Віра Холодна // https://proexpress.com.ua/uk/5-rysskih-krasavic-aktris-
nemnogo-kino-kotorymi-voshishalsia-mir-v-nachale-xx-veka/
Віра Василівна Холодна (05 або 09.08.1893–17.02.1919), українська актриса, «королева німого кіно».
Віра Левченко народилася в Полтаві, в родині гімназійного вчителя словесності. Батько Віри, Василь Андрійович, корінний полтавець, був з козацько-старшинського роду, який брав початок від ХVІІ ст. Він закінчив словесне відділення московського університету і приїхав до Полтави працювати вчителем. Мати, Катерина Сергіївна Слєпцова була випускницею Олександро-Маріїнського інституту шляхетних дівчат. Окрім Віри в родині було ще дві доньки – Надія і Софія. Але саме Віра змалечку привертала до себе увагу – темні кучері, величезні очі, тонкий овал обличчя.
Коли Вірі було два роки, сім’я переїхала до москви. У 1903 р. Віра вступила до приватної жіночої гімназії Зінаїди Перепьолкіної. Дівчина була всебічно розвиненою, мала багато уподобань – чудово декламувала вірші, співала й акомпанувала собі на фортепіано, захоплювалась ковзанами й тенісом, брала участь в аматорських виставах, «живих картинах». З 11 років відвідувала гурток молодих артистів московського художнього театру, брала уроки гри на сцені й була у захваті від гри Віри Комісаржевської. Серйозним захопленням дівчини був також балет, Віра навіть мала намір навчатися балету професійно, але родина була проти цього.
На випускному балу з нагоди закінчення гімназії у 1910 р. Віра познайомилася з молодим юристом і журналістом Володимиром Холодним, за якого згодом і вийшла заміж.
Родина Володимира була знаною. У нього було три брати: Олексій – музичний критик; Микола – ботанік, фізіолог і мікробіологом, ім’ям якого нині названо інститут ботаніки АН України; Григорій – секретар Українського видавничого товариства у москві, який потім переїхав до Києва, викладав у гімназії Кирило-Мефодіївського братства, був головою «Просвіти» в Чернігові, працював в інституті Української Наукової Мови, а згодом і очолював його. У 1929 р. він був звинувачений у належності до Спілки Визволення України та засуджений до 8 років таборів, а після відбуття терміну – розстріляний.
За два роки у подружжя народилася донька Євгенія. Не маючи можливості народити другу дитину, родина удочерила дівчинку Нонну.
З початком Першої світової війни, В. Холодного мобілізували на фронт, в сім’ї виникли фінансові проблеми. Щоб прогодувати дітей, Віра зважилася пройти кінопроби у режисера Володимира Гардіна.
Акторкою Віра Холодна була лише 4 роки із 26 прожитих. За кар’єру, за різними свідченнями, вона зіграла ролі у від 40 до 80 фільмах, до нашого часу дійшло тільки 5 стрічок. Але за цей час вона стала примою німого кіно, законодавицею мод, втіленням краси 1920-х рр. Віра Холодна мала титул «королеви екрану» та «королеви німого кіно».
Першу, хоч і епізодичну, роль няньки-італійки В. Холодна виконала у 1914 р. в екранізації режисера В. Гардіна «Анна Кареніна». «Але нам потрібні актриси, а не просто красуні», – відповів Гардін і дав листа до режисера Євгена Бауера на фірму «Ханжонков і К0».
Широке визнання прийшло до акторки вже у 1915 р., саме після фільму Є. Бауера «Пісня торжествуючої любові». Після цього актриса стала активно зніматися, бо народ йшов саме на «Віру Холодну». І вже саме для неї спеціально писали сценарії.
Акторка віднайшла свій стиль гри. Вона не грала, а проживала роль. Їй вдавалося в німому кіно розкривати почуття й емоції не надмірними рухами, а виразним поглядом великих, сповнених невловимої печалі очей, які немов хочуть сказати щось глядачеві, але мовчать; стриманим кивком голови, шляхетним порухом руки. Все це було надзвичайно щиро.
Сама вона визначила свій творчий метод так: «Не можна бути мавпочкою, яка виконує накази режисера. У кожній ролі треба бути іншою. Моя мрія – ролі трагічні, наприклад, Маргарита Готьє. Ви знаєте, гра в кіно вимагає великого напруження і сильно стомлює. Але я люблю цю творчість!»
Новий фільм за її участі виходив приблизно кожні три тижні. За рік вона знялася у Ханжонкова в 13 фільмах.
Гра Віри Холодної не пройшла непоміченою серед театралів. К. Станіславський запропонував їй роль Катерини в «Грозі» Островського і запросив її вступити до трупи художнього театру.
За чотири роки кінематографічного життя Віра Холодна знялася в фільмах режисерів Е. Бауера, П. Чардиніна, В. Вісковского, Ч. Сабінского.
У 1917 р. на екрани вийшов один із кращих її фільмів – «Біля каміна». Цей фільм мав винятковий успіх у глядачів (за радянської влади він був знищений, як і сотні інших популярних дореволюційних фільмів). За цей же рік Віра знялася ще в 11 фільмах.
Їй багато разів пропонували виїхати за кордон, де вона була дуже популярна. Фільми з її участю йшли в Європі, Америці, в Туреччині та навіть в Японії. Їй пропонували контракт на 10 років в Німеччині, її звали до Франції. Але вона на все пропозиції відповідала відмовою і продовжувала зніматися на кінофабриці Харитонова.
Її знали і любили як кіноактрису, але найбільш повно вона розкривалася в своїх концертних виступах, відвідувала благодійні вечори, займалася благодійністю, збираючи кошти на користь незаможних колег.
Вона ввела моду на змішування ароматів – Віра Холодна не користувалася тільки одним парфумом, а змішувала два дорогих аромати, а потім наносила їх на шкіру.
Актриса багато читала. Улюблені письменники – Пушкін, Толстой, Достоєвський і Островський, Гюго, Доде, Бальзак, Джек Лондон, Флобер. Любила працювати руками: сама робила капелюхи та викрійки суконь, зачісувалася, як правило, теж самостійно.
Віра Холодна разом із Осип Руничем давала аншлагові концерти в Києві, Харкові, Кишиневі й, нарешті, обоє приїхали до Одеси, де, на жаль, і скінчився земний шлях неймовірної красуні та талановитої акторки Віри Холодної, яка стала епохою в кінематографі.
Радимо прочитати:
Миславский В. Холодная Вера Васильевна // Кинопредприниматель Дмитрий Харитонов: жизнь и фильмы.– Xарків, 2012.– С. 197–198.
Холодна Віра Василівна // Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII – початок XX століття / Білоусько О.А., Мирошниченко В.І.– Полтава, 2003.– С. 244–245.
Шлапак Ю. Віра Холодна: правда і вимисел // Кіно-Театр.– 2000.– № 4.– С. 37–38.
