Дмитро Нитченко // Автор: Very trivial - Власна робота, CC BY-SA 3.0,
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=22409080
Дмитро Васильович Нитченко (21.02.1905–27.05.1999), український літературознавець, письменник, мемуарист, редактор, літературний дослідник, педагог, громадський діяч.
Дмитро Нитченко народився в м. Зіньків на Полтавщині в незаможній селянській родині. Окрім Дмитра у родині було ще двоє синів – Сергій і Володимир. Від народження мав ім'я Дмитро Ніценко. 11-річним був роз'єднаний із батьками і жив у тітки-вчительки. Закінчив Зіньківську індустріально-технічну школу, вчився в Краснодарі на робітничому факультеті. Згодом закінчив Харківський педагогічний інститут і технікум іноземних мов, де прилучився до літературного життя тогочасного Харкова, познайомився з відомими письменниками, працював у видавництві «Література і Мистецтво». Працював слюсарем, фрезерувальником, помічником машиніста.
Від 1929 р. працював у Державному видавництві України, а згодом (до 1934 р.) – у харківському видавництві «Література і мистецтво».
Під час війни 1941–1945 рр. брав участь у військових діях. У районі В’язьми потрапив у німецький полон. Перебував в таборах переміщених осіб (ДіПі) у Новому Ульмі (Німеччина) де викладав українську мову.
У 1949 р. разом із родиною виїхав до Австралії, де жив усе подальше життя.
Працював у каменоломнях, на електростанції, у вільний час вивчав англійську мову, однак творити та писати українською не припиняв. Згодом очолив Українську Центральну Шкільну Раду в Австралії, входив до Управи Союзу українських організацій Австралії (СУОА), був дійсним членом Наукового товариства імені Т. Шевченка (НТШ-А).
Друкуватися почав у 1922 р. Від 1923 року Дмитро Ніценко вступив до літературного угрупування «Плуг», до якого належав два роки, згодом належав до письменницьких організацій «Гарт» і «Політфронт».
Дмитро Нитченко – найвидатніший та чи не найпрацьовитіший письменник українського зарубіжжя, мемуарист, редактор і педагог, який за своє понад 90-річче життя створив тисячі дописів і віршів та видав друком десятки особливо вартісних книг, на яких виховувалась не одна плеяда українських достойників.
Творчий доробок митця – понад 30 книжок власного авторства, за його редакцією вийшло друком близько 40 найменувань книг, з них 10 – із його передмовами. Серед власних творів – спогади, проза, поезія, літературознавчі праці, оповідання для дітей, мемуари, підручники, статті, рецензії.
Під псевдонімом «Дмитро Чуб» друкував свої оповідання, вірші, нариси про подорожі; під іншим псевдонімом – «Остап Зірчастий» – гуморески.
У його творах постає дивовижна, повна несподіванок природа Австралії та життя наших земляків, закинутих долею на заокеанський материк. З-поміж кращих його книжок: «Це трапилося в Австралії», «На гадючому острові», «Вовченя», «Стежками пригод», «Слідами Миклухи-Маклая».
Як Дмитро Чуб, Нитченко також є автором чудових оповідей «Живий Шевченко» та «Український правописний словник».
У книгах «У дзеркалі життя й літератури» та «Люди великого серця» письменник розповів про творчість Григорія Сковороди, Степана Руданського, Лесі Українки, Степана Васильченка, Гната Хоткевича, Бориса Антоненка-Давидовича, Івана Багряного та багатьох інших.
Твори письменника друкувалися в газетах «Наш вік» (Канада), «Українські вісті» (Німеччина), журналі «Нові дні» (США).
Д. Нитченко заснував і очолював Літературно-мистецький клуб ім. В. Симоненка. Від 1954 р. видавав альманах «Новий обрій».
Був обраний дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка, член об'єднання українських письменників «Слово», член Національної спілки письменників України, організатор приватного видавництва «Ластівка».
У 1991 р. Д. Нитченко був прийнятий до Спілки письменників України.
Творчий шлях Д. Нитченка відзначений преміями імені Григорія Сковороди, імені Лесі Українки, Фонду Антоновича.
Лігою українських меценатів та родиною Д. Нитченка у 1999 р. заснована Міжнародна премія імені Дмитра Нитченка, що присуджується з 2000 р. щорічно за пропаганду українського друкованого слова. Серед її лауреатів рецензенти, журналісти, видавці, бібліотекарі, працівники книготоргівлі, артисти та меценати з усієї України.
Радимо прочитати:
Нитченко (Чуб) Д. Історія хвороби: [Оповідання-спогад] // На землі, на рідній... : У 3-х кн / Упоряд. Г. Гусейнов.– Кривий Ріг: Видавничий дім, 2000.– Кн. 2: І відвага, й шабля при Кривому Розі.– С. 187–190.
Нитченко Д. Вiд Зiнькова до Мельборну Iз хронiки мого життя.– Мельборн: Байда, 1990.– 404 с.
Чуб Д. В лісах під Вязьмою: спогади про Другу світову війну.– 2-е вид., доп.– Мельборн: Ластівка, 1983.– 130 с.
