Файзулін Я. Історія. UA: постаті, факти, версії / Я. Файзулін. – Київ: Комора, 2021. – 560 с., фот.
Тисячолітня історія української держави налічує багато цікавих, славетних і трагічних подій. З’являлися і зникали покоління, мінялися кордони, яскравими постатями проходили по життю історичні особи. Але незмінним було прагнення українського народу жити самостійно, незалежно від сусідніх держав.
Україна – благодатна земля, яка розташована переважно у помірному кліматичному поясі, багата повноводними річками і водоймами, лісами та степами, має найкращий у світі чорнозем і різноманіття корисних копалин. Багато хто позирав на нашу країну із заздрістю… Особливо ненажерною була і є сусідня держава на східних кордонах – Росія. Тому національно-визвольна боротьба України продовжується і у XXI столітті.
Книга «Історія. UA: постаті, факти, версії» – це збірник нарисів про видатних українців і важливі події XX століття. За роки незалежності українські історики дослідили та розвінчали радянські міфи. Важливою подією в цьому стало відкриття архівів Комітету держбезпеки СРСР. Адже саме в документах КДБ знаходиться безліч відомостей про українських борців за незалежність України.
Ярослав Файзулін, кандидат історичних наук, начальник управління наукового забезпечення політики національної пам’яті Українського інституту національної пам'яті, вже більше десяти років досліджує «білі плями» української історії. І, що дуже важливо, вчений-історик ламає стереотипи, сформовані радянською пропагандою. Статті Я. Файзуліна на сторінках газет, журналів і в інформаційному інтернет-просторі дають відповіді на багато питань щодо спотворених сторінок української історії, знайомлять зі справжніми патріотами України, яких радянська влада не тільки знищила фізично, але й все робила, щоб про них ніхто ніколи не дізнався.
Одним із маловідомих героїв України є Андрій Олексійович Гулий-Гуленко – український військовий діяч часів Української Народної Республіки, отаман і генерал-хорунжий армії УНР. Високоосвічений офіцер брав участь у Першій світовій війні, за хоробрість і мужність нагороджений Орденом Святого Георгія. Влітку 1919 р. долучився до українського повстанського руху, військові підрозділи під керівництвом генерала-хорунжого здобули чимало блискучих перемог над ворогами. Але ж всі ті, хто прагне свободи, люди честі й совісті, дуже швидко опинялися у застінках радянських спецслужб. Трагічною була доля Андрія Олексійовича, його заарештували чекісти 17 липня 1922 р. Настільки боялися більшовики легендарного генерала, що 8 вересня політбюро ЦК КП(б)України прийняло постанову про процес «Гулий-Гуляєнка» (так в документах). Три роки перебував генерал під слідством. 30 квітня 1929 р. А.О. Гулий-Гуленко колегією ОДПУ був засуджений до розстрілу за ст. 58-6 і 10 травня страчений у Москві. Тепер ми знаємо про цю легендарну людину і з вдячністю пам’ятаємо її.
Серед історичних подій заслуговує увагу Закон «про п’ять колосків», думаю, що дехто навіть не чув про нього. 7 серпня 1932 р. була прийнята постанова Центрального виконавчого комітету і Ради народних комісарів СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації за зміцнення суспільної (соціалістичної) власності». Саме цю постанову, що мала статус Закону, у народі назвали законом «про п’ять колосків». Внаслідок злочинної політики «колективізації», людей позбавили права власності на землю, проводилось так зване «розкуркулення», спрямоване на знищення всіх, хто саботував вступ до колгоспів. Крім того, найчастіше, це були заможні селяни, які досягли успіху тому, що тяжко працювали у господарстві разом із своєю сім’єю. «…поля зі збіжжям почали стерегти від голодних селян». Врешті решт колгоспників перетворили на рабів, а потім заморили штучним голодом. Ось тільки вслухайтеся у рядки вірша тих років
Гей, ні меж, ні краю
Нашому врожаю –
Стигне-достигає,
Гнеться до землі.
На колгоспнім полі
Піонер-дозорий,
Вийшов вартувати
Колосистий хліб.
Чи бачите ви, читачу, цю хвилюючу картину: неосяжне хлібне море, де колос настільки повний, що низько-низько гнеться до матінки-землі… І як цих трударів-хліборобів, які тяжким трудом виростили чудовий врожай, могли замордувати голодом ті нелюди при владі?! Жахалися тоді, жахаємося і у XXI столітті!
Кожний нарис цієї збірки написаний так захоплююче і яскраво, що важко відірватися від читання. Час від часу хочеться зупинитися, щоб обдумати, запам’ятати. І поступово приходить усвідомлення того, що український народ, загартований своєю героїчною і трагічною історією, вже ніколи не здасться на милість жодному окупанту, диктатурі чи тоталітарному режиму. Українці здобули державність і незалежність надвисокою ціною, і ми про це ніколи не забудемо.
