Ярослав Мудрий // https://religionpravda.com.ua/?p=65016
Серед провідних державних діячів Київської Русі одним із найвизначніших був Ярослав Мудрий. Митрополит Іларіон у знаменитому «Слові про закон і благодать» називає його «великим» і «благовірним» каганом. «Повість минулих літ» величає Ярослава «самовладцем», а Радзивіллівський літопис – «самодержцем землі Руської». У західноєвропейських хроністів Ярослав – «rex Rugorum» (король Русі).
Князь Ярослав Володимирович, відомий в історії як Ярослав Мудрий, народився в сім’ї хрестителя Русі, князя Новгородського і Київського Володимира Святославича та полоцької княжни Рогніди в 979 році. Він із роду Рюриковичів. Рік народження, як і мати князя, достовірно не встановлені. Історики висловлюють сумнів із приводу Рогніди як матері Ярослава.
Історик із Франції Арриньон був упевнений, що матір’ю Ярослава була візантійська царівна Анна. Його впевненість підтверджується втручанням Ярослава Володимировича у внутрішньополітичні справи Візантії в 1043 році.
Перший політичний досвід Ярослав почав отримувати дуже рано. Князь Володимир дарував для правління синам різні міста. Княжичу Ярославу дістався Ростов. На цей час йому було лише 9 років, тому до нього був прикріплений так званий годувальник, який був воєводою і називався Будий або Буда. Про ростовський період практично нічого не відомо, оскільки для правління князь був досить молодим. Після загибелі в 1010 році Новгородського князя Вишеслава, правителем Новгорода призначається Ростовський князь Ярослав, якому на той період було 18–22 роки.
За свідченнями багатьох історичних джерел, десь між 988 і 1024 роками відбувається заснування міста Ярославль. З історією виникнення міста пов’язана легенда, згідно з якою князь Ярослав Мудрий заснував місто під час своєї подорожі з Ростова до Новгорода по річці Волзі. Під час стоянки князь зі своїм почтом зупинився на великій скелі, раптом із гущавини лісу на нього вискочив ведмідь. Ярослав за допомогою сокири вбив його. На цьому місці була побудована невелика фортеця, з якої згодом виросло місто, назване Ярославлем. Може, це просто красива легенда, проте, датою заснування Ярославля вважається 1010 рік.
Наприкінці правління Володимира Великого, 1014 року, Ярослав відмовився сплачувати щорічну данину Києву, що становила 2 000 гривень, і виступив проти свого батька походом. Під час приготування до походу Володимир помер.
Дізнавшись про смерть батька, Ярослав вирішив взяти київський престол для себе. У листопаді 1015 року дружина правителя Новгорода зустрілась із військом київського князя Ярополка неподалік міста Любеч і перемогла його. Ярослав ввійшов у столицю Русі, але менше ніж через рік мусив звідти втікати – Ярополк підійшов до міста з армією свого тестя – короля Польщі Болеслава Хороброго. Отримавши підтримку в Новгороді, Ярослав розбив брата на території нинішньої Київської області й отримав владу майже над усією Руссю, за виключенням Тмутаракані, де правив його брат Мстислав.
Так князь Ярослав Мудрий почав своє правління. Цей час, без сумніву, можна назвати золотим часом в історії Київської Русі. Але спочатку все не було так гладко. Мстислав відмовився визнавати брата одноосібним правителем Київської Русі. Він зібрав військо і пішов війною на Київ. Ключовий бій цього протистояння відбулося на річці Руда в 1023 році. У цій битві Ярослав був розбитий і вирушив до Новгорода збирати нове військо. Слід відзначити той факт, що Мстислав проявив рідкісну великодушність і вирішив не оскаржувати князювання брата. Він запропонував Ярославу управляти всіма землями по праву сторону Дону, залишивши за собою ліву частину. Ярослав відмовився.
Після повернення в Новгород князь Ярослав Мудрий зібрав нове військо і вирушив на зустріч із братом, яка сталася під Києвом. Брати домовилися про укладення союзу і розділили землі Київської Русі між собою. Мстислав взяв під свій контроль всі східні землі, Ярослав – західні. Єдиною межею між володіннями братів був Дніпро. Ця подія була воістину ключовою для Русі. Вперше країна, яку до цього постійно терзали внутрішні та зовнішні вороги, знайшла спокій. Згода князів була повною, і вони не сміли порушувати умови підписаного миру. Тривало це до 1036 року, коли Мстислав помер.
Після смерті Мстислава Ярослав стає єдиним володарем Київської держави, окрім Полоцького князівства, яке виділено Володимиром Святим в уділ роду Ізяслава. 1036 року, за літописом, Ярослав Мудрий розгромив біля Києва печенігів і нібито, за літописом, на місці перемоги над ними почав будувати у 1037 році Софійський собор.
