Архип Іванович Куїнджі (1841–1910) – один із найяскравіших художників українського живопису, академік, професор живопису, педагог, благодійник. Видатний художник-пейзажист народився і виріс в Маріуполі, який у ті часи належав до Катеринославській губернії. Точної дати народження, здається, не знав і сам художник. У різних джерелах різні дати – січень 1841 або 1842 років, а свої іменини Куїнджі відзначав 19 лютого (4 березня за н. ст.) у день пам'яті святого Архипа Колосійського. Майбутній художник з’явився на світ у родині бідного шевця-грека, але рано залишився сиротою і жив у великій бідності. Маленьким Архипом опікувались родичі по батьківській лінії. Потяг до живопису у нього з’явився в той час, як він тільки почав ходити, тобто із самісінького дитинства. Він малював, де тільки міг – на клаптиках паперу, стінах, парканах. Освіта Архипа обмежилася кількома класами міської початкової школи. Архип Іванович був самоуком. Підлітком мріяв навчатись у Айвазовського, але знаменитий мариніст, чомусь не розпізнав у хлопчині великого обдарування.
З Феодосії він повернувся до Маріуполя, де опанував навички ретушера фотографії. Працював у фотографів Одеси, Таганрогу, Санкт-Петербурга. Весь цей час Куїнджі продовжував малювати.
У 1865 році юнак вирішив вступити до Академії мистецтв і поїхав до Санкт-Петербурга, проте перші дві спроби виявилися невдалими. Нарешті в 1868 році створена ним картина «Татарська сакля у Криму» (не збереглася до наших часів) була відзначена на академічній виставці, й це надало Куїнджі звання вільного художника. Згодом він став вільним слухачем Імператорської Академії мистецтв. У цей час відбувається знайомство з художниками-передвижниками, серед яких були Іван Крамськой та Ілля Рєпін. Ця зустріч і спілкування мали великий вплив на творчість Куїнджі, поклавши початок реалістичному сприйняттю ним дійсності.
Знаковим для художника став 1878 рік. На Всесвітній виставці в Парижі були виставлені твори художника, що викликали загальне захоплення як публіки, так і критиків. Усі звернули увагу на відсутність в його роботах іноземного впливу. Відомий критик і захисник імпресіонізму Еміль Дюранті називав Куїнджі «найцікавішим серед молодих російських художників, у якого більше, ніж у інших, відчувається оригінальна національність». В цьому ж році художник почав працювати над картиною «Вечір в Україні», робота над якою тривала 23 роки.
Творчість його тісно пов’язана з Україною. На багатьох картинах зображені українські краєвиди, «сповнені сяйвом», які здобули йому гучної прижиттєвої слави: «Місячна ніч на Дніпрі», «Вечір в Україні», «Дніпро вранці» та інші. Художника надихала краса Кримського півострова, Чорне море, гори, заходи сонця та світанки. «Враження дитинства і юності – безкрайній український причорноморський степ, море світла та степове безмежне марево, в якому тануть окреслення й розчиняється простір – назавжди визначили й живописну манеру, й світобачення, й буремну вдачу цього митця-самородка». До спогадів про рідний Маріуполь Куїнджі звертався протягом усього життя. У 1870 році він написав «Вид річки Кальчик в Катеринославській губернії». Ще через п’ять років – «Чумацький шлях в Маріуполі». Тоді ж, приїхавши до рідного міста, щоб одружитися з донькою маріупольського купця Вірою Леонтіївніою Шаповаловою-Кечеджи, написав «Степ» і «Степ навесні». Також саме в Маріуполі, він задумав картину «Ніч» (остаточна назва «Українська ніч»).
Головною картиною свого життя Митець називав – «Місячну ніч на Дніпрі». Куїнджі настільки любив свій витвір, що у 1880 році влаштував виставку однієї картини. Щоби побачити цю картину, в Санкт-Петербурзі люди шикувалися в чергу. На картині зображено берег Дніпра. Лінія горизонту сильно опущена вниз, через що більшу площу картини займає небо. Світло місяця відбивається в річці.
Ще до публічного показу картину продали князеві Костянтину Романову за шалену на ті часи суму – 5 тис. рублів.
Відвідувачів приваблювