанн, клуби за інтересами, уроки мужності, зустрічі з різними діячами та ветеранами. 

  Проаналізував виконану роботу на той час, все ж таки рано було стверджувати, що рівень бібліотечного обслуговування набув досконалості. Як свідчать матеріали виступу З.М.Рижкової «Про проблеми централізації бібліотек» 1980 року, книжкові фонди не завжди могли задовольнити читацькі запити, які швидко зростали. В бібліотеках було недостатньо літератури про досягнення науки та техніки, про виробничій досвід у промисловості і сільському господарстві, мало було художньої літератури, особливо дитячої. Гостро стояло питання комплектування бібліотечних фондів та поповнення їх необхідною літературою. Несвоєчасна доставка та обмежена кількість примірників не дозволяли бібліотекам вести повноцінну роботу з комплектування. 

  Дуже обмежена була кількість виконаних замовлень на словники, довідники, книги інформаційного характеру, навчально-методичну літературу. Всі бібліотеки, особливо сільські, відчували дефіцит літературно-художніх журналів. До сільської місцевості не надходили популярні у той час журнали «Наш современник», «Новый мир», «Иностранная литература». 

  Журнали та книги підвищеного попиту частіше потрапляли в особисті бібліотеки. І сприяли цьому видавництва та колектори, передаючи видання у торгівлю. А фонди бібліотек були заповнені літературою, яка не цікавила більшість читачів. Дуже турбувала проблема забезпечення бібліотек засобами автоматизації та механізації. Бібліотечні установи не мали копіювально-розмножувальної техніки. Зняти копію статті газети або журналу, інформаційного матеріалу, тоді це ще було мрією. 

  Великої організаторської роботи вимагало впровадження Держстандартів, виконання комплексної програми стандартизації. Особливу увагу планувалося звернути на подальшу взаємодію ЦБС з бібліотеками інших відомств, на координацію і кооперацію бібліотечної роботи, створення територіальних бібліотечних комплексів, які сприятимуть підвищенню ефективності обслуговування читачів. 


Здійснюючи методичні та організаційні зміни в роботі бібліотек області, згідно вимог централізації, основною метою діяльності Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки було – поліпшення якості обслуговування читачів всієї новоствореної бібліотечної мережі.





 