У 1019 році Ярослав одружився з дочкою шведського короля Олафа Шетконунга – Інгігердою, до якої раніше сватався конунг Норвегії Олаф Харальдсон. Інгігерду на Русі хрестять співзвучним ім'ям – Ірина. Як придане від батька Інгігерда отримала місто Альдейгаборг (Ладога) з прилеглими землями, які отримали назву Інгерманландії (землі Інгігерди).
Інгігерда прожила з Ярославом до самої своєї смерті, яка сталася 1050 року. За підрахунками В. Гінзбурга, їй було близько 56 років.
В історіографії устаткувалася думка, що Інгігерда народила Ярославові шістьох синів і чотирьох дочок: Володимира (1020), Ізяслава (1024), Святослава (1027), Всеволода (1030), Ігоря, В’ячеслава, Єлизавету, Анну, Анастасію й Агату.
Деякі історики стверджують, що до Інгігерди Ярослав був одружений з Анною і мав від неї сина Іллю. Можливо, саме її мав на увазі Тітмар Мерзебурзький у своєму повідомленні про прохання Болеслава Хороброго обміняти дружину, мачуху й сестер Ярославових, яких він захопив 1018 року, на свою дочку, котра опинилася в руках Ярослава. Такий обмін міг справді відбутися, після чого Анна повернулася до Новгорода й там невдовзі померла.
Головна заслуга Ярослава у внутрішній політиці – написання «Правди Ярослава» – першого збірника законів, який діяв на території Київської Русі. Цей документ мав всього 18 статей. За більшість провинностей у ньому передбачалося грошове стягнення. Тільки за кілька тяжких злочинів зберігалося право родичів постраждалого на кревну помсту.
Сповнений прагнення зміцнити становище Київської Русі в Європі, Ярослав сприяв одруженню своїх дітей із представниками королівських династій Старого Світу. Усі його діти одружилися з членами правлячих сімей континенту: старший син Володимир – з дочкою датського й англійського короля Кнута; другий син Ізяслав – з донькою правителя Польщі Казимира Гертрудою; Святослав – з онукою німецького цісаря Генріха II; Всеволод – з візантійською принцесою Марією; п’ятий, Ігор, – з принцесою з Німеччини Кунігундою.
Чотири доньки Ярослава (Єлизавета, Анастасія, Анна й Агата) стали королевами чотирьох країн: Норвегії, Словаччини, Франції й Англії. За широкі родинні зв’язки князя стали називати «тестем Європи».
Князь Ярослав Мудрий дбав про розвиток культури населення Київської Русі. За його правління у великих містах держави відкривалися школи, створювались місця, де переписували книги. Храм Святої Софії став своєрідним вищим навчальним закладом. У його школі отримували освіту діти з кращих боярських родів. У соборі, в спеціальному приміщенні, ченці перекладали твори європейських авторів давньоруською мовою.
Софійський собор став місцем заснування першої бібліотеки на теренах древньої держави. У ті далекі від нас часи він був центром не тільки Києва, а й усієї Київської Русі. Поблизу собору проводили знамениті київські народні віча.
Також при Ярославові значно розширився Київ. За свідченнями тогочасних істориків, місто стало за красою суперником Константинополя. Площа території міста збільшилася у 7 разів. За наказом князя були зведені Золоті Ворота – парадний в’їзд до Києва, оздоблений коштовними металами та камінням. Дружина правителя – Інгігерда на свої кошти збудувала та утримувала храм Святої Ірини.
Князювання Ярослава Мудрого тривало 37 років. Останні роки життя Ярослав провів у Вишгороді.
Помер Ярослав Мудрий 20 лютого 1054 року у Вишгороді точно в свято Торжества Православ'я на руках сина Всеволода, переживши на чотири роки свою дружину Інгігерду і на два роки старшого сина Володимира.
Ярослав Мудрий зробив для Київської Русі багато доброго й важливого. Він став лідером і могутнім володарем однієї з найбільш розвинених країн Європи того часу. Більша частина діянь князя пережила свій час. Його спадком стали літописи та закони, добре налагоджені зв’язки з країнами Європи.
Радимо прочитати:
Кочерга І.А. Ярослав Мудрий.– Київ: Художня лiтература, 1963.– 356 с.
Кралюк П.М. Ярослав Мудрий.– Харків: Фоліо, 2018.–154, [2] с.
Сліпушко О. Таємниці володарів Русі (від Олега до Володимира Мономаха).– Київ: Аконіт, 2003.– 190 с.
Творці державного престижу / авт.-упоряд.: М. Главацький, Н. Наумова.– Київ: КМ-БУКС, 2021.– 568 с.: портр.
Толочко П.П. Ярослав Мудрий.– Київ: ВД «Альтернативи», 2002.– 272 с.
Радимо переглянути:
