«Щоденники» Олеся Гончара. Рік 1991

Гончар О.Т. Щоденники: в 3-х т.; упоряд., авт. передм., підгот. текс., іл. матеріалів В.Д. Гончар.– 2-е вид., випр. Т. 3: (1984–1995).– Київ: Веселка.– 2008.– 646 с.

У 2008-му році київське видавництво «Веселка» надрукувало останній том із трьох запланованих «Щоденників» видатного вітчизняного письменника. Це видатна подія у вітчизняному літературознавстві, яка закладає підмурівок майбутнім дослідженням науковців і поціновувачів його творчості. Масив оприлюдненої для широкого загалу інформації є яскравим портретом пізньої радянської та початкової незалежної доби України. 

Третій том «Щоденників» Олеся Гончара охоплює період 1984–1995 років. У ньому майстер слова, перебуваючи вже у зрілому віці, описує події розпаду СРСР і утвердження незалежної української держави. 

Нижче  наведемо низку цитат із власними коментарями до записів, які стосуються подій 1991-го року з точки зору письменника Олеся Гончара. 

Загалом у «Щоденниках» цього року було зроблено 150 записів. Вони різнопланові та створюють барвисту картину внутрішнього світу митця і впливів на неї подій радянського сьогодення напередодні проголошення незалежності. 

Запис від 18 січня 1991 року: «….Україна – це вічна вдова, а в неї є сини є дуже багато антисинів, брудних запроданців». 

Запис від 8 березня 1991 року: «…Лубківський наводить в «Літературній газеті» такий факт: у фільмі про Чорнобиль злодії з дивною вибірковістю пограбували церкву та книгозбірню. З першої забрано все, крім поліських рушників. З бібліотеки – детективи. А «Кобзар», «Атлас української мови», поезії Лесі Українки і «Собор» розтерзано, на цих книгах – відбитки мародерських чобіт». 

Від 2014-го року діти й онуки тих чорнобильських мародерів у чоботях російських загарбників повернулися спочатку до Криму та на Донбас, а у лютому 2022-го й до багатостраждального Полісся й повторили злочини мародерства, прикриваючись фіговим листком адептів секти імені «митрополита Гундяєва». 

Запис від 10 травня 1991 року щодо суті російської держави: «Імперія кочовиків на 1/6 світу наприкінці 2-го тисячоліття… Дехто вважає й так, і, здається, є в цьому щось від правди. Цивілізації завжди осідлі, а дикість – кочова… Тим-то імперії чингісханів зникали безслідно, виявились нежиттєздатними. А ця червона кочова імперія хіба ж не такої природи? Оці спец набори, вічні вербування, міграції цілих армій «архаровців»… Кочовик – це завжди агресор, тому він зникає без сліда, скільки б не за глитнув чужого». 

Запис від 19 серпня 1991 року: «Чорний день історії! Те, що багатьом здавалось неймовірним, сталося: переворот. … Не дай Боже побачити залиту кров’ю країну… Краще вже вмерти». 

Запис від 20 жовтня 1991 року: «Диявол народжується із піни на губах ангела…» 

«Московские новости» запевняють, що в кулуарах російського уряду днями цілком серйозно розглядалось питання «про можливість обміну ядерними ударами між незалежною Україною і РСФСР».

І схоже на те, що це й справді сьогодні роїться в головах божевільних політиків. Українофобія наростає. Голодних і обдертих жителів федерації орієнтують на розпалювання ненависті до України, – ото вона, мовляв, винна у всьому. А звідси недалеко й до ядерної кнопки, маніяк справді може з’явитись із піни озлобленості й відчаю. То був би кінець. Кінець для всіх». 

Пророчі слова майстра слова, які є напрочуд актуальні станом на березень 2024 року! 

А ось запис, який доводить майстерність Олеся Гончара у роботі зі словом. На полях «Щоденника» 8 листопада 1991 року: «Не люблю слова «прозаїк», в часи Коцюбинського, здається, його й не було. Вигаданий сучасними літературознавцями, цей покруч зовсім чужорідний для української мови, не відповідає законам її милозвучності. Та є ж у нашій мові й синоніми, які звучать у ній цілком природно: романіст, новеліст, повістяр або просто письменник». 

Запис від 2 грудня 1991 року: «Ніч перед Різдвом нації»! …Люди вітають одне одного, бо ж прокинулись вільними людьми».

P.S. Запис від 17 березня 1960 року під час поїздки до США: «Тільки під час революції люди бувають по-справжньому вільні. А після революції найголовніше – скільки залишиться від тих свобод».


 

Посилання на БД «Книги» ДОУНБ: 
http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/A9C3AB64-7511-489C-9FA4-5CB340D3A748

 

Микола Мироненко
к. техн. наук, доцент, член НСЖУ
за матеріалами з фонду ДОУНБ

Опубліковано: Березень 2024