Бовгиря А. «Слово і діло». Політичні злочини та політичний розшук в Гетьманщині ХVIII ст.– Київ: Кліо, 2021.– 254 с.: рис.
Шановні відвідувачі «Україніки», пропоную вашій увазі надзвичайно цікаву книгу. Її написав кандидат історичних наук, автор багатьох монографій і наукових статей Андрій Бовгиря.
На основі архівних даних і вивчення історичних документів, автор створив винятково цікаву книгу про політичні та правові переслідування мешканців Гетьманщини у XVIII столітті. Українців переслідували за образу та неповагу монарших і провладних осіб. Установи політичного розшуку у Російській імперії жорстоко катували та карали всіх, хто виявляв непокору чи висловлював осуд діючій владі.
Це особливо актуально дослідити в той час, коли на нашій землі вже другий рік ведеться кровопролитна російсько-українська війна з нашими віковічними ворогами – нащадками російської імперії.
Тема політичних переслідувань завжди була під грифом секретності. Влада не могла допустити витік свідчень про те, що її представники самі творили беззаконня відносно своїх громадян, які негативно висловлювалися про властителів і отримували такі жорстокі покарання, які не відповідали складу «злочинів».
Автор дослідив як від античності до кінці XVIII ст., ставилися до подібних правопорушень у різних країнах Європи. Для російської імперії це був вищий злочин категорії «слово і діло». А, наприклад, в Англії в XVII столітті закони про завдання образи королю та норми про політичні злочини в цілому стали найліберальнішими в Європі. Так «було впроваджено презумпцію невинуватості, обвинувачений разом із адвокатами міг ознайомитися з матеріалами справи проти себе, показаннями свідків…».
Зверніть увагу: XVII століття!… А в XX столітті в Радянському Союзі завзято продовжувалися політичні репресії, й обвинувачені, як і в минулому, не мали громадянських прав і презумпції невинуватості. Та повернімося до нашої книги.
Історія України знає безліч фактів про порушення прав людей, звинувачених у політичних злочинах. Українці страждали від політичних переслідувань у всі часи своєї історії. В період Гетьманщини у XVIII столітті страждали мазепинці, які підтримували гетьмана Івана Мазепу попри державні звинувачення його у зраді. Масштаби репресій, тортур і жорстоких страт непокірних українців мали на меті зламати їхню волю та непокору. Автор наводить такий приклад: «У 1724 р. ієромонах Гарвасій, вихідець із Гетьманщини, в’язень Соловецького монастиря, під час щорічного виголошення анафеми в тамтешній церкві дозволив собі радикальне висловлювання: «Наш Мазепа свят, а ваш москаль – скурвий син», маючи на увазі правлячого імператора…. Його відправили на слідство до Москви, де після тривалих допитів і тортур він, тепер уже довічно, знову був відісланий на Соловки».
Чому український народ так шанував гетьмана Івана Мазепу? Автор книги наголошує, що позбавлений гетьманської булави, Мазепа залишався в очах свого народу володарем-заступником. До того ж він, на відміну від московського царя, який мріяв «кош запоріжський разорити», захищав козаків, тим самим захищаючи вітчизну. Тільки гетьман Мазепа у союзі зі шведським королем міг врятувати українські землі від свавілля та знущань московського царства. До того ж прокльони та переслідування гетьмана російською владою викликали в українських душах тільки спротив і віру в народного гетьмана. Опозиція Мазепи до офіційної влади стала «складовою суспільної свідомості й багато в чому визначала політичну ментальність українців упродовж наступних періодів історії».
Пройдуть десятиліття і новий герой-захисник Степан Бандера наводитиме жах на російських імперців, його побратимів жорстоко переслідуватиме радянська влада, яка обрушить на них політичні репресії; але нові покоління волелюбного українського народу будуть його любити і шанувати.
Посилання на книгу в БД ДОУНБ:
http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/77D2720C-E862-49AE-9D8F-CBB99266344B