Вона була однією з перших. Частина І


Софія Василівна Єгорова, досвідчений педагог та просвітитель за покликанням, була однією з перших жінок-бібліотекарів у Катеринославі
С.В. Єгорова (уроджена Бабенко) народилася у 1855 p., православного віросповідання. ЇЇ прізвище пов'язано з відомим катеринославським родом Бабенків. Вона була донькою губернського секретаря, пізніше стала дружиною катеринославського нотаріуса, активного культурного діяча губернії Олександра Єгорова. Софія Єгорова отримала педагогічну освіту в Катеринославській Маріїнський жіночій гімназії. Важлива роль у розповсюдженні освіти на Катеринославщині належала Товариству піклування про жіночу освіту, заснованого у 1870 р. Серед прізвищ, які завідували справами товариства, є ім'я C.B. Єгорової. Вона сім років працювала вчителькою безкоштовної школи.
У середині XIX ст. з ім'ям Софії Василівни Єгорової пов'язана історія приватної бібліотеки на Катеринославщині. З 1869 р. катеринославський діяч М.С. Голубовський мав власне книжкове зібрання, при якому функціонувала книжкова крамниця. У 1884 р. бібліотека М.С. Голубовського передана у власність С. В. Єгорової за адресою проспект, будинок Штєйна. Зазначимо, що приватна бібліотека впродовж багатого часу мала тісні зв'язки з книжковою лавкою, яка пропонувала великий вибір дитячих книжок відомих тоді видавців Ф.Ф. Павленкова, А.Ф. Деврієна та Ф. Бітепажа. Вартість книг була номінальною. Формуванню потрібних та корисних фондів сприяв глибокий підхід власника до відбору книг та періодичних видань. Увагу С. В. Єгорової привертали фундаментальні праці та чудово ілюстровані видання з природознавства та географії. Книги з її бібліотеки мали високий рівень друкарського оформлення.
Бібліотека С. В. Єгорової була відкрита для читачів щоденно з 9 години ранку до 7 години вечора, за винятком святкових та недільних днів. Книговидача тривала з 10 години ранку до другої години дня. Складені бібліотечні правила користування містили відомості про читачів трьох категорій, що залежали від кількості видань та грошової застави. За першим розрядом читач отримував дві книги та один журнал на місяць під заставу 1 крб.; на шість місяців - 5 крб.; на рік обслуговування коштувало дев’ять крб. Читачі другого розряду брали дві книги під заставу від 75 коп. за місяць до 7,5 крб. щорічно. Читачі третього розряду користувалися однією книгою, залишаючи 40 коп. за місяць або чотири крб. на рік. Бібліотечні відвідувачі третього розряду належали до неспроможних мешканців Катеринослава.
Проіснував цей приватний осередок самостійно до кінця XIX ст. Доля деяких книг із бібліотеки С. В. Єгорової відома. Книги з печаткою «Библиотека для чтения и книжный магазин С. В. Егоровой в Екатеринославе» зберігаються у Науковій бібліотеці ДНУ ім. Олеся Гончара (Каришев М. «Экономические беседы» (1890 р.); «Кустарные промыслы сельских сословий Полтавской губернии», укладач В. І. Василенко (1887 p.). Є інформація, що С. В. Єгорова після смерті чоловіка в 1903 р. продала його бібліотеку, але кому невідомо.
З 1900 р. у Катеринославській міській громадській бібліотеці введено посади завідуючою бібліотеки та її помічників, яких обирала Рада. С. В. Єгорова була обрана на посаду завідуючої бібліотеки. По 1908 р. ця жінка чесно та сумлінно виконувала бібліотечні обов'язки. Бібліотечними справами керувала Рада у кількості восьми осіб, яких обирала Міська дума на чотири роки. Члени Бібліотечної ради, службовці Міської управи та різних державних, громадських установ користувалися безкоштовним правом читання. С.В. Єгорова виконувала і обов'язки секретаря Ради.
За роки завідування Софія Василівна підготувала бібліотечні звіти для
Губернської земської управи та міської думи, які містять детальний аналіз
читання художньої літератури на початку XX ст. Ґрунтовні документи
віддзеркалюють не тільки цифрові показники комплектування та
обслуговування, але й аналіз читання різних прошарків населення міста за соціальним статусом та віком. У щорічних звітах вміщено таблиці, які фіксують задовільний та незадовільний запити на художню літературу з переліком авторів української, російської та зарубіжної літератури. Завідуюча міської громадської бібліотеки вносила певні пропозиції щодо подальшого розвитку головного культурного осередку Катеринослава.

Далі буде…





 

Вона була однією з перших. Частина ІІ


На початку XX ст. міська громадська бібліотека під керівництвом Cофії Bасилівни Єгорової значну увагу приділяла роботі з читацькими відмовами на книги та періодичні видання. Так, за письмовими проханнями читачів бібліотека виписувала газети «Россия», «Гласность», журнал «Вестник всемирной истории», твори О. Кирпичникова, М. Горького, A.П. Чехова, Шеллі, Вересаєва, О. Пипіна (1900 р.).
На той час Катеринославська міська бібліотека була прогресивною, про що свідчить організація роботи та документна звітність. Бібліотека мала 9 книг, зокрема книгу відвідувань, алфавітний перелік читачів, книгу скарг, книгу замовлень та інші. Окремо вели книгу обліку відвідувань читальні. Останні три книги заповнювали самі читачі. До послуг мешканців Катеринославської губернії бібліотека склала чотири види каталогів: хронологічний, систематичний, додатковий та перевірочний, який містив інформацію щодо книговидачі кожного видання. З 1901 р. бібліотека на чолі з Софією Василівною щорічно здійснювала перевірки книжкових фондів.
У міській громадській бібліотеці, якою завідувала Софія Єгорова, діяли штрафні санкції за несвоєчасне повернення книг, порчу та загублені видання. Вагомий відсоток у поповненні фондів належав пожертвуванням. Цінною за змістом була особова бібліотека активного культурно-освітнього діяча Катеринославщини Григорія Антоновича Залюбовського у кількості 552 т., яку подарували його спадкоємці. Г.А. Залюбовський — український етнограф, фольклорист, етнолінгвіст, громадський діяч, письменник. Григорій Антонович був популярним в місцевому суспільстві та відомий під ім'ям «літературний батько». (Більше цікавих фактів з життя та діяльності Г.А. Залюбовськго можна дізнатися зі статті на порталі "ДніпроКультура" https://www.dnipro.libr.dp.ua/Zalubovskiy_Gregor.)

