Чорна гора

Дякуємо книжковому видавництву «Чорна гора» за отримані в подарунок нові видання: «Кривава агонія Югославії» та «Мої спомини». Видавництво видає книги, написані сучасниками для сучасників, які фіксують ключові події новітньої української історії. Крім того, вони безкоштовно ділиться своїми друкованими виданнями з бібліотеками.

Русова С. Мої спомини / С. Русова. – Київ: Чорна гора, 2026. – 340 с.

«Мої спомини» — це автобіографічні мемуари видатної української педагогині, феміністки та громадсько-політичної діячки Софії Русової. Вона -  членкиня Центральної Ради, яка працювала в органах освіти УНР, опікуючись дошкільним і позашкільним вихованням.

Надзвичайно цікаві мемуари, історія жінки, матері, вчительки, яка і мріяла про незалежну Україну, і діяла задля досягнення цієї мети. Уперше її мемуари було видано за редакцією Михайла Грушевського в журналі «За сто літ» у 1928 році. Книгу перевидало видавництво Чорна гора з нагоди 170-річчя від народження Русової, зі збереженням орфографії та пунктуації оригіналу.

Видання охоплює період від дитинства авторки на Чернігівщині до подій Української революції 1917–1921 років та перших років еміграції. Описує побут і погляди української інтелігенції кінця XIX — початку XX століття, арешти царською владою, роботу в Центральній Раді та зустрічі з ключовими постатями доби.

У цій книзі ми бачимо жінку, педагогиню, науковицю, яка не просто мріє про освіту українською мовою для них, для кого ці мова є рідною, а діє для цього. В мемуарах вона описує Київ кінця 19 століття, світ української інтелігенції, упорядкування та видання Шевченка, арешти, стеження, тюрми, знущання часів Російської імперії, роботу в комісії Шахматова (яка офіційно визнала українську мовою окремою, а не діалектом російської), національний підйом 1917 року, захоплення Києва більшовиками, свої складні стосунки із Винниченком та Петлюрою, крах національного проєкту, встановлення більшовицької диктатури та свої відчайдушні спроби втекти за кордон. Врешті-решт вона змогла виїхати до Чехії, де викладала, перекладала та представляла Україну на міжнародному рівні.

Ткаченко О. Кривава агонія Югославії / О. Ткаченко. - Київ: Чорна гора, 2026. – 336 с.

«Кривава агонія Югославії» — це документальна книга історика та журналіста Олександра Ткаченка, присвячена розпаду колишньої Югославії та кривавим конфліктам на Балканах у 1990-х роках.

У книзі розповідається про те, як вмирала та розпадалася Соціалістична Федеративна Республіка Югославія, на руїнах якої з'явилося шість нових міжнародно визнаних країн і одна частково визнана. Автор детально описує причини та масштаби жорстокості, масові вбивства та акти геноциду, що охопили регіон під час югославських війн.

На початку 1990-х років Європа здригнулася від кривавих подій у Югославії. Південнослов'янські народи, що століттями жили поруч, мали багато в чому спільний досвід, але водночас — глибокі й часто непримиренні історичні суперечності. Серйозні конфлікти довго накопичувалися і вибухнули на тлі колапсу соціалістичного режиму. На руїнах Югославії постали шість міжнародно визнаних країн і одна — частково визнана. Масштаби жорстокості, яка охопила Балкани у 90-х, вражали: акти геноциду, етнічні чистки, масові депортації, концтабори, руйнування інфраструктури. Зупинити війну допомогло тільки міжнародне втручання. У 1992 році Організація Об'єднаних Націй розгорнула першу миротворчу місію в Хорватії. Станом на 2025 рік — тобто понад 30 років потому — міжнародний контингент досі присутній у частково визнаній Республіці Косово.