Коляда І.А. Василь Симоненко.– Харків: Фоліо, 2021.– 119 с.: фот.– (Знамениті українці).
Поет, що залишився назавжди молодим – яскраво талановитий Василь Симоненко. Його вірші ми знаємо і любимо, хоча багато з нас не вивчали його творчість за шкільною програмою. Згадаймо ці пронизливі рядки:
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є!
В його волячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!
Книга І.А. Коляди знайомить нас з життям і літературною творчістю Василя Симоненка. Багато сторінок присвячено його дитячим рокам.
Народився майбутній поет на Полтавщині в селі Біївці у 1935 році. Селяни тоді жили дуже бідно. Коли настали повоєнні часи, стало ще гірше. На фруктові дерева були накладені непомірні податки. І люди були змушені вирубати цю красу і годувальників у своїх садочках. Селяни голодували, носили «сильно зношені одежини та самотканні полотняні сорочки». Шкільна вчителька Василя згадувала розповіді його матері про те, як вона його маленького носила до школи: «То хтось дасть якийсь черевик, хтось дасть якийсь ботинок. Обмотаю йому ноги і надіну оте, що дали. Там грязна така вулиця була, на руках Василя несла. Поки перенесу – і черевики оті чи чоботи поспадають, бо вони ж здорові, а вибирати немає з чого».
Може, тому цей сільський хлопчина виріс таким добрим до простих людей, таким співчутливим… Вірші Василь почав писати з 7-го класу, і свою поетичну майстерність він встиг відшліфувати за своє трагічно недовге життя.
Золотий медаліст, допитливий розумник Василь із легкістю вступив до Київського університету на відділення журналістики. А далі – не менш захоплива історія життя справжнього громадянина, чесної та відважної людини. Після закінчення університету В. Симоненко працює в редакції «Черкаської правди», пише чудові вірші, кохає й одружується зі скромною дівчиною Людмилою. Незабаром стається подія, яка розпочне відлік часу до його трагічної смерті.
«На початку 1960 року в Києві виникає Клуб творчої молоді – перше від кінця 1920-х років легальне громадське об’єднання, не зініційоване й не кероване компартією, що ставило за мету духовне відродження України. Так раннє шістдесятництво оформилося організаційно».
Це був період так званої «хрущовської відлиги». Творча молодь розвернула культурно-просвітницьку роботу, учасники Клубу збиралися на лекції найкращих учених-істориків, зустрічалися з воїнами УПА. При Клубі була організована комісія «з відшукування місць таємних поховань жертв сталінського терору»
«У 1962 році він (В. Симоненко) разом із колегами Аллою Горською та Лесем Танюком виявив місця, де було поховано жертв розстрілів НКВС – на цвинтарях у Биківні, Лук’янівському та Васильківському кладовищах на Київщині. Це стало трагічною подією в його житті – його було взято на облік до КДБ».
Уже в наступному році Василя Симоненка поховають…
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину…
Шановні відвідувачі «Україніки»! Запрошую вас читати, знати, шанувати українських синів і дочок, які є гордістю нашої країни. У фонді бібліотеки є чудові збірки поезії Василя Симоненка, читання цих віршів по-справжньому збагачує душу, надихає і зміцнює у часи випробувань.
Посилання на БД «Книги» ДОУНБ: http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/AE6ACC1C-2880-494E-9B50-EFFF71E63204