Міська громадська бібліотека на чолі С.В. Єгорової мала 16 відділів. Найбільшим був белетристичний відділ (понад 2000 т.), періодичні видання складали 4565 томів, історико-біографічні посідали друге місце (673 т.). Цікавим є факт про наявність у 1900 р. антикварного відділу, який зберігав 500 т. На початку XX ст. бібліотека звернулася до послуг Російського страхового товариства та застрахувала культурний осередок від вогню на 10 тис. крб.

З 1901 р. на прохання читачів складався журнал, відсутніх у бібліотеці книг з метою їх придбання, запроваджено облік книговидачі у читальній залі. З цього ж року в бібліотеці діють затверджені Думою нові правила щодо передплати періодичних видань та користування літературою у читальні. У цей період діяв добовий абонемент, за умовами якого застава відповідала вартості книг, за користування літературою платили 5 коп. за добу. Бібліотека отримувала для читачів 63 назви періодичних видань (1901 p.). Увага приділялася різногалузевим та глибокозмістовним виданням різного читацького призначення («Врач», «Разведчик», «Сад и огород», «Стрекоза»). До бібліотеки надходили українські газети: «Киевское слово», «Крымский вестник», «Одесские новости», «Приднепровский край», «Южный край». Під час керівництва C.B. Єгорової бібліотека розширила хронологічні межі спілкування та книгообміну з іншими бібліотеками та різними закладами України й Росії (Воронежська, Кременчуцька, дві Одеські, Пермська, Полтавська, Саратовська, Херсонська, Юр'ївська).

З 1901 р. за рішенням Ради бібліотеки учням та викладачам катеринославських гімназій дозволялось працювати в читальні безкоштовно. З джерел відомо і про такі факти: у 1901 р. зменшується кількість читачів з причини відкриття у Катеринославі нових бібліотек. Введення платні за читання у розмірі З коп. змусило читачів звертатися до безкоштовних народних бібліотек та читалень.
Керівництво міської громадської бібліотеки виступало проти того, щоб бібліотеки були місцями зустрічі з друзями або зігрівання взимку. На думку С. В. Єгорової, до бібліотеки повинні звертатися з метою читання.
У 1902 р. для міста відбулася знаменна подія. Міська громадська бібліотека отримала нарешті нове приміщення. З цього часу збільшується навантаження на керівника у вирішенні щоденних бібліотечних проблем, зокрема переїзду книгосховища, розміщення відділів, організації системи обслуговування у новому будинку. З метою вивчення досвіду інших бібліотек голова Бібліотечної Ради Павло Ігнатович Мордовський та завідуюча бібліотеки Cофія Bасилівна Єгорова відвідали Харківську громадську бібліотеку. Підготовлений на високому рівні звіт C.B. Єгорової допоміг членам Ради з'ясувати недоліки та прогалини у бібліотечній документації та процесах діяльності. Наступним кроком змін стало складання нових правил для відвідувачів бібліотеки та правил користування читальною залою, які почали діяти з 1903 р.

Далі буде…

  



 

