30 нарисів археологічних досліджень Києво-Печерської Лаври / Нац. заповідник Києво-Печер. лавра ; упоряд. С. Тараненко.– Київ: Мистецтво, 2021.– 252 с.: фот., рис. Видання присвячене 30-й річниці Незалежності України.
Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» є об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як надбання всього людства, а для українського народу – одна з головних святинь і символів нашої країни. Історія лаври налічує майже тисячу років! Тому й закономірно, що вчені-археологи ретельно та багато років досліджують знамениту пам’ятку української культури. Результати цієї діяльності є надзвичайно плідними! Тому, вважаю, досить несправедливо, що широке коло наших громадян не знає про цікаві знахідки вітчизняних вчених. Адже інформацію про археологічні відкриття зазвичай друкують у поважній науковій літературі. Зараз ми отримали чудову нагоду зазирнути у світ сивої, але захопливої давнини.
Пропоную вам, шановні користувачі «Україніки», унікальне видання, в якому зібрані 30 історій про особливо цінні знахідки, артефакти, які були знайдені на території Києво-Печерської лаври за роки незалежності України. Книга багато ілюстрована, тому читати її надзвичайно цікаво.
З 30-ти науково-популярних нарисів представлені три, на мій погляд, найцікавіші.
Юлія Володимирівна Мисько, кандидат історичних наук, у нарисі «Книжкові застібки» розповідає про їх знахідки і дослідження. Як відомо, застібка – це один із елементів стародавньої книги, застосовувалась «для скріплення країв кришок оправи рукописної книги (кодексу), що щільно стискало аркуші між собою, фіксувало їх у незмінному положенні та зменшувало проникнення вологи всередину пергаментного блока». Тобто, перш за все, переслідувалися суто практичні цілі. Ще б пак! В ті далекі часи книги надзвичайно берегли, адже коштували вони неймовірно дорого і були справжнім витвором мистецтва, за володіння ними віддавали цілі села!
Отже, знайшли застібки, але без книжки. ХІ століття, територія церкви Спаса на Берестові (саме там були знахідки). І тут невідомі факти яскравими картинами домальовує мимовільна уява: навала варварів на конях з мечами та факелами, все знищується і горить! Може, тому й збереглися лише ці книжкові застібки… На превелику біду варварство не зникло й досі, і в ХХІ столітті сучасні злодії-варвари руйнують культурні цінності сусідніх народів!..
Випадково чи ні, але наступні два нариси, які мені особливо сподобались, теж написала Ю. В. Мисько. Отже, наступний нарис має назву «Краса жіноча: сережки та наручі». Хіба ж не цікаво, як у Київській Русі прикрашали себе жінки?! Так, вони теж дуже хотіли подобатися. «Жіночі прикраси під час археологічних досліджень на території Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» трапляються рідко, це й зрозуміло з огляду на те, що монастир завжди був чоловічим, – хіба яка прочанка загубила б або у похованні заможної пані збереглися».
Виявляється, першими почали носити сережки чоловіки, «у писемних пам’ятках (грамотах) слово «серьга» використовувалось у значенні чоловічої вушної прикраси ще у ХІV ст. Жінки у давньоруський час зазвичай носили скроневі кільця – подібні до сережок ювелірні вироби, які найчастіше вплітали у волосся чи привішували на шкіряному ремінці або стрічці обабіч обличчя». Можна тільки порадіти за середньовічних жінок, яким чоловіки поступилися цією прикрасою. А може, сімейний бюджет не витримував коштовних прикрас для двох.
Ще одним оздобленням у ті далекі часи були браслети-наручі, які прикрашалися геометричними, рослинними та іншими орнаментами. Якщо уважно роздивитися фотографії знахідок, ви, шановні користувачі «Україніки», будете вражені витонченістю форм цих старовинних прикрас. Викликає подив та повагу робота середньовічних майстрів-ювелірів при їх обмежених виробничих потужностях, до того ж отримуємо уявлення про моду та смаки наших далеких пращурів.
І наостанок невеличка розповідь про знахідку хреста-енколпіона – найдавнішого з предметів особистого благочестя. Був знайдений на території церкви Спаса у 2018–2019 рр. «Енколпіон (з грецької «на грудях») – це складений з двох скріплених між собою металевих стулок релікварій, задум конструкції якого передбачав створення ємності для зберігання сакральних вкладень». Таким чином, наші середньовічні майстри довели, що могли виконувати складну ювелірну роботу, яка і через віки вражає і зачаровує.
До всіх згаданих знахідок, як і до інших, незгаданих, але цікаво представлених у пропонованому виданні, є багатих ілюстративний матеріал: фотографії та малюнки. Роздивлятися їх – суцільне задоволення!
Шановні користувачі «Україніки»! Сподіваюся, що представлений вашій увазі матеріал логічно підводить до висновку: важливо творити красу, матеріальну та духовну, і це те, що житиме вічно, як і наш талановитий і героїчний український народ.
Посилання на БД «Книги» ДОУНБ:
http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/6B10D4C9-821C-49F6-BA2A-127627A10BAF
