Халебський П. Україна-земля козаків.– Репр. вид.– Київ: Центр учбової літератури, 2021.– 208 с.
Чи знаєте ви, через що дyx
геройства в Україні пропав?
Через те, що від деякого часу
місце козацтва зайняло школярство,
що замість давніх героїчних
постатей нащадилися кар’єристи, які
шукають тільки посад та відзнак.
Олександр Безбородько
Це видання – унікальний історичний документ нашої нації, який подарував нам у XVII столітті молодий араб, архідиякон Булос Ібн аз Заїм Халябі, а для нас – Павло Халебський, син православного патріарха Антиохійського Макарія Третього. Він з 1654-го року мандрує до Москви і назад через Україну, землю козаків, – після буйної боротьби нації за свободу, віру та за власну Батьківщину, але вже після переяславської ганьби і зради за часів урядування христолюбивого і хороброго, але занадто м’якого гетьмана Зиновія-Богдана Хмельницького. Найяскравіша сторінка української душі й українського вільного духу – козаччина – дуже мало зафіксована очевидцями й учасниками, тому маємо вічні загадки. Але автор зробив хоч і невелику, а спробу описати та зберегти цілий період в житті української нації.
Павло Халебський описує потужну національно-визвольну війну проти Польщі, котра тоді була чи не наймогутнішою державою в Європі. Річ Посполита не лише цілковито окупувала майже всю тодішню Україну, а й здійснювала нестерпний тиск національний, принукою ополячуючи українців, гніт релігійний, нав’язуючи католицизм, тиск соціальний – польські магнати заволоділи всіма українськими землями, – до того ще знущання психологічне – загонистий польський гонор і самолюбство дістали кожного українця. Тому гучні перемоги Богдана Хмельницького рішуче випростали український дух перед усім світом.
Однак визвольна війна закінчилася фактично нічим: зміною метрополії – з Варшави на Москву, – а не проголошенням суверенної Української держави. Після Переяславської ради минуло лише півтора року. Нове, ще жорстокіше і нахабніше уярмлення України Московією лише розпочиналося, московитські намісники починали свою окупаційну експансію.
Сотні тисяч буйних козацьких голів полягли у жорстоких бойовиськах під Жовтими Водами, Корсунем, Білою Церквою, Пилявцями, Збаражем, Берестечком, не повернулись до родинного гніздівля, кілька років землю орали та засівали жінки, діди і діти. І все ж... Павло Халебський побачив глибинну Україну, сильну, високоосвічену, моральну і невмирущу.
Подорожні пройшли шлях від українського прикордонного містечка Рашкова на Дністрі (сьогодні це село Кам’янського району у невизнаній Придністровській Республіці) до Путивля над Сеймом (нині Сумщина). Після цього Макарій із почетом відвідав Московію і знову через всю Україну (цього разу від Путивля до Рашкова із заїздом в інші міста та містечка) повернувся назад у Волощину та Молдову, а звідтіль – у Констанцу і додому. Свої записи Павло Халебський видав під назвою «Опис подорожі патріарха Макарія», де тодішній Україні наділено стільки любові, захвату, щирого замилування.
Уже на перших сторінках книги Булоса Ібн аз Заїм аль Халябі виринає Гарячківка – звичайне провінційне село з типовим господарством, фермами, старезною недіючою, з вибитими вікнами, церквою на пагорбі, купинами гною і вуличками, повними пилюки.
Наступна зупинка... село Городківка. Зараз це велике гучне село з велелюдним ярмарком, двома середніми школами, новим цукрозаводом і недолугим «псевдомодерним» мікрорайоном з п’ятиповерхівками. Городківка славиться своїми духовими музикáми, без яких не обходиться жодне весілля чи похорон у самій Городківці та в усіх окільних селах.
Навіть якщо у неділю десять весіль – знайдеться і труб, і музикантів, щоб охопити всіх. Городківка вільно розкинулася на високих пагорбах. Тут багато сонця і відчуття свободи. Тут всі говорять дуже голосно, не боячись донощиків і влади. Городківка ніколи й не покладалася на владу, бо завжди готова була виживати самостійно. Вона першою в Україні вудила такі домашні ковбаси, які пахтіли за десятки кілометрів навіть при не попутному вітру.
Це було дивовижне проникнення Павла Халебського в нашу історію, якою він щиро зацікавився під час подорожі. Це була жива, ще гаряча тодішня сучасність, яка жила не лише в душах, а й на устах українців. Вона, як правило, точна навіть через три з половиною століття. Прочитавши цю книгу, ви станете українцем, навіть якщо до цього не були ним.
Посилання на БД ДОУНБ «Книги»:
http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/5D280EAE-BEA8-4BC9-8486-B71EB783E020