Вона була однією з перших. Частина ІІІ


У 1902 році поліпшуються умови роботи бібліотечних працівників, зростає кількість штату (прислуги і працівників). Катеринославська міська громадська
бібліотека поповнюється шафами для книг. Софія Василівна Єгорова опікувалась і матеріальним станом співробітників.. З 1901 року працівники мають щорічну відпустку, а в 1902 році колектив отримав премію до свята Великодня. С. В. Єгорова вирішувала й кадрові питання. Бажаючих працювати в бібліотеці було багато, але відбір був суворим. Її оточення складали люди інтелігентні, висококультурні, порядні і чесні, обізнані з літературою.
На засіданнях ради постійно вирішувались поточні питання бібліотечного життя. У центрі уваги завідуючої бібліотеки завжди був читач та його запити. Для С. В. Єгорової важливим був зв'язок з читачами, їх думки і пропозиції для покращення бібліотечної роботи. Під керівництвом С. В. Єгорової у 1906 р. за читацьким проханням бібліотека додатково виписувала 13 назв журналів, деякі навіть в двох примірниках («Вестник знаний», «Природа и охота» та ін.).
Не залишалися поза увагою бібліотечної ради правила поведінки читачів в приміщенні читальні та культура читання. За невиконання цих правил Рада виключила чотирьох читачів і заборонила їм користування читальною залою в майбутньому. Послугами міської громадської бібліотеки користувалися учні (найбільша категорія), викладачі, медичні працівники, юристи, торговці, особи духовного звання, службовці та особи без визначених занять.
Досить складним був період 1905-1906 років. Фінансові труднощі гальмували розвиток бібліотечної справи, зокрема це стосувалося поповнення фондів новою літературою.
У жовтні 1905 року, у зв'язку з пожежею в бібліотеці Комісії народних читань, зростає кількість читачів Катеринославської міської громадської бібліотеки. За цих умов C.B. Єгорова повинна була вирішувати проблеми швидкого задоволення читацьких запитів та розширення репертуару придбань. Результатом стало повернення до фондів раніше вилучених книг, підвищується інтерес до політичної та правової літератури. У звіті за 1905 рік С. В. Єгорова зазначала, що у Катеринославі підвищується інтерес до читання змістовних книг, але вони дорого коштують і недоступні незаможному читачеві. І тому важлива роль відводиться саме бібліотеці та читальні, які мають широкий вибір книг і сучасних періодичних видань.
C.B. Єгорова як керівник з діловими рисами характеру, у скрутні для бібліотеки часи, шукала шляхи вирішення фінансових проблем та покращення матеріального становища працівників. Софія Василівна підтримувала передові форми та впроваджувала їх у діяльність бібліотеки, також вона завжди могла відстояти свою точку зору. Зокрема при відкритті трьох книжкових кіосків, за вказівкою Бібліотечної Ради, які повинні були стати матеріальною підтримкою бібліотеки, C.B. Єгорова спочатку ознайомилася з вже відомим досвідом, проаналізувала усі «за» і «проти» і довела, що ця справа є ризиковою. Розраховувати на прибуток можливо тільки при наявності досвідченої людини у цих питаннях. Рада прислухалась до її думок та пропозицій.
C.B. Єгорова опікувалася проблемами та була активним членом Сімейно-педагогічного гуртка в Катеринославі, який був заснований 1902 році.
Софія Василівна була добропорядною матір'ю. Маючи п'ятеро дітей, вона постійно піклувалася про них, переймалася їх проблемами. Про це свідчить лист доньки Марії до матері, надісланий з Петербургу 1912 року. Лист містить слова великої вдячності за турботу і щирої поваги до Софії Василівни за дарунок – годинник.
Софія Василівна Єгорова все життя віддала просвітницькій діяльності, в могутність якої вона безмежно вірила. Внесок Cофії Bасилівни в культурно-освітній розвиток Катеринослава у другій половині ХІХ - початку ХХ ст. був плідним та вагомим. Софія Василівна була гарним педагогом, книгознавцем і дуже багато зробила для розвитку бібліотечної справи у Катеринославі.


 



 

Цей день для нас пам'ятний та дуже важливий!


25 жовтня кожного року наше місто відзначає день визволення Дніпропетровська (нині Дніпро) від німецько-фашистських загарбників.
Дніпровці завжди пам’ятатимуть про подвиги бійців, які поклали життя, захищаючи рідне місто. Операція зі звільнення Дніпропетровська увійшла в історію під назвою «Битва за Дніпро» і вважається однією з наймасштабніших і кровопролитних битв. Нажаль наше місто було повністю зруйноване. Але всі хто його тоді захищав, робили неможливе - зупиняли ворожі танки, форсували річки під ураганним вогнем, штурмували укріплення супротивника, вели активну підпільну боротьбу з ворогом. І ніщо не змогло зупинити сміливих і безстрашних захисників у прагненні до Перемоги. Незламність наших земляків, що не пошкодували, ні своєї крові, ні самого життя за свободу Батьківщини, завжди буде для всіх нас прикладом любові та самопожертви вірних дітей свого народу.
Пам'ять про воїнів-визволителів назавжди увічнена у пам’ятних та меморіальних комплексах. На одній із стел біля головного символу нашого міста – Монумента Вічної Слави викарбуваний пронизливий напис: "Люди! Поки серця стукають, пам'ятайте, якою ціною завойоване щастя! Пам'ятайте ...".
Більшість з тих хто боронив рідне місто були молоді хлопці та дівчата. У перший день війни їм було по 17-20 років. А з кожної сотні юнаків цього віку, що пішли на фронт, 97 не повернулися назад. 97 зі 100! Ось вона, війна! Пам'ятайте!
Війна - це 125 грамів хліба на добу. Це тонни бомб і снарядів, що падали на мирних людей. Пам'ятайте!
Війна - це 20 годин біля верстата в день. Це урожай, що виріс на солоній від поту землі. Це криваві мозолі на долонях юнаків і дівчат. Пам'ятайте!
У полоні жахлих подій Другої світової війни опинилася вся наша країна.
Війна - це 1725 зруйнованих і спалених міст, понад 70 тисяч сіл. Війна - це 32 тисячі підірваних заводів і фабрик, 65 тисяч кілометрів залізничних шляхів. Пам'ятайте про це!

