«Дніпро» – щомісячний літературно-художній та суспільно-політичний журнал.
У 1927 році у Харкові почав виходити журнал під назвою «Молодняк». Його засновник – ЦК ЛКСМУ, першими редакторами стали Анатоль Крижаний, Іван Шевченко та Сава Божко.
Становище преси України після громадянської війни та національних утисків було складне. Єдині стандарти для видання журналів відсутні та й саме поняття «періодичні видання» не чітко окреслене.
Для об’єктивної оцінки тодішньої дійсності потрібно брати до уваги, що за відсутності телебачення сáме майстри слова були володарями дум народу, або, за соціалістичною термінологією, «інженерами людських душ».
Одним із яскравих представників молодіжних літературних журналів, що ввійшов органічною ланкою в журналістику 1920–1930 рр., став журнал «Молодняк».
З першого номеру журнал видавався у харківському видавництві «Радянське село» на вулиці Пушкінській, 24. З 1933 р. він почав розширювати коло своїх публікацій і отримав статус літературно-мистецького, громадсько-політичного та науково-популярного видання.
З 1935 р. журнал видається у Києві, з наступного стає органом ЦК ЛКСМУ та правління Спілки радянських письменників України, в 1937 році його перейменовано на «Молодий більшовик». Змінилися і зовнішній вигляд журналу, і його змістове наповнення. Кожен номер розпочинався передрукованими передовицями з «Правди» та «Комуніста» і постановами партійних пленумів.
З 1944 р. журнал набуває свою теперішню назву «Дніпро» завдяки редакторові Андрію Малишку, відомому поету, авторові пісні «Про рушник» (яка з’явилася значно пізніше). Малишко був вхожий у тодішні владні кабінети парткерівництва УРСР. Саме йому в 1944 році вдалося переконати змінити «ідеологічно вивірену» назву «Молодий більшовик» на «буржуазно-націоналістичну» – «Дніпро».
26 серпня 1945 року в газеті «Комсомольська правда» було надрукувано статтю про журнал, який почав оживати після війни. Автор статті «Ще кілька думок про журнал «Дніпро»» Юрій Смолич писав: «Я так розумію завдання журналу «Дніпро»: журнал повинен не тільки піднімати тему молоді на сторінках усіма засобами красного письменства та публіцистики. Журнал повинен в самому літературному житті бути молодим.
Я бачу це так: коло молодих літераторів – вірять, певні того, що скажуть нове слово в літературі. Бо їм є що сказати».
Журнал складався з цілком традиційних відділів: поезії, прози, літературно-критичного розділу, сатири й гумору, хроніки та бібліографії.
Завдяки цьому виданню творча молодь України отримала літературну трибуну. Атмосфера в редакції панувала дружня та по-справжньому демократична. Незважаючи на постійний контроль з боку влади, письменники дозволяли собі критику режима диктатури та друк українських творів на заборонені теми.
Справжню славу журнал здобув у 1960-х роках. У ті часи на його сторінках публікувалися твори Ліни Костенко, Івана Драча, Бориса Олійника, Івана Світличного, Івана Дзюби, Григора Тютюнника, Флоріана Мілевського, Володимира Дрозда – тих, хто за свої переконання зазнав утисків і репресій, але був вірний своїм ідеям.
У журналі вперше опубліковані повість «Зачарована Десна», «Поема про море», «Щоденник» Олександра Довженка, повість «Земля гуде» Олеся Гончара, роман «Чотири броди» Михайла Стельмаха, «Лебедина зграя» та «Зелені Млини» Василя Земляка, «Зорі й оселедці» Віктора Міняйла; твори раніше заборонених, замовчуваних або призабутих авторів, зокрема – «Іван Сірко» Дмитра Яворницького, «Відродження нації» Володимира Винниченка, «Сад Гетсиманський» і «Тигролови» Івана Багряного, «Змова у Києві» Євгена Плужника; твори письменників діаспори – Євгена Маланюка, Олени Теліги, Олекси Стефановича, Юрія Дарагана, Михайла Ситника та інших.
З 2009 року часопис видається товариством з обмеженою відповідальністю «Редакція журналу „Дніпро“».
У 2010 році оновлений журнал набуває повнокольорового глянсового формату. Із 2011 року він виходить також і в електронному форматі.
У 2012 році літературно-мистецький журнал «Дніпро» було занесено до Книги рекордів України у зв'язку зі встановленням ним нового рекорду. Журнал визнано найстарішим літературно-мистецьким журналом сучасних україномовних авторів у категорії «Видавництво».
Сьогодні журнал «Дніпро» – часопис української літератури XX–XXI століття. Упродовж усієї своєї історії він позиціонував себе як молодіжне видання. Така редакційна політика журналу залишилася й до сьогодні. Він першим в Україні змінив погляд на формат літературної періодики.
Радимо прочитати:
Опришко Т. Журнал «Молодняк» у контексті розвитку української періодики 1920-1930-х рр. // Дослідження молодих учених у контексті розвитку сучасної науки.– 2011.– С. 212–214.
***
Зварич О. Дніпровий глянець // Україна молода.– 2012.– 28 лют.– (№ 31).– С. 11.
