Сковорода Григорій. Життя наше – це подорож / упоряд., пер. В. Шевчук.– Львів: Апріорі, 2021.– 272 с., іл.
Шановні відвідувачі «Україніки», з великим задоволенням пропоную вашій увазі чудове і унікальне, без всякого перебільшення, видання. В цій книзі зібрані, ледь не вперше, в повному обсязі всі художні твори видатного українського філософа та письменника. Глибоке літературознавче дослідження життя та творчості Григорія Сковороди провів і опублікував у цьому збірнику відомий український письменник-шістдесятник Валерій Шевчук. Великий інтерес являє біографія Г. Сковороди, написана його учнем Михайлом Ковалинським під назвою: «Жизнь Григория Сковороды. Писана 1794 года в древнем вкусе». Те, що автор особисто знав геніального філософа, спілкувався з ним, вчився у нього, надає особливої цінності його праці.
Привернули увагу цікаві рядки М. Ковалинського: «Коли писав Сковорода для свого краю, то і вживав деколи української мови та правопису, вживаного в українському виговорі. Він любив завжди свою природжену мову. Дуже любив свій рідний край, свою любу Україну й коли відлучався за її межі, обов'язково прагнув скоріше туди повернутися і бажав там померти. Він висловлює це в багатьох місцях своїх творів. «Всяк должен узнать свой народ і в народі себе».
Біографія Г. Сковороди багатьом українцям достатньо відома. Хотілося б згадати про дві цікаві особливості та події, про які, може, не всі знають. По-перше, майбутній філософ мав велике бажання й унікальні здібності до навчання. Шістнадцятирічним юнаком вступив він до Києво-Могилянської академії – першого вищого навчального закладу у Києві. Вивчав латинську, грецьку, церковнослов’янську, польську, німецьку та інші мови. Чудово грав на народних музичних інструментах: сопілці, флейті, скрипці, гуслях, лірі, бандурі.
По-друге, одним із талантів обдарованого студента академії Григорія був спів, який зачаровував слухачів, голос його був надзвичайно красивим. У 1741 р. Сковорода пройшов конкурсний відбір до придворної капели російської імператриці Єлизавети та виїхав до Санкт-Петербурга. В той період свого життя він блискуче виконував партії альта в операх, літургіях і різних державних урочистостях. Але невдовзі Сковорода остаточно повертається до рідної України.
Прийшов час звернутися до творів Григорія Савича, а писав він байки, притчі, вірші, пісні, філософські твори, робив літературні переклади. Особливе місце у творчій спадщині українського генія займають афоризми. Багато з них є широко відомими, а невідомі читаються з великою зацікавленістю. Спробую це довести.
Серед відомих афоризмів: «Що є філософія? Відповідь: перебувати на самоті з собою, з собою вміти вести розмову», «Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю», «Царство Боже всередині нас. Щастя – в серці, серце – в любові, любов же – в законі вічного» – ці афоризми дуже відомі й такі, що ми їх вже давно полюбили.
Є і менш поширені, але вони не поступаються мудрістю і лаконічністю відомим висловам Г. Сковороди: «Що вподобав, на те й перетворився», «Наступний, весело освітлений день – плід учорашнього, так само як добра старість – нагорода гарної юності», «Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру», «Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти!». Погодьтеся, ці вислови хочеться обміркувати та запам’ятати!
О, це не єдині відкриття, що очікують вас, друзі, у подорожі цією книгою!
«Сад божественних пісень, що проріс із зерен Священного Писання» – ця збірка метафізичних віршів, написаних Григорієм Сковородою, не залишать байдужими поціновувачів мудрої поезії. Кожна пісня – це одкровення філософа про те, як жити, спілкуватися, яким заняттям віддати перевагу, щоб отримати справжнє щастя – радість буття і внутрішню гармонію.
Читати цю книжку – велике задоволення, наче спілкуєшся з самим Григорієм Савичем! Впевнена, що це почуття викличе книга у кожного, хто візьме її до рук. На завершення слова упорядника, перекладача цієї книги В.О. Шевчука: «Григорій Сковорода… зумів сказати своїм сучасникам своє чесне, виважене й мудре слово, і це слово почули й наступні покоління. Воно потрібне й нам з вами, бо ми також хочемо йти шляхом добра, любові і правди».