25 жовтня, у день коли, у 1943 році Дніпропетровськ був позбавлений cуворого та лютого ворога, ми всі згадуємо про подвиги наших земляків і схиляємося перед їх героїзмом.
В архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія зберігається не дуже велика кількість матеріалу про заходи та події, які відбуваються цього дня у місті. Але бібліотека ніколи не стояла осторонь від таких важливих дат. Співробітники бібліотеки завжди приймали участь в урочистих зборах і зібраннях, присвячених подіям Другої світової війни. Щорічно ДОУНБ представляє книжково-документальні виставки з власних фондів, які розкривають всю велич подвигу українського народу.
Є серед архівного матеріалу документи, що свідчать про підготовку до святкування 50-річчя визволення Дніпропетровщини від німецько-фашистських окупантів. Переглядаючи та вивчаючи ці офіційні папери, складені на підставі розпорядження Представника президента України, переконуєшся наскільки масштабною та серйозною була ця робота. У підготовці до 50-тої річниці визволення Дніпропетровщини були задіяні майже всі державні установи, заклади освіти та культури міста, а також засоби масової інформації. Розпорядження щодо цих заходів було підготовлено ще на початку 1993 року і мало декілька напрямків.
До 1 лютого 1993 року треба було підготовити та направити у всі міста та райони історичну довідку про хід визволення Дніпропетровщини від німецько-фашистських військ. Ця робота була покладена на Комітет з питань соціально-культурної сфери обласної держадміністрації, держуніверситет та історичний музей ім. Д.І.Яворницького.
Заклади культури та освіти відповідали за проведення тематичних вечорів, зустрічей з учасниками бойових дій у трудових колективах, учбових закладах та культурно-просвітницьких установах. Також працівники культури та освіти мали підготувати літературні виставки, виступу майстрів мистецтв, художніх колективів, показ документальних та художніх фільмів.
У програму підготовки до важливої та знаменної для нашого місто дати входило чимало заходів:
- Вивчити стан пам’ятників та розглянути питання щодо їх реставрації.
- Провести в містах та районах області урочисті збори та покладання квітів до пам’ятних місць.
- Направити поздоровлення та організувати обмін делегаціями міст і районів, трудових колективів з військовими частинами, що брали участь у визволенні Дніпропетровщини.
- Надати всебічну допомогу учасникам та інвалідам війни (придбання ліків, засобів для оздоровлення, товарів широкого споживання та ін.).
- Підготувати екскурсії до музеїв бойової слави, огляди по організації початкової військової підготовки в загальноосвітніх школах і профтехучилищах.
- Провести обласні змагання по картингу на приз генерала Є.Г.Пушкіна, а також чемпіонат туристських походів за маршрутами, пов’язаними з 50-річчям визволення Дніпропетровщини від німецько-фашистських загарбників.
Відповідали за реалізацію цих проектів - виконком місцевих Рад народних депутатів, міська та районні державні адміністрації, товариства охорони пам’ятників історії та культури, управління народної освіти та інші державні заклади та установи.
З метою увічнення пам’яті загиблих воїнів, партизан і підпільників було заплановано завершити підготовку матеріалів і надрукувати обласну Книгу Пам’яті України: в 1993 році – 2 томи, в 1994 році – 4 томи, в 1995 році – 2 томи.
Тепер ці видання є цінною складової книжкового фонду ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія.
Події та факти війни увійдуть ще до багатьох книг. Ця війна залишила великий відбиток в історії нашої країни. Дніпро - місто героїчної слави, незламних захисників та вірних нащадків, які завжди пам’ятатимуть про подвиги своїх земляків.

НИЗКИЙ УКЛІН І ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ВІРНИМ ЗАХИСНИКАМ РІДНОЇ ЗЕМЛІ, ПОЛЕГЛИМ ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ!






