Брехуненко В. Україна й українці: ім'я як поле битви. – Київ, 2020. – 270 с.
...немає у світі ані одного національного імені,
яке викликало б проти себе стільки ненависті,
злоби й нападів та пропаганди,
як слов'янська назва території й народу «Україна»,
«українці» й «український.
Сергій Шелухін
Видання Віктора Брехуненка, українського історика, доктора історичних наук, професора, завідувача відділу актової археографії Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України, надзвичайно актуальне і розповідає про українське минуле, спираючись на факти.
У книзі в науково-популярному форматі розглянуто походження самоназви «Україна» та її перетворення на єдине ім'я українського світу, простежено появу ідентичності слів «українці», «український народ». Шляхом трансформації в силу історичних обставин від назви стародавньої держави українців Київська Русь через відроджену в середні віки Гетьманську Державу, згодом через Малу Русь (Малоросію) і до проголошення на початку ХХ ст. Української Народної Республіки та до відновлення української державності 24 серпня 1991 року у вигляді держави Україна.
До сьогодні все, що пов'язане з поясненням самоназви українців та їхньої української ідентичності, залишається об'єктом не тільки суто наукового інтересу, а й численних ідеологічних маніпуляцій. За прикладами далеко ходити не треба. Хто не зіштовхувався з різноманітними спекулятивними версіями родоводу слова «Україна», а також інших щільно занурених в українську історію понять.
За допомогою наукових арґументів у виданні спростовано маніпулятивні версії походження та смислового наповнення поняття «Україна». З'ясовується природа іншої нашої самоназви – «Русь» і похідних від неї: «Росія», «Мала Русь» / «Мала Росія», «Велика Русь» / «Велика Росія», «Руський народ», «Малоросійський народ». Показано як Московія привласнила ім'я «Русь» і його грецький відповідник «Росія», видаючи світові за свою природну самоназву.
У дослідженні документально підтверджується історична неправомірність як територіальних зазіхань на спадщину української нації – Київську Русь зі сторони Московії (Росії) і Речі Посполитої (Польщі), так і злочинне привласнення імені «Русь» для Московського царства, а згодом імперії.
Професор В. Брехуненко, зазначає: «Терміном „Мала Русь” в ранньомодерній українській державі позначали або Гетьманщину, або всю територію розселення українського етносу, а поняттям „малоросійський народ”, „козацький малоросійський народ” – еліту держави, хоча паралельно вживалися назви „український народ” та „руський народ”. При цьому поняття „руський народ” ні шляхта, ні козаки не поширювали на мешканців Московії. Останніх і в Україні, і в інших частинах Європи називали „московитами”, а їхню державу – Московією, ототожнюючи „Русь” лише з українським світом».
Для того, щоб створювати майбутнє, потрібні не лише воля і хоробрість, не лише наполегливість і щоденна праця, але й знання про нашу історію. Книга дає фактичні документальні дані всім патріотам, які ведуть тяжку боротьбу на інформаційно-ідеологічному фронті з фальшивими постулатами нинішніх співців тисячолітнього «русского міра». Вона буде корисна всім, хто цікавиться історією України.
Посилання на БД «Книги» ДОУНБ: http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/972E6A9F-CEAC-4DD3-82B5-8502E5662E14
