Деревінський В.Ф. В’ячеслав Чорновіл: дух, що тіло рве до бою.– Харків: Віват, 2016.– 494 с.: фот.– (Гордість нації).
З-поміж багатьох відомих людей, чий внесок
в українське національне відродження та утвердження
державності треба й необхідно вивчати, виразно
окреслюється постать В’ячеслава Чорновола.
Василь Деревінський
Доктор історичних наук, професор Василь Деревінський уже давно досліджує діяльність В’ячеслава Чорновола та опублікував не одне видання, присвячене його постаті. Представлена книжка «В’ячеслав Чорновіл: дух, що тіло рве до бою» належить до серії «Гордість нації» та продовжує шляхетну дослідницьку працю вченого.
Це ретельне дослідження життя й діяльності в’язня радянських концтаборів, дисидента, вічного революціонера й засновника Народного Руху України В’ячеслава Чорновола. На сторінках цієї книги вмістилося все його життя: від заслання до парламентської діяльності. Сьогодні це вже минуле, історія вчорашнього дня, навіть століття, але ніхто не заважає нам на мить повернутися в далекі 1990-ті й уявити, а що було б, коли В’ячеслав Чорновіл очолив би Україну. Можливо, на нас чекав би зовсім інший шлях розвитку, більш зважений та успішний. На жаль, як відомо, історія не має умовного способу.
Доля кидала його в найнижчі низини і підіймала до найвищих висот. Тесляр, редактор, літературний критик, політв’язень, журналіст, кочегар, лідер партії Народний Рух України, ініціатор заснування Української Гельсінкської спілки – це все про нього.
Показово, що неординарність особистості В’ячеслава Чорновола до сьогодні викликає різко полярне ставлення – від сприйняття до заперечення.
Книга відомого історика розповідає про знайомі і незнайомі широкому загалу віхи біографії українського політика і публіциста, одного з розбудовувачів української незалежності: лідерство у національному спротиві 1960-1990-х років, видання підпільного журналу «Український вісник», сфабриковані справи, голодування та 13 років ув’язнень і заслань у протистоянні з КПУ, новий рівень цього протистояння, коли почалася підготовка до голосування про незалежність України та вибори її першого президента.
В’ячеслав Чорновіл ставав лідером демократичних сил, і на посаді Народного депутата України ще на початку 1990-х років розпочав боротьбу з викликами, які країна повною мірою зустріла після Революції Гідності, та передбачив важливість євроатлантичного вектору для відстоювання її незалежності.
«Ми себе ніколи не відділяли від Європи … Україна була свого часу саме європейською державою, і досить значною, яка впливала на загальноєвропейську ситуацію. Але потім нас було від Європи відторгнуто», – заявляв В’ячеслав Чорновіл.
Він постійно виступав за вихід України з СНД, наполягав на цьому і доводив, що ця співдружність ні в політичному, ні в економічному плані не є вигідна Українській державі, як би дехто не намагався за допомогою СНД реанімувати СРСР. Практичнішими, на його думку, були двосторонні відносини між колишніми республіками СРСР.
В’ячеслав Чорновіл. був прихильником і поширювачем ідеї Балто-Чорноморської співдружності країн, до якої могли увійти держави цієї зони посткомуністичного світу.
Прикметно, що в книжці політик постає перед читачем звичайною людиною, яка попри неабиякі аналітичні здібності та вдумливість може помилятися. Причому не тільки в молоді, а й у зрілі роки. Деревінський не романтизує постать Чорновола, а прагне бути максимально неупередженим. З іншого боку, автор не оминає увагою його цілеспрямованість, багатогранність і неабияку продуктивність. Адже він устиг зробити багато справ – був редактором і літературним критиком, ініціював заснування Української Гельсінської спілки й очолював Народний Рух України, був відомим політиком, одним із претендентів на посаду президента у 1991-му та членом української делегації у Парламентській Асамблеї Ради Європи.
Гортаючи книжку Деревінського, читач може переконатися, що постать Чорновола є символом політичного інакодумства, боротьби проти тоталітарного режиму. Його життєпис – це розповідь про повсякчасну боротьбу попри «сімейні обставини, побутові умови, сприйняття в суспільстві чи протидію влади». Автор нагадує: «В’ячеслав Чорновіл як особистість є моральним авторитетом нині й прикладом для наступних поколінь».
«Він вважав себе у в’язниці як ніби на своєму місці і навіть почувався б скривдженим, коли б його обійшли б з покаранням. Уважав, що ознакою порядності стало на той час саме перебування у в’язниці. Тому, коли б йому довелося починати все спочатку, він знову вибрав би таке своє життя. Мав стабільні погляди, незважаючи на малу ймовірність можливості якихось суспільно-політичних змін у близькому майбутньому. Незмінність його позиції забезпечувала віра, що правда і справедливість є на його боці».
Особистість, політик і людина. Він свідомо знехтував тими своїми талантами, які могли б стати корисними в тоталітарній державі, заради боротьби за суверенність свого народу. Мало хто знає літератора, науковця й викладача В’ячеслава Чорновола, але будь хто згадає першого політв’язня, який очолював обласну раду, лідера та натхненника однієї з найпотужніших політичних партій, мислителя, ідейний спадок якого не піддається корозії часу й залишиться актуальним на довгі роки…
Книга складається зі вступу, чотирьох розлогих розділів і післямови. У тексті міститься багато виносок із посиланнями на джерела. Читач має можливість переконатися, яке глибоке дослідження життя Чорновола провів Василь Деревінський. Незважаючи на доволі великий обсяг, насиченість фактами та сухуватість тексту, книжка читається доволі легко. Тому обов’язково буде цікава широкому колу читачів, які захоплюються історією України та її визначними постатями.
Завершити хочеться словами В’ячеслава Чорновола, що актуальні сьогодні як ніколи:
«Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі».
Посилання на книгу в БД ДОУНБ:
http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/CDE54C8B-9D2F-47B3-B80D-9E679B1962DF