 

Листи з бібліотечного архіву


Не дивлячись на те, що на сьогоднішній день все більше і більше наших сучасників користуються електронною поштою, послуги традиційної пошти теж дуже популярні. Листування, як спосіб передачі інформації та спілкування, дуже зручний та має чимало переваг. Переписка важлива у багатьох робочих моментах та офіційних перемовинах. І це зайвий раз підтверджують факти з історії виникнення листування.

Історично пошта виникла із потреби пересилання між відправником і отримувачем повідомлень та речей (товарів, посилок, грошей). Поштовий зв'язок один з найдавніших видів зв'язку.
Листування між першими особами нашої держави велося ще з давніх часів. Перші згадки про поштове сполучення (правда, не систематичне) Гетьманщини датуються 17 століттям: ще Богдан Хмельницький вів листування як з провідними політиками сусідніх країн, так і з козацькою старшиною. Процес написання одного із козацьких листів, який навіки залишиться в історії країни та мистецтва, зображений на знаменитій картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану».
Торкнемося трішки історії розвитку поштової справи нашого міста. Незабаром після заснування Катеринослава в місті з'явилася поштова контора. «Вільна поштова станція» розташовувалася неподалік від наплавного мосту на вулиці Дворянській (потім Стародворянській, Плеханова, нині Князя Володимира Великого, 12) в одноповерховому кам'яному будинку, побудованому в 1797 році. Керував конторою купець Михайло Власов. Співробітники пошти проходили ретельний відбір, а потім присягали на вірність своїй справі. Основними відправленнями на поштовій станції були посилки та листи. З розвитком Катеринослава, зростала і потреба в поштовому зв'язку.

Історія ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія тісно пов’язана з історією міста.
Архів нашої бібліотеки налічує багато листів, запрошень, листівок, відгуків на переписку. Листи з бібліотечного архіву різного змісту, але в основному це прохання з уточнення даних тієї чи іншої літератури.

У листі з Новосибірську 1982 року автор, для написання своєї наукової роботи, просить бібліотекарів ДОУНБ надати йому список літератури (книги та газетні публікації) про рослини нашої області (лугові, кормові, декоративні трави, а також дерева, чагарники та гриби). Для адресата була важлива інформація і щодо місць, де ростуть данні рослини, ілюстрації, описи як виглядають рослини, їх лікарські властивості, використання цих рослин у народній медицині та в побуті.
Бібліотечні працівники, відповідаючи на отримані листи, надавали різноманітну інформацію своїм користувачам. Це і бібліографічні довідки, і списки літератури, тематичні добірки книг та періодичних видань.
З якими тільки питаннями не зверталися, у листуванні, користувачі бібліотеки до її фахівців. Самі цікаві запити увійшли до архівної колекції.

Наприклад, мешканця Санкт-Петербургу Іванова О.С. (запит від 30.10. 1980 р.). цікавила вся література та на будь-якій мові з теми по більярду. Користувач з Полтави Іконніков М.В. (лист від 04.11. 1982 р.) просив повідомити, чи є у фонді бібліотеки «Перший жіночий календар 1907 р.». Розглядалися у переписці і такі питання, як отримання та виплати пільг інвалідам і ветеранам.
Кожен лист, який надходить до бібліотеки відпрацьовується її працівниками і адресату обов’язково надсилається відповідь.
Архів бібліотеки має велику колекцію поштової документації. У цій паперовій скарбниці зберігаються листи, написані особисто відправниками, запити, надруковані ще на друкарських машинках, замовлення на офіційних бланках і багато ще іншої кореспонденції. І звичайно, що з часом ця колекція буде поповнюватись, тому що майже кожного дня кур’єри доставляють до бібліотеки нові листи, у яких нові прохання та побажання.








 

Перше бібліотечне свято


 

