Курико В. Мазепа. Право на шаблю / наук. ред. О. Ковалевська; худож. О. Грищенко.– Київ: Портал, 2021.– 144 с.: іл. (Видання присвячене 30-й річниці Незалежності України).
Гетьман Іван Мазепа… Здається, ми всі так багато знаємо про нашого відомого на весь світ військового, державного і політичного діяча, голову козацької держави. Пропоноване видання містить в собі багато нових історій і відкриттів, про які цікаво було дізнатися. Автор книги Віра Курико наводить історичні факти про дитинство, юність, зрілі роки життя Івана Мазепи.
«Побачивши сімдесятирічного гетьмана Мазепу, шведський король Карл ХІІ зауважив, що кожен рух і крок цього чоловіка свідчить про дуже високу культуру. Французький дипломат Жан Балюз згадував, що гетьман першокласно знав латину й любив крилаті вислови. Та що там – козацький ватажок із шаблюкою за поясом міг цитувати навіть римських поетів». Хочеться зупинитися на його навчанні у Києво-Могилянському колегіумі. «У колегіумі викладали не лише науки… Могилянські викладачі вчили спудеїв поводитися за столом і на зустрічах. На все життя Мазепа запам’ятав настанови викладачів: надмірна емоційність і нестриманість одразу впадають у вічі і видають брак освіти». Пізніше Мазепа вчився при польському королівському дворі у Варшаві. Подальші успіхи – життєві, військові, політичні – стали результатом надзвичайно якісної освіти.
Пропоную вам, шановні користувачі «Україніки», зробити деякі історичні порівняння. В далекі роки доля звела двох людей – Івана Мазепу і петра І. 20 років служив український гетьман московському цареві. Порівняємо цих двох історичних осіб.
Московський цар не отримав навіть базової освіти, навчався спочатку вдома, пізніше – за кордоном військовій і морській справам. Але жодного навчального закладу за широкими плечима петра І не було. Його вчителями були голландський майстер Тіммерман і московський майстер Петро Карцев. Тому й не дивно, що цар до кінця життя писав із помилками та мав невеликий словниковий запас. Іван Мазепа закінчив курс у Києво-Могилянській академії, дуже любив книги, писав вірші; все життя підтримував освіту й талановитих людей.
«Петро І був страшенно нестриманим, міг зопалу вилаяти чи навіть ударити підлеглого». За свідченнями сучасників, Іван Мазепа мав надзвичайно шляхетну вдачу і чудове виховання.
Бог дав гетьманові довге, як на той час, життя – 70 років! Петро І помер у 52 роки від наслідків розгульного способу життя, що підтверджували не тільки його лікарі, але й радянський науковець М. Покровський.
Інтелігентний, з гарними манерами, Іван Мазепа, отримавши булаву, став справжнім будівником країни. «Найбільше сил… вклав у величезні будівництва. Мазепа почав відбудовувати старе й закладати нове. З’являлися цегельні, вапняні й рудні заводи. Гетьман не шкодував державних і власних коштів на церкви, школи й друкарні. Такого розмаху будівництва і церковних пожертв у Гетьманщині досі не бачили. Вони стали елементом державної політики… Щойно прийшовши до влади, Мазепа виділив гроші на відновлення Софії Київської, яку побудував іще Ярослав Мудрий. А ще гетьман зробив монастирю безцінний подарунок – дзвін, який і досі дзвенить над Софійською площею».
А чи побудував «вдячний» Київ пам’ятник Іванові Мазепі? Виявляється, ні. Схоже й досі панує в українській столиці московський наратив про зрадника Мазепу?! Думаю, що хоча від вибухів інформаційних бомб і снарядів люди не падають, як підкошені, але «уламки» від них носять у головах і серцях довго, може, й все життя. На жаль…
І останнє порівняння. Прочитайте про події XVIII століття, чи не нагадують вони вам наше, XXI? «Московське військо трусило містечко за містечком. Одне за одним порожніли будинки й поля… Мазепа просив царя щось удіяти: московські вояки б’ють чоловіків, ґвалтують жінок, відбирають худобу та їжу, руйнують хати». Є опис спаленого Батурина, гетьманської столиці, картини масових убивств його жителів від малих дітей до старих. У цей час посол Австрії у москві «з жахом писав: Меншиков «вирізав усіх, хто був у Батурині, підпалив і зрівняв із землею місто». Та це ж наче про наші Бучу, Ірпінь…
Як тут не згадати вислів про споконвічного ворога?!
Шановні відвідувачі «Україніки»! Вас очікує чудова книга про постать неординарну і трагічну; гетьмана, який утримував булаву майже 22 роки; мецената, який побудував багато храмів, а його впродовж 300 років проклинали московські попи; людину, яка все життя була віддана козацькій державі та ідеї незалежності.
Посилання на БД «Книги» ДОУНБ:
http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/E9E7C247-B74C-4291-BAC1-D0E7BD3F5C94
