Соловей Е. Невпізнаний гість: Доля і спадщина Володимира
Свідзінського.– Київ: Наукова думка, 2016.– 237 с.
Завжди любити, щоб завжди помилятися.
Але – завжди любити. І відтак існувати…
Василь Стус
Елеонора Соловей, видатна історичка і дослідниця, яка присвятила своє життя вивченню життя та творчості Володимира Свідзінського, видатного поета письменника, актуальність і вплив якого на розвиток української літератури та культури має дивовижно сучасне звучання. У роботі «Невпізнаний гість: Доля і спадщина Володимира Свідзінського» авторка досліджує життя та творчість цього поета, розкриваючи різні аспекти його спадщини та внеску в українську культуру, що посилює історію його непростого повернення в неї.
Дослідниця розповідає про дитячі роки Свідзінського, які припали на час катаклізмів і карколомних подій ХХ століття.
Він починав як співець Поділля, освіта якого та інтелектуальний розвиток були зрощені на культурі цього регіону, потужному історичному шарі, нерозривно пов’язаному з Кам’янець-Подільським. Вона аналізує поезію та прозу Свідзінського, його зв’язки з іншими видатними особистостями свого часу. І коли настала так звана «нова доба», він свідомо обрав долю внутрішнього емігранта, зрозумівши, що належить добі попередній.
Круг мене знов давно забутий світ:
картопля, бур’яни, сніпчана стріха,
між полем і городом легкий пліт,
за вітряком заходить сонце стиха…
Його приклад довів незвичайну річ. Можна було жити в радянську епоху, мати квиток члена Спілки Радянських письменників за підписом «самого» М. Горького, і при цьому радянським письменником не бути.
Та я хотів би уявити,
Серед своїх останніх мрій,
Що ти довіку будеш жити,
О буйний вітре степовий!
Твоє не стихне трембітання;
Ти в мороку, серед руїн,
Як ехо давнього змагання
Все повторятимеш один
Слова поетів прозорливих,
Уболівальників земних,
Благання їх пісень журливих
І скарги, і прокльони їх…
Людина толерантна, м’яка та лагідна в побуті, цей чоловік виявив дивовижну твердість і непоступливість, маючи силу чути голос свого поклику і не зраджувати його, розкриваючи такі теми як національна ідентичність, патріотизм і віра.
Він любив життя, але прямував до своєї загибелі спокійно, гідно та незворушно. Поезія для нього була покликанням і місією. Коли брат Вадим умовляв його покинути писати вірші, а надто українською мовою, він відповів тихо, але твердо «Не можу, мушу».
Коли «сестри-подолянки», потерпаючи за долю Свідзінського, спробували порадити йому «писати на сучасні теми», він ніяково пояснив, що «вірші у нього народжуються самі собою». Саме так, сама собою у 1939 році народилася поезія «Блукаю вдень то в луках, то в гаю…».
…ніч владною рукою
Мій осяйний переміняє світ.
Тоді іду блукати в інші луки,
Там холодом північної роси
Торкаються мене невидні руки
І з темряви, з Великої розлуки
Звучать давно безмовні голоси.
З культури було штучно вилучено митця світової мірки. Незважаючи на всі перешкоди системи, з’ясовується жахлива правда, що він був репресований. Його дочка, Мирослава Володимирівна, 27 вересня 1941 року повернулася з хлібної черги, і не застала батька; бабуся-сусідка розповіла, що його забрав «чорний ворон»...
Так, поет, передчуваючи свою долю, писав набагато раніше: «В полум’ї був спервовіку, і в полум’я вернуся знову…»
Окрім цього, Соловей досліджує і вплив Свідзінського на сучасну літературу та культуру, а також на спільноту українських письменників. Авторка також висвітлює проблеми збереження та популяризації спадщини Свідзінського, розглядає переклади його творів іншими мовами. Його поезію було знищено з такою безглуздою жорстокістю, проте відомості про його твори збереглися серед зарубіжного українства.
Наприкінці книги Елеонора Соловей робить висновок про важливість дослідження і вивчення спадщини Володимира Свідзінського для розвитку української літератури та культури загалом. Вона показує, що поет залишив незабутній слід у історії України та її літератури, і його творчість є невід’ємною частиною національної спадщини.
Завдяки ретельному аналізу та дослідженню життя і творчості Володимира Свідзінського дослідниця створила цінний документ, який допомагає глибше розуміти і оцінювати внесок цього видатного поета у культурний розвиток України. Її праця сприяє збереженню та популяризації спадщини Свідзінського, відзначає його вагому роль у формуванні національної свідомості. Можна тільки позаздрити людям, які завдяки цій книзі, відкриють для себе такого неповторного і своєрідного поета.
Посилання в БД «Книги» ДОУНБ:
http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/4146CD18-41A1-4FB7-B9AE-5E2E0F75635F
