Левко Симиренко // https://day.kyiv.ua/article/cuspilstvo/
chy-buty-zapovidnyku-rodyna-symyrenkiv
Обличчя історії України формують особистості. Це ті видатні історичні постаті, які залишили свій важливий внесок в історії та стали гордістю України.
Яскравим прикладом цього є потужний і патріотичний рід Симиренків. Родина відома своєю корисною діяльністю, багатьма меценатами та благодійниками. Багато добрих справ зробили Симиренки для української культури: допомагали утриманню хору В. Лисенка, етнографічним дослідженням П. Чубинського, фінансували видання газет і журналів українською тощо. П’ять поколінь Симиренко – це цвіт української нації.
У родині шанували українські народні традиції, дітей виховували в повазі до славетної історичної минувшини.
Одним із талановитих представників цієї родини був Левко Платонович Симиренко – людина енциклопедичних знань і високої європейської культури.
Він народився 18 лютого 1855 року на хуторі Мліїв (нині Черкащина). В 1879 р. закінчив природничий факультет Новоросійського університету. Та одночасно з закінченням навчання був заарештований за участь у революційному русі народників і відправлений у заслання в Красноярський край. Більшу частину заслання провів, працюючи садівником у теплицях купця Кузнецова. Симиренко вперше довів можливість вирощувати тут тепличні культури огірків, томатів, а у відкритому ґрунті – багатьох овочевих культур і квіткових рослин.
У 1887 році Лев Платонович Симиренко повертається із заслання, йому було дозволено оселитись в с. Мліїв, на батьківщині без права проживання в столичних і губернських містах. Він повністю присвятив себе справі садівництва. Через деякий час його сад і помологічний розплідник став одним із найбагатших в Європі – це був перший національний заклад із плодівництва, який мав понад три тисячі сортів і видів рослин. Це 900 сортів яблунь, 889 – груш, 84 – слив, 350 – вишень і черешень, 15 – персиків, 36 – абрикосів, 165 – аґрусу, 54 – горіха.
Левко Симиренко став знаменитим у світі вченим, він був обраний членом-кореспондентом Бельгійського товариства садівників, а в 1895 р. – Почесним членом Французького національного помологічного товариства.
Особливий і важливий період в житті Л. Симиренка був пов'язаний із Кримом. Отримавши дозвіл на поїздку до Криму на лікування в 1888 р., вчений був зачарований і потім, неодноразово буваючи тут, він присвятив багато часу вивченню садів Криму та знайомству з їхніми власниками. Результатом цього був ряд журнальних статей і велика наукова робота «Кримське промислове плодівництво», що вийшла в 1891 р.
Найвідоміший плід праці Л. Симиренка – це сорт яблук «Ренет Симиренка», описаний ним і названий на честь його батька Платона Федоровича.
Симиренко першим почав вивчати і застосовувати карликові сорти. Його наукові дослідження в цьому напрямку не втратили актуальності й сьогодні, а останні роки свого життя вчений присвятив роботі над капітальною науковою працею «Помологія».
Сім’я вченого жила скромно. Левко Платонович був запеклим противником багатства, в родині завжди поважали людей праці, а селяни, які бажали посадити сад, завжди могли одержати допомогу від вченого.
Незважаючи на те, що сад і розплідник приносили якийсь прибуток, всі кошти вкладались в нові сорти саджанців.
При розпліднику Л. Симиренко за власні кошти заснував дві школи – загальноосвітню для дітей робітників та спеціальну, де підлітків навчали садівництву.
Після встановлення радянської влади сад Симиренка був націоналізований за згоди вченого. На базі розплідника була організована Мліївська дослідна станція.
У 1920 р. в ніч проти Різдва вченого було вбито в його власному будинку. Обставини вбивства донині залишаються загадковими. Він загинув у розквіті творчих сил і великих планів з реконструкції садівництва в країні. Всього вчений опублікував понад 100 великих наукових праць.
Його життя було прикладом служіння науці. Він створив перший в країні помологічний розплідник, який мав колекції плодових, горіхоплідних, ягідних і декоративних культур, підготував тритомну працю «Кримське промислове плодівництво», створив вітчизняну наукову школу садівництва та розплідництва, підготував першу вітчизняну наукову роботу «Помологія», що побачила світ лише через 40 років після вбивства ученого.
Його справу продовжив син, Володимир Симиренко, який володів тонкощами науки садівництва. Він чесно працював в батьківському саду, виводячи нові сорти садових культур. Та в 1937 році його життя завершилось розстрілом.
Радимо прочитати:
Вольвач П.В. Л.П. Симиренко – фундатор українського промислового садівництва. (Садівничий України).– Сімферополь: Таврія, 2002.– 312 с.
Вольвач П.В. Л.П. Симиренко – фундатор українського промислового садівництва. (Садівничий України). Ч. 2.– Сімферополь: Таврія, 2003.– 286.
Вольвач П.В. Л.П. Симиренко – фундатор українського промислового садівництва. (Садівничий України). Ч. 3.– Сімферополь: Таврія, 2004.– 304 с.
Ковтун Ю.І. Сузір'я Симиренків.– Київ: Урожай, 2009.– 384 с.
Одарченко П. Видатні українські діячі: статті, нариси.– Київ: Смолоскип, 1999.– 322 с.: порт