Всеукраїнський день бібліотек встановлено в Україні Указом Президента України від 14.05.1998 р. № 471/98, враховуючи великий внесок бібліотек України у розвиток вітчизняної освіти, науки і культури, необхідність дальшого підвищення їх ролі у житті суспільства.
У цей святковий день всі згадують про клопітку працю та високу місію бібліотекаря: виховувати грамотного читача, навчити його орієнтуватися у потоці інформації, уміло користуватися ресурсами та послугами бібліотеки.
Ми пропонуємо зазирнути у минуле ДОУНБ та подивитися чим жила бібліотека у ті часи, і пригадати, яким було святкування першого Всеукраїнського дня бібліотек.
Архів нашої бібліотеки зберігає цінні та унікальні матеріали. Серед них знаходяться і документи, які свідчать про затвердження бібліотечного свята, а саме Указ Президента України Леоніда Кучми «Про встановлення Всеукраїнського дня бібліотек». Доповнюють архівний фонд документальні та фотоматеріали, завдяки яким можна зануритись у святкову атмосферу, яка панує цього дня у ДОУНБ у різні роки.
Знайомлячись з архівною газетною публікацією «Праздник книгочеев», можна уявити повсякденність бібліотечного життя ДОУНБ у 1990-ті роки, яке було сповнено немалих труднощів. У статті директор ДОУНБ Надія Тітова привертає увагу до наболілих питань та актуальных на той час тем.
1990-ті роки були для багатьох нелегкими. На підприємствах не виплачували заробітну платню, спостерігалося скорочення штатів, а стан закладів культури не дуже радував ні їх працівників, ні їх відвідувачів.
Як і чим жила наша бібліотека у 1998 році? Число користувачів бібліотеки значно зростало, багато хто вважав це справжнім читацьким бумом. І пояснювалось все тим, що «основне джерело» знань коштувало не дешево. Дехто тоді втратив можливість відвідувати столичні бібліотеки, тому що поїздки до інших міст не всі могли собі дозволити.
І тому співробітники ДОУНБ робили все, щоб задовольнити читацькі запити, а один з найменших читальних залів України (на 140 посадочних місць) приймав всіх без винятку читачів. Самими відвідуваними днями ставали вихідні. Біля бібліотеки можна було спостерігати величезні черги з самого ранку. Такий читацький попит не міг не тішити бібліотечних працівників, але були у роботі незручності, які викликали у багатьох відвідувачів бібліотеки незадоволення. Більш за все читачі були обурені тим, що не мали можливості отримати деякі замовлення відразу.
Нажаль бібліотека не може задовольнити цю читацьку потребу і сьогодні. А все тому, що ДОУНБ ніколи не мала своєї власної будівлі. Бібліотечні фонди зберігаються в окремих приміщеннях, розташованих у різних куточках міста. І звичайно, що читач буде незадоволеним, коли прийшовши до одного відділу бібліотеки, йому пропонують звернутися до відділів, які знаходяться за іншої адресою.
Але й такі труднощі не вплинули на зменшення чисельності бібліотечних відвідувачів. І це ще не всі складнощі, з якими стикалася бібліотека у минулому.
Надія Тітова привернула увагу до того, що ДОУНБ, як і більшість бібліотек, вимушена була сама собі заробляти. У 1998 році бібліотека надавала 37 платних послуг: ксерокопіювання, збір прес-досьє, нічний абонемент та багато іншого.
Незважаючи ні на що, співробітники бібліотеки завжди намагалася вчасно втілювати у своїй роботі сучасні прогресивні інформаційні технології. На 1998 рік ДОУНБ вже була підключена до мережі Інтернет. Але якщо у 1997 році бібліотека мала договір про оплату з фірмою «Айрекс, який діяв протягом року, то вже у 1998 році користування Інтернетом обходилось бібліотеці в 1 800 тис. гривень на квартал. Обслуговувати користувачів безкоштовно ставало все важче. Але звертатися за допомогою до комерційних установ дирекція бібліотеки не поспішала.
Залюбки бібліотека приймала дарунки від меценатів. І дякуючи видавництвам, авторам та просто людям, які дарували книги бібліотека таким чином наповнювала свої фонди.
Також, незважаючи на фінансові проблеми, ДОУНБ змогла зробити на 1998 рік підписку на 1737 періодичні видання.
На фоні такої не дуже радісної картини, справжнім подарунком для всіх бібліотечних працівників стає Всеукраїнський день бібліотек.
Напередодні святкування першого Дня бібліотек у Дніпропетровському міськвиконкомі представники міської влади щиро привітали працівників державних бібліотек міста. Кращим бібліотекарям були вручені подяки від міського голови та подарунки. Також у театрі імені Горького відбувся урочистий прийом та святковий концерт, на якому бібліотекарів вітали художні колективи та артисти місцевих закладів культури.
Особливий осінній подих, святковий настрій та відчуття ностальгії можна ще більше відчути, переглядаючи газетні публікації про святкування першого бібліотечного свята, афіші та програмки, запрошення та привітання. І такі зворушливі миті дарують віру у здійснення мрій, надію на краще майбутнє та любов до всього, що оточує навкруги!