Михайло Драй-Хмара: «Долі своєї я не кляну…»

Михайло Драй-Хмара / упоряд., авт. передм., авт. прим. С.А. Гальченко.– Харків: Фоліо, 2018.– 500 с.– (Митці на прицілі).

Він мав талант від Бога – бути поетом і вченим-словесником, знавцем дев’ятнадцяти мов і міг би реалізувати свій талант якнайповніше лише за сприятливих умов, але цього не сталося через штучні обставини людомористичної системи, яка перемелювала у своїх жорнах усе те, що нібито загрожувало її існуванню.

Сергій Гальченко

Михайло Опанасович Драй-Хмара увійшов в історію як неперевершений літератор – поет, учений, перекладач, поліглот і літературознавець. Йому належить крилатий вислів «ґроно п’ятірне» – символічні слова проти влади, які він написав у сонеті «Лебеді». За це його кинули до в’язниці й звинуватили у контрреволюційній діяльності.

Народився поет 10 жовтня 1889 року на Черкащині. Малим втратив матір, тож хлопчика виховував батько. Початкову освіту здобув у місцевій школі, після навчався в Черкаській гімназії. У 1910-му році вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет, там же пізніше здобув професорське звання зі слов’янознавства.

Далі була праця за кордоном. Студіював архіви Будапешта, Загреба, Белграда та Бухареста. Водночас вивчав мови і писав дослідження про видатного письменника Хорватії Андрія Качіча-Міошича. Цю працю відзначили нагородою.

Повернувшись до України, в 1918-му працював професором славістики в Кам’янець-Подільському університеті. За п’ять років поїхав до Києва, де зайнявся культурницько-освітянською та науково-дослідницькою діяльністю.

Свої перші вірші українською мовою Драй-Хмара почав писати в 1919 році. Вже за рік він друкуватиметься в різних журналах. Його перша збірка «Проростень» побачила світ у 1926-му й отримала схвальні відгуки від Максима Рильського.

Але в ті часи особливо талановитим митцям приходилося тяжко. Звідусіль за їхньою творчістю стежили очі поліції. Тому арешт Драй-Хмари не забарився. Вперше Михайла заґратували 21 березня 1933-го. Тоді його звинуватили в нібито контрреволюційній діяльності в Кам’янець-Подільському університеті. Але згодом через брак доказів відпустили. Та обвинувачення зняли тільки за три місяці.

У вересні 1935 року все почалося знову. Михайло тоді працював рядовим викладачем української мови. І знову ті самі обвинувачення – націоналістична контрреволюційна діяльність. 28 березня 1936-го винесли вирок – 5 років таборів. Так поет опинився на Колимі.

Уже в таборі йому додали ще десять років виправних робіт, за те що він, нібито, вів антирадянську пропаганду серед арештантів.

19 січні 1939 року Михайло Драй-Хмара помер. В документі зазначили – причина смерті «ослаблення серцевої діяльності». Але існує інша версія його загибелі – письменник став на місце смертника під час одного із чергових розстрілів шеренги, коли вбивали кожного п’ятого. Так Драй-Хмара своїм власним життям врятував невідомого в’язня. Про це написав Платон Василевський у статті «Так він загинув на Колимі» в «Літературній Україні» від 2 жовтня 1989-го:

«Щойно кат наблизився до чергової п’ятірки, до Володі, як Драй рвучко відштовхнув студента і став на його місце зі словами: “Не чіпай, кате, молоде життя, бери моє”. З цими словами він плюнув прибульцеві межи очі. Все відбулося блискавично. Тієї ж миті кат упритул випустив у груди Драя решту набоїв. Драй ще встиг прохрипіти “Гад!” і, відштовхнувшись правицею від мого лівого плеча, бездиханно упав горілиць із розплющеними в небо очима».

Реабілітували Михайла Опанасовича лише через 50 років після його смерті.

Михайло Драй-Хмара був справжній поліглот, знав 19 мов: українську, російську, білоруську, польську, кашубську, чеську, сербську, хорватську, болгарську. А ще вивчив давні мови – старослов’янську, старогрецьку, латину, санскрит. Володів румунською, французькою, німецькою, італійською, фінською й англійською.

Ламай традицій віковічну скелю,

обтрушуй прах невольного життя.

Хто випив келих чарівного хмелю,

тому назад немає вороття.

Однією із найфундаментальніших робіт письменника стала монографія «Леся Українка», написана 1926 року, яка не втратила актуальності й нині. Він міг би ще так багато зробити і на ниві науки, і в поезії, але безжальна каральна машина радянської влади перервала цей високий політ.

До представленої книги увійшли вибрані твори видатного українського поета, перекладача, вченого-філолога Михайла Драй-Хмари, зокрема поезії зі збірки «Проростень», вірші різних років, щоденникові записи, листи до родини, нарис «Українці», автобіографія. Подано тексти матеріалів слідчої справи, які розкривають процес фальсифікації псевдослідства над високоталановитим митцем – жертвою тоталітарного режиму.

Передмова до книжки – це наукове дослідження відомого вченого-літературознавця, архівіста та музейного діяча Сергія Гальченка. Усі статті побудовані на архівних матеріалах із використанням рукописів, листів, щоденника і документів митця, якого тримала під постійним контролем («під прицілом») тодішня влада.

Лебеді

На тихім озері, де мріють верболози,

давно приборкані, і влітку й восени

то плюскоталися, то плавали вони,

і шиї гнулися у них, як буйні лози.

Коли ж дзвінкі, як скло, находили морози

і плесо шерхнуло, пірнувши в білі сни, –

плавці ламали враз ті крижані лани,

і не страшні були для них зими погрози.

О, ґроно п'ятірне нездоланих співців!

Крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,

що розбиває лід одчаю і зневіри.