Служитиму і трудитимусь, поки не впаду.
Олександр Засядько
Серед видатних синів українського народу особливе місце посідає Олександр Дмитрович Засядько – хоробрий воєначальник, талановитий винахідник, видатний дослідник, блискучий організатор системи військової освіти.
Народився Олександр Засядько у 1779 році на Полтавщині, у селі Лютенька в заможній козацькій родині. Родовід Засядьків розпочинається з Якова Засядька, лубенського полковника. Батько Олександра, Дмитро Данилович, був головним гармашем Війська Запорозького, доводився родичем останньому кошовому отаману Петрові Калнишевському, якого Катерина II ув’язнила на Соловках. Після ліквідації Січі батько Засядька отримав дворянське звання і дослужився до генерал-майора.
Маленький Сашко ріс у великому козацькому сотенному містечку, яке колись було неприступною фортецею, оточеною земляними валами та болотом. Тут мешкало близько чотирьох тисяч жителів, три чверті яких були козаками. Тут свято дотримувалися козацьких звичаїв, мови, пісні та дбайливо передавали це з покоління в покоління. Навіть церкву, в якій хрестили Засядька, називали запорозькою.
Свою першу освіту він здобув у батьківському домі. Десятирічного Олександра разом із братом Данилом віддали навчатися до Санкт-Петербурзького артилерійсько-інженерного шляхетного кадетського корпусу. Там Олександр Засядько продемонстрував неабиякі здібності до наук. Він успішно оволодівав секретами балістики, фортифікації, виявляв інтерес до математики, фізики, мав здібності до мов. Окрім обов’язкових німецької та французької, самостійно вивчив іспанську й латину. Був взірцем старанності, «мав сильний розум, твердий від природи характер, серце, готове на самопожертву», і мало хто міг зрівнятися з ним у бажанні оволодіти науками. Так характеризували його біографи та дослідники. З училища вийшов підпоручником у той час, як його товариші здобули лише звання прапорщиків. На випускному вечорі у кадетському корпусі викладач балістики, німець Кенінг, побажав Засядькові: «Якщо не згорять твої крила, зробиш багато славних справ. Щасливого тобі польоту, молодий орле!». Олександр Дмитрович Засядько завжди пишався, що він родом із козацької сім’ї, підтверджував це справами.
Після навчання Олександр Засядько продовжив військову службу у Херсонській губернії, хоча й отримав привабливу пропозицію залишитися в столиці. Молодий офіцер сумлінно виконував свою службу, хіба що дивував офіцерське товариство тим, що мав величезний інтерес до вибухонебезпечних сумішей, з якими постійно проводив якісь експерименти.
У 1801 році 22-річний капітан одержав від батька лист. Той велів йому терміново їхати до Соловецького монастиря. Новий імператор Олександр І оголосив амністію, в тому числі й Петрові Калнишевському, останньому кошовому отаманові Війська Запорозького. Відбулася зустріч Олександра зі старим отаманом. Засядько мовив: «Батько велів запитати, коли повернешся?». Мудрий старець відповів: «Так, тепер я можу піти. Тільки не піду. Так і передаси батькові. Він зрозуміє. Скажи: спійманий лев – ще лев».
Олександр Засядько як офіцер брав участь у багатьох походах і битвах, які тоді відбувалися в Європі. У 1813 році був і серед учасників «битви народів» під Лейпцигом, де англійці спрямували свої ракети проти наполеонівських військ, відомо, що то були бойові ракети конструктора Конгріва, які вражали цілі на відстані до 2 700 метрів. Олександр Засядько спостерігав ефект їхньої дії особисто, надзвичайно зацікавився цим і поставив перед собою задачу перевершити цей результат. Але як і з чого їх робити? Він згадав про зброю, з допомогою якої низові козаки колись розгромили татарську орду.
Запорозькі козаки були чи не першими європейцями, які намагались застосовувати ракети під час бойових дій. Так, 1516 року в долині річки Донець поблизу міста Білгорода козаки гетьмана Ружинського застосували шестиступеневі ракети проти війська кримського хана Мелік-Гірея. Очевидці переказували, що ракети летіли, по шість разів відштовхуючись від землі та підстрибуючи, і тим самим довели до паніки непохитну й дисципліновану татарську кінноту. Мелік-Гірей зазнав нищівної поразки в цій битві, хоча мав чисельну перевагу над запорожцями. Але незабаром козаки втратили секрет ракет, тому що всі гармаші-ракетники, що брали участь у військовій кампанії, загинули в наступних боях…
У 1815 року Засядько, повернувшись із походу, подає у відставку та їде до рідного села Лютенька, де повністю зосереджується на винахідницькій діяльності зі створення ракет. Щоб мати кошти на прожиток і дослідницьку роботу, Олександр продає невеликий батьківський маєток під Одесою, а в лютенському маєтку будує кузню, піротехнічну лабораторію, запрошує фахівців. На вигонах неподалік лісу Дубини вперше злітає ракета Засядька. Будуючи та випробовуючи ракети, Олександр Засядько працює по двадцять годин на добу.
У 1817 році він першим створив кілька типів бойових порохових ракет і спеціальний пусковий пристрій, організував їхнє виробництво і розробив тактику використання. Розроблені конструктором ракети летіли на 2670 метрів, майже так, як англійські ракети Конгріва.
Необхідно було розв'язати проблему пального для ракет. Кілька місяців Олександр Засядько підбирав економний і енергоємний склад порохових сумішей. Понад рік запускав на власному лузі ракети різних конструкцій. Результати випробувань нарешті збіглися з розрахунками. Для цього винахідникові довелося створити власну теорію ракетної тяги. Розроблено ракети різного калібру та різні за застосуванням: ракети запальні – для підпалу кріпосних споруд, ракети гранатні (фугасні) – для знищення противника. Ці реактивні снаряди, в сучасному розумінні, були примітивними. Для їхнього створення дослідник використовував підручні матеріали – мотузки, дерев'яні палички, але вони мали всі елементи класичної ракети. Запальна ракета складалася з циліндричної металевої гільзи, з ракетними складовими, зверху на ній був ковпак із запальною сумішшю, схожою на пасту. До гільзи кріпилася дерев'яна паличка, що забезпечувала стабільність ракети в польоті. Особливо вдалими були у Засядька пускові установки. Винахідник створив установку залпового вогню коли з однієї триноги майже одночасно або поодинці вистрелювались шість ракет.
Сконструювавши пускові установки, які дозволяли вести залповий вогонь, і пристосування для наведення їх на ціль, він розробив тактику бойового застосування ракетної зброї. Заснував перший в імперії ракетний завод у Петербурзі, який 1864 р. перевели до Миколаєва, та Вище артилерійське училище.
Улітку 1820 року Олександр Засядько одружився з донькою міського голови Одеси Єлизаветою Грессер. Вони прожили щасливе подружнє життя й мали восьмеро дітей.
У 1820 року генерал-майор Засядько очолив Артилерійське училище в Санкт-Петербурга. Ставши ректором училища, О.Д. Засядько увів навчальний курс про ракети. Він розробив таку програму навчання в училищі, яка забезпечувала високу підготовку юнкерів не лише як військових фахівців, але й всебічно освічених людей.
Першу ракетну атаку винахідник продемонстрував в червні 1828 року під час російсько-турецької війни в штурмі фортеці Бреїла. Атака була надзвичайно успішною – ворог здався й відступив. Це була перша перемога ракетної зброї, створеної українцем на українській землі. Згодом ракетами Засядька озброїли весь Чорноморський флот і Дунайську флотилію.
Титанічна робота, служба в армії, виснаження організму позначилися на здоров’ї. Підкрався підступний ревматизм, не зарадили й кримські грязі. В ореолі великої слави О.Д. Засядько в 1834 році змушений був подати у відставку. Основною причиною був інсульт, який він подолав з великими труднощами. З хвороби генерал вже не вибрався. «Служитиму і трудитимусь, поки не впаду!» – ось девіз його життя.
Олександр Засядько залишає Петербург, і повертається в рідну Україну. До цього спонукали й матеріальні нестатки. Особливого багатства в нього не було, а в сім’ї налічувалося восьмеро дітей. Він писав: «У Харкові кинув я смертний якір». Незважаючи на стан здоров’я, О. Засядько продовжував цікавитися інженерними дослідженнями. Останні роки свого життя провів у Харкові, здійснюючи ще багато винаходів, зокрема, проєктував перетворення Дніпра на судноплавну річку. Навіть будучи хворим і немічним, Засядько хотів бути корисним для суспільства. Він мріяв про політ на Місяць саме ракетою. Ще не народився Жуль Верн, а Олександр Дмитрович розрахував, скільки для такого польоту знадобиться пороху. Тоді ж він зрозумів, що порох – занадто слабеньке пальне для такої великої подорожі, пробував відшукати надійніше. Ракети Засядька, його ґрунтовно розроблені принципи реактивної тяги, балістики ракет – все це допомогло в майбутньому Кибальчичу, а згодом і Ціолковському та Кондратюку зробити нові кроки в теорії ракетної техніки.
Винахідник подарував артилерії численні відкриття. Серед них калібромір, лафет із гарматою та особливий кріпосний лафет, переносна машина для пересування гармат найбільшого калібру, пороховий млин і багато інших. Побудований ним арсенал перевершував європейські стандарти.
Майже все своє життя Засядько прожив за межами України, служив російській імперії, але ніколи не приховував козацького походження і не змінив свого прізвища та національності.
Порох і ракети вигадали китайці, але в Європі першим на шляху до неба був українець – генерал-лейтенант Олександр Засядько. Творець ракетної техніки, конструктор бойових ракет і нащадок запорозьких пушкарів – цим відомий уродженець Гадяччини, який свої перші випробування ракетної техніки, проводив у маленькому селі Лютенька на Полтавщині.
8 червня 1837 року обірвалося життя Олександра Дмитровича Засядька. Поховали його, як він і заповів у Курязькому монастирі під Харковом. Могила видатного сина України до нашого часу не збереглась.
Славне ім'я гідного сина українського народу відоме у світі. Його ім’ям 1969 року американські вчені назвали великий, 120-кілометровий у діаметрі, кратер на зворотному боці Місяця. Відома В Донбасі є шахта імені Засядька, названа на честь його правнука Олександра Федоровича, який був міністром вугільної промисловості.
За даними Національного космічного агентства, Україна належить до однієї з восьми космічних держав світу. 12 країн користуються нашими пусковими космічними установками, за допомогою яких уже запущено сотні космічних апаратів. Напевне в цьому є заслуга й нашого славетного земляка Олександра Дмитровича Засядька.
Радимо прочитати:
Абліцов В. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті».– Київ: КИТ, 2007.– 436 с.
Кочерга Н.К. О.Д. Засядько: нащадок запорозького гармаша біля витоків теорії ракетної тяги. – Философия и космология 2010: Научно-теоретический сборник / гл. ред. О.А. Базалук / Международное философско-космологическое общество.– Полтава: Полтавський літератор, 2010.– С. 271–280.
Радимо переглянути:
Бібліокосмодром – Засядько Олександр Дмитрович // https://m.youtube.com/watch?v=vUxTisyzSC8
Музей О.Д. Засядька в с. Лютенька // https://www.youtube.com/watch?v=ugzTZSKvlXY
