«Портрет Василя Сухомлинського», Худ. Л.П. Стеблівська //
http://librarychl.kr.ua/kn_in/suxomlun/guttvor.php
Василь Олександрович Сухомлинський (28.08.1918–02.09.1970), український педагог, публіцист, письменник.
Василь Сухомлинський народився в с. Василівка Олександрійського повіту Херсонської губернії (тепер в Кіровоградській області) у селянській родині. Він був другою дитиною з чотирьох у сім’ї Олександра Омеляновича – теслі, члена правління колгоспу, учителя праці, сількора, активного учасника сільської самодіяльності й Оксани Юдівни, домогосподарки. Батьки виховали, крім Василя, ще трьох дітей – Івана, Сергія та Меланію. Бабуся і мама були обдарованими творчими натурами, носіями народних традицій, і це значною мірою вплинуло на особистість майбутнього педагога.
У 1926–1933 рр. В. Сухомлинський навчався у Василівській семирічній школі, де був одним із кращих учнів. Вчився добре, старанно, любив читати, гарно малював. Щоб зібрати гроші на книги, фарби, зошити, разом із однолітками та братами ходив на Новий рік щедрувати, посівати, а влітку працював у колгоспі. У дитячому садочку на період літніх канікул йому доручали бути помічником вихователя.
Навчався в Кременчуцькому медичному технікумі, але незабаром пішов звідти, вступив на робочий факультет і достроково його закінчив. У 1934 р. вступив на підготовчі курси учительського інституту в Кременчуці, потім навчався в ньому на факультеті української мови і літератури.
Через хворобу у 1935 р. залишив заняття в інституті і розпочав роботу в школі – викладав українську мову та літературу у Василівській і Зибківській семирічних школах Онуфріївського району. Свій перший урок В. Сухомлинський провів у 17 років, і з того часу постійно намагався бути кращим учителем, кращим вихователем, кращим другом для своїх учнів.
Своє навчання Василь Олександрович продовжив у 1936 р. у Полтавському педагогічному інституті (заочний відділ), де здобув спочатку кваліфікацію вчителя української мови та літератури неповної середньої школи, а потім – викладача цих же предметів середньої школи (1938). З 1938 р. Василь Олександрович працював у Онуфріївській середній школі вчителем української мови та літератури, а через деякий час – завідувачем навчальної частини школи.
На початку війни Сухомлинський був призваний до армії, направлений на короткочасні курси політруків у Москві, брав участь у боях на Калинінському фронті. Перше поранення одержав в листопаді 1941 р. під Можайськом. 9 лютого 1942 р. в бою за село Клепініне під Ржевом Василь Сухомлинський був тяжко поранений: уражено ліве плече, один осколок пройшов недалеко від серця, майже повністю не діяла ліва рука. Більше чотирьох місяців лікувався в евакогоспіталях. Значна втрата крові, осколки біля серця, розтрощена ліва рука, загроза гангрени, складні операції. Після численних госпіталів Василь Олександрович був комісований з довідкою інваліда 1-ї групи.
Після госпіталю В. Сухомлинський працював у невеличкому с. Ува в Удмуртії директором школи до 1944 р. Там Василь Олександрович одружився з Ганною Іванівною Дев’ятовою. Після звільнення України подружжя повернулося на Батьківщину.
У 1944–1948 рр. працював завідувачем Онуфріївського районного відділу народної освіти.
У 1948-му р. Сухомлинський став директором і вчителем у селі Павлиш. У Павлиській школі він пропрацював 23 роки і дійсно віддав її учням своє серце.
Сухомлинський увійшов в історію української педагогіки як педагог-гуманіст, творець педагогічної системи, в центрі якої перебуває дитина як унікальна особистість.
Спадщина педагога надзвичайно багатогранна – 48 монографічних праць і брошур, понад 600 статей та 1500 оповідань і казок для дітей.
У центрі його уваги, передусім, – дитина, особистість, її духовний світ і моральні цінності. Мету виховання педагог вбачав у розвитку творчих сил і здібностей особистості в умовах колективу та на основі етико-естетичних цінностей, інтересів і потреб, спрямованих на творчу працю і саморозвиток. З позицій гуманізму, загальнолюдських цінностей, витоки яких лежать в українській духовності, її моральних імперативах і культурі, педагог розглянув виховання особистості як пізнання, духовність, працю.
Він першим у вітчизняній педагогіці розпочав організацію педагогічного просвітництва батьків. Як вважав педагог, батьки мають вчитися стільки ж років (у батьківській школі), скільки й діти.
Загалом у педагогічній системі В. Сухомлинського утвердилася певна система родинно-шкільного виховання, за якої батьки мали стати активними помічниками вчителів.
Цьому сприяло не лише навчання батьків, але й спільне проведення свят, різноманітних суспільно-корисних справ. Сухомлинський увів українську народну педагогіку в систему різнобічних педагогічних впливів, вважав її основою формування особистості.
Великого значення вчений надавав прищепленню любові до рідного слова. На цій основі створив власні оригінальні форми та методи організації навчання і виховання дітей у школі та в позакласній і позаурочній роботі.
Особливу увагу педагог приділяє школі як осередку культури. Проте, цю роль, на його думку, вона може виконати лише за умови, що в її діяльності пануватимуть чотири культи: Батьківщини, Людини, Матері та рідного Слова.
Важливе значення у виховній роботі з дітьми відводив казці, адже казка для дітей – це пожива для душі, бо в ній вирують людські почуття. Казка не лише забавляє, захоплює, зворушує дитячі серця, а й порушує серйозні життєві питання, спонукає кожну дитину до мислення й активних дій, розкриває їй загальнолюдські цінності, високу мораль і спонукає до дії.
Науковий доробок Сухомлинського – 48 монографій, понад 600 статей, 1500 6 оповідань і казок для дітей. Його твори видані 53-ма мовами світу, загальним тиражем майже 15 млн. примірників.
Найбільш відомі книги В.О. Сухомлинського:
«Серце віддаю дітям» – підсумок його роботи як педагога та вчителя. Книга видана 32 мовами світу, витримала 55 видань; «Народження громадянина»; «Павлиська середня школа»; «Як виховати справжню людину»; «Сто порад вчителеві»; «Розмова з молодим директором школи»; «Книга про любов» та інші.
Усі праці Василя Сухомлинського пройняті гуманним ставленням до дитини, пошаною до її особистості, розумінням її інтересів, почуттів, позиції. У книзі «Серце віддаю дітям» він писав: «Дитячий світ – це особливий світ. Діти живуть своїми уявленнями про добро й зло, честь і безчестя, людську гідність».
Радимо прочитати:
Василь Сухомлинський: життєвий шлях та педагогічні погляди / В.В. Кузьменко [та ін.] ; Херсон. акад. неперерв. освіти.– Херсон: Херсон. акад. неперерв. освіти, 2013.– 111 с.: іл.
Калуська Л. Видатні українські педагоги: інформаційний довідник.– 2-ге вид.– Тернопіль: Мандрівець, 2010.– 224 с.
***
В.О. Сухомлинський. Біобібліографія: 2008–2013 рр. / Укр. асоц. В. Сухомлинського, Держ. наук.-пед. б-ка України ім. В.О. Сухомлинського; упоряд. Л.М. Заліток.– Вінниця: Нілан-ЛТД, 2014.– 255 с.– (Видатні педагоги світу; вип. 10).
