Пєтков С. Князь Святослав: [історичний нарис].– 3-е вид., перероб. і допов.– Київ: АртЕк, 2020.– 208 с.
Одним із маловідомих пластів історії є епоха Раннього Середньовіччя «темні століття» – період європейської історії, що розпочався після падіння Західної Римської імперії. Тривав цей період понад п'ять століть, приблизно з 476 по 1 000 роки.
ІХ–Х століття стали доленосними для слов'янських народів Європи. Важливе значення мала для всього слов'янського світу поява й активне зростання такої могутньої держави як Русь. Походи великих князів призвели до того, що в часи правління князя Святослава Ігоровича більша частина Балканського півострова ввійшла до складу Русі.
Історична постать князя Святослава Хороброго пов’язана з міфами, легендами, нерозгаданими таємницями та науковими гіпотезами. Зокрема, існують різні точки зору щодо дати народження князя. Відомі учені, в тому числі М. Брайчевський і М. Грушевський, обґрунтовують час народження від 920 по 940 роки. Враховуючи факти біографії князя та історичні джерела, найбільш вірогідним часом народження Святослава видається середина 30-х років Х ст.
У своїй книзі «Слов'янське царство» Мавро Орбіні (1563–1614), південнослов'янський історик, родоначальник південнослов'янської історичної науки, поціновувач ідеї єдності слов'янства, який був ченцем, а потім абатом бенедиктинського монастиря на острові Млет, зазначав: «Після смерті Ольги правив її син Святослав, який йшов слідами своєї матері у християнській вірі й набожності».
На початку князювання Святослава Київська держава опинилася в скрутному становищі – міжнародні відносини складалися для неї несприятливо. Візантійська імперія, вдаючись до військових і дипломатичних заходів, прагнула послабити державу русів і відтіснити її від Чорного моря. З цією метою візантійські імператори уклали мирний договір із Болгарією, а паралельно постійно надсилали дари своїм прибічникам – печенізьким ханам, вступили в союз із хазарами. Велику загрозу, і не лише військову, а й економічну, становив для Києва Хазарський каганат, який поставив перепони на основних торгових шляхах на схід і південь, закривши для Києва гирла Дону та Волги. Активно перешкоджала східній торгівлі Русі й Волзька Булгарія, яка воліла тримати цю торгівлю у власних руках.
Минали роки, княжич зростав, мужнів, навчався під керівництвом княгині-матері мудрості державного правління. Як державний діяч він з’являється на історичній арені у 964 році, здійснивши військовий похід у верхів’я Волги на землі в’ятичів (сучасні Смоленська, Московська, Тульська, Воронезька області РФ).
У «Повісті минулих літ» міститься доволі яскравий і образний опис Великого київського князя Святослава: «В літо 6472 (964). Коли Святослав виріс і змужнів, став він збирати багато воїнів хоробрих; і швидким був, ніби пардус, і багато воював. У походах не возив за собою ні возів, ні казанів, не варив м'яса, але тонко нарізав конину чи звірину, чи воловину, підсмажував на вогні і так їв; не мав він і намета, але спав, підстилаючи у голови пітник із сідлом, – такими ж були і всі останні його воїни».
Навесні наступного 965 р. Святослав направив хазарському кагану своє знамените історичне послання: «Іду на ви» (тобто «Йду на вас»).
Київський князь здійснив безпрецедентний для тієї епохи військовий похід: подолавши зі своєю бойовою дружиною кілька тисяч кілометрів, він захопив цілий ряд фортець і розгромив не одне сильне вороже військо. З карти Європи зникла величезна Хазарська держава – і для Київської Русі були розчищені торгові шляхи на Схід. Князь зі славою і багатою здобиччю повернувся в стольний град Київ, де від його імені правила мати, княгиня Ольга. Управління внутрішніми справами держави він і надалі довірив матері, свої ж зусилля зосередив на укріпленні міжнародних позицій Русі.
Після повернення з походу на Волгу Святослав, упорядкувавши внутрішні справи держави, приборкавши у 966 році непокірних в'ятичів, обклавши їх даниною і запровадивши на їхніх землях порядки Київської держави, почав готуватися до нового походу.
Тепер погляд князя був спрямований на південь: його увагу привернули багаті землі, що розкинулися біля широкого Дунаю. Наймогутнішою державою у Північному Причорномор'ї була Болгарія, царі якої неодноразово здобували перемогу над військами Візантії. Коли 966 року розпочалася нова війна між Візантією та Болгарією, грецький імператор Никифор Фока звернувся по допомогу до київського князя. Винахідлива візантійська дипломатія, зіштовхуючи болгарську державу з Київською, прагнула взаємно послабити обох ворогів.
Виступаючи в похід, Святослав розумів, що лише з кінною дружиною навряд чи зможе перемогти численне болгарське військо, яке неодноразово долало греків. Окрім того, він не знав, на чиєму боці буде рать підступного візантійського імператора. Кіннота могла перемагати хіба що волзько-болгарські й хазарські не надто численні та малодосвідчені в боях війська. Тому до Подунав'я у 967 році князь повів не лише кінну дружину, а й численне піше військо, сформоване зі слов'ян Придніпров'я.
Для того, щоб закріпитися у Подунав'ї, Святославу потрібно було захопити землі пізнішої Добруджі, заволодіти економічно і стратегічно важливим гирлом Дунаю. Тому флот князя не попрямував до Константинополя, як це робили його попередники – київські князі Аскольд і Дір, Олег та Ігор, а увійшов до гирла Дунаю.
На правому березі Дунаю знаходилася міцна лінія укріплень з 80-ма ключовими містами, спорудженими, за згадкою історика VI ст. Прокопія Кесарійського, ще імператором Юстиніаном для оборони від вторгнень варварів. Руси доволі-таки легко прорвали болгарську оборону. Як пише Лев Диякон, «таври стрімко вискочили з човнів, виставили вперед щити і, вихопивши з піхов мечі, почали разити болгар». Захопивши Переяславець та інші міста по Дунаю, Святослав припинив військові дії та став князювати у Переяславці, беручи данину з візантійців.
Для своїх сучасників і нащадків князь Святослав став взірцем воїна, захисника рідної землі. У переказах і легендах, билинах і казках про диво-богатирів відобразилась його зріла життєва позиція – випереджальний удар із попереднім попередженням про напад.
Князь жив і помер як справжній лицар. З його смертю скінчився легендарний період Стародавньої Русі. Безперечно, Святослав Ігорович – найвеличніша постать не лише в історії слов'ян, а й у світовій політиці – державний діяч, політик і дипломат, полководець і стратег, неймовірно обдарована людина, відоме ім'я якого викарбуване на скрижалях історії.
Саме Святослав Хоробрий (Славний) створив у Східній Європі першу поліетнічну і полірелігійну державу, яка охопила територію «від моря і до моря». Великий князь став особою, яку шанують, пам'ятають і наслідують. Він воював протягом усього свого правління, і походи його охоплювали грандіозну територію: ім’я його гриміло по всій Східній Європі та Західній Азії. Його знали письменники Візантії й арабського світу.
Посилання на БД ДОУНБ «Книги»:
http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/D932F624-DB28-4BFE-A393-4B35E0D9B2AC
