Цитати Валентина Чемериса

Бережи свою чашу терпіння для кращих часів.

Буває, що простіше вивчити іноземну мову, аніж знайти із сусідом спільну.

Важко бути Богом, коли немає святості.

Вдячного слухача можна знайти, лише заговоривши до самого себе.

Всі йдуть у проповідники, а хто ж піде в люди?

До суду історії можуть подавати позов лише безсмертні.

Душа болить, сором пече, совість мучить, докори сумління не дають спокою, але людина все стерпить.

Коли король голий – півбіди, біда, коли – піддані голі.

Кожний стовп прагне повчати дерево, як треба рости.

Тому, хто зневажає своїх Богів, доводиться кланятись чужим.

Накоїти стільки дурниць можуть тільки дуже розумні люди.

На кожного вандала культури не настачиш.

Навіть застосовуючи найновіші досягнення педагогіки, з чортеняти можна виховати лише чорта.

Сіль на рані можна стерпіти за однієї умови: якщо сіль ваша, а рана чужа.

Ми тому й бідні, що дуже багаті.

Ланцюги завжди виступають за об'єднання.

Якщо казка стане дійсністю, кому вона тоді буде потрібна?

Езоп не міг вільно говорити тому, що був раб. А ми?

Коли оголошують війну палацам, миру не буває і в халупах.

Охочих вказувати шлях у світле майбутнє завжди більше за тих, хто його торує.

Людей багато, але всюди таке малолюддя!

Коли словам тісно – це вже базар.

Мертва догма, але яка живуча!

У темнім царстві не зовсім пристойно бути світлою особою.

Народна влада? Але не кожний народ її може витримати.

Допоки втрапиш на праведну путь, стільки доводиться согрішити.

Яка влада темряви не оголошує себе світлою?

Ніхто не командує так народом, як його слуги.

Якщо вожді поселяються в серцях трудящих, то це означає, що серця вже реквізовані.

Коли борються зі старими догмами, найчастіше народжуються нові.

Коли покращують життя народові, про ближнього ніколи подбати.

У морі байдужості штормів не буває.

Спеціалістами зі Святого Письма частіше виступають дияволи.

Коли їси очима, маєш ту перевагу, що на ціни можна й не звертати уваги.

На вельможній руці й мізинець почувається вказівним перстом.

Коли мертвий живіший за всіх живих, останнім не позаздриш.

Що вдієш, доводиться помилятися, адже живеш уперше.

У вас свої достоїнства, у відьми – свої. Чому ви до неї причепилися?

У скупого і веселка одноколірна.

Що теорема не доводиться, теж треба довести.

Коли помилки часто повторюються, їх можуть визнати за правила.

Якщо гріх усезагальний, то він ризикує перейти у святість.

Як часто задля досягнення шляхетної мети вдаються до варварських методів.