.jpg)
Бачинська О.А. Українське козацтво. Золоті сторінки історії / О. А. Бачинська, Т. В. Чухліб, В.О. Щербак.– КРИСТАЛ БУК, 2015.– 400 с.
Береженого Бог береже
А козака шабля стереже.
Народне прислів’я
Автори цього видання – провідні вітчизняні історики. Вступ і частину першу «Зародження та еволюція козацтва» написав доктор історичних наук, професор Київського університету ім. Б. Грінченка Віталій Щербак, він також здійснив загальну редакцію рукопису. Другу частину «Українська козацька держава» та заключне слово написав доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, директор НДІ Козацтва Тарас Чухліб. І третю – «Українське козацтво у «післякозацьку» добу» – доктор історичних наук, професорка Одеського національного університету ім. І. Мечникова, завідувачка відділу історії козацтва на Півдні України НДІ Козацтва, Олена Бачинська.
Ця цікава і корисна книжка стане у нагоді не лише старшокласникам, студентам, учителям, викладачам, але й усім любителям українського минулого взагалі та козацької старовини зокрема.
У багатовіковій історії нашої країни особливе місце належить козацтву. За слушним висловом видатного вченого Володимира Антоновича, в козацтві найвиразніше і найяскравіше визначилася «провідна ідея, що виявляла собою жадання народу». Немає сумніву, що основою цієї ідеї був принцип військового демократизму та рівного політичного права для кожної особистості. Ці засади простежуються на прикладі діяльності козацтва у різних сферах суспільного життя. Так, освоюючи степові простори, козаки, на противагу панівному способу виробництва, розвивали власне господарство, що базувалося на вільнонайманій праці. Ґрунтуючись на глибоких історичних традиціях, козацтво відродило перерваний іноземними загарбниками державотворчий процес в Україні-Русі. Вагомий його внесок у розвиток матеріальної культури та духовного життя народу. Зрештою, з середини ХVІІ століття козацтво почало репрезентувати перед усім світом український етнос, а українці дістали назву «козацький народ».
Історія українського козацтва стала невід’ємною й органічною частиною історії України, а також всесвітньо історичного процесу. Здавна найбільш мужні, відважні й загартовані в боях з ворогами своєї землі представники українського народу організовувалися в окрему історичну спільноту – козацтво. У добу пізнього середньовіччя в умовах міжцивілізаційного Великого Кордону козацтво остаточно сформувалося як суспільна військова верства. Традиції звичаєвого права стали основою для створення специфічних правил функціонування козацької громади. Українські козаки самоусвідомлювали себе лицарями, тобто вільними людьми, спосіб життя яких визначило військове ремесло та приналежність до чітко окресленої військової організації. Головними козацько-лицарськими чеснотами були мужність, відвага, вірність, гідність, честь, добра слава, здатність до самопожертви, патріотизм, лицарська служба, оборона Вітчизни та захист рідної віри.
Українське козацтво дало світові не лише видатних полководців Богдана Хмельницького, Дмитра Вишневецького, Петра Сагайдачного, Івана Сірка та Петра Калнишевського, але й святих Православної церкви Дмитра Ростовського (Туптала) та Йосафата Горленка. Велетні духу Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Михайло Остроградський, Микола Гоголь, Костянтин Ушинський, Петро Чайковський, Микола Миклуха-Маклай, Марко Кропивницький, Марія Заньковецька, Михайло Драгоманов, Леся Українка, Володимир Вернадський та багато-багато інших письменників, учених, військових і культурних діячів були вихідцями зі славетних козацьких родин України.
Дуже важливими з огляду на складні трансформаційні проблеми державотворення залишаються роль і місце козацтва у сучасному українському суспільстві. Сьогодні козаки багатьох громадських об’єднань намагаються вирішувати проблеми відродження історичної пам’яті народу, виховання у громадян України патріотизму, повернення до славетних козацьких традицій та способу демократичного мислення. Вивчення козацької історії України створює умови для подолання зростаючого нігілізму, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства, формування здорового способу життя й готовності до захисту своєї сім’ї, нації та держави.
Військові козацькі традиції плекаються зараз у Збройних Силах та Військово-Морських Силах України. Кожного разу обраний на загальних демократичних виборах новий Президент України гордо здіймає над собою під час інавгураційних урочистостей козацьку булаву, тим самим засвідчуючи спадковість національної влади від часів Запорозької Січі, Першого та Другого Українського Гетьманатів.
У тексті державного Гімну України на слова нащадка козацького роду Павла Чубинського є такі промовисті рядки:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду!
А одним із головних елементів Великого Державного Герба України згідно з Конституцією України є старовинний владний атрибут – «Козак з мушкетом», який із давніх часів знаходився на печатках і прапорах Війська Запорозького. Адже українські козаки завжди були уособленням міцності національного характеру, відваги, сили і мужності, отже, вічним символом невмирущості нашого народу.
Світлана Стойчан
за матеріалами з фонду ДОУНБ
Посилання на БД «Книги» ДОУНБ:
http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/8CC3C419-AEA1-40FC-ADB2-5331B1CE55CE
