Слабошпицький М.Ф. З голосу нашої Кліо (Події і люди української історії).– Київ: Ярославів Вал, 2013.– 224 с.: іл.
Тримайтеся, браття наші, плем’я за
плем’я, рід за рід, і бийтеся за себе на землі
нашій, яка належить нам і ніколи іншим, се
ж бо ми є русичі, славці богів наших.
Уривок з «Велесової книги»
Уміти цікаво, дохідливо, захоплююче, олюднено розповідати про минуле рідного народу, так, щоб це вразило уяву читачів «від восьми до 80 років», а особливо наймолодших, – то є високе мистецтво. Досконало володіючи таким мистецтвом, Михайло Слабошпицький створив цю книгу, його улюблене дітище.
Вона містить розповіді про волхвів і «Велесову книгу», про доньок Ярослава Мудрого, які стали дружинами європейських володарів, і про Євпраксію-Адельгейду, про книжного мужа Іларіона й ігумена Данила, що ходив за далекі моря, про Пересопницьке Євангеліє та про «Слово Данила Заточника», про батальне мистецтво запорожців і каву Юрія Кульчицького, про Юрія Дрогобича й Острозьку та Києво-Могилянську академії… Книга охоплює період од часів зародження держави Київської Русі до зруйнування Запорозької Січі.
Читач дізнається, як впливали визначні політичні діячі на хід подій та «біографію» мас, а також про те, як події вносили нову несподівану логіку в перебіг людських життів. Отож історія в конкретній долі та конкретна доля в історії.
У книжці сконцентровано багато цікавого, а подекуди – малознаного та сенсаційного матеріалу з національної історії, тому вона стане в пригоді і дорослим, і дітям.
Доктор філологічних наук, професор НАУКМА Володимир Панченко так висловився про цінність видання: «Книга «З голосу нашої Кліо» є особливою з огляду на ту проблему, яка реально існує в Україні, а саме: розрив між науковим знанням та масовою свідомістю. Твір Михайла Слабошпицького допомагає цей розрив «лікувати». Це книжка, яка творить «пантеон українських героїв».
Михайло Федотович Слабошпицький був надзвичайно відповідальним і уважним у ставленні до свого роду і народу, він був серед тих небагатьох сучасних просвітників, хто високим почуттєвим словом творив Націю, вибудовуючи світоглядні орієнтири для наступних поколінь, спонукаючи українців йти лише одним шляхом – безсмертного Тараса, де народжується Честь і Слава України.
«…Повсталий люд послав гінців до Володимира Мономаха. І сказали вони йому, що тільки його хочуть бачити головним князем. Поїхав тоді Володимир Мономах до стольного града Києва. І повторив люд усі ті слова, які він уже чув од посланців. Отак і став Володимир Мономах князем київським.
Князювання він почав з того, що знизив податки простолюдинам, і цим одразу викликав ще більшу прихильність до себе. А ще почав збирати військо, щоб остаточно покінчити з половцями. Тепер під його владну руку присилали дружини всі руські князі, оскільки Мономах поклав край їхнім міжусобицям.
Дванадцять років сидів на київському престолі мудрий і далекоглядний князь. І були це роки миру й спокою. За Мономаха було збудовано перший міст через Дніпро, нові храми, знову наповнилася державна скарбниця. Київ вкотре пережив період піднесення. Але 1125 року помер 73-річний князь. А після його смерті, на жаль, почалися на Русі смутні часи. Спалахнули знову княжі міжусобиці. І ніхто не знав, яке горе невдовзі прийде на їхню землю з навалою монголо-татарських полчищ».
Прочитайте цю книжку, не пошкодуєте.
Посилання
http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/717C8EBC-0F69-4BC9-9BE4-03D6328F1368
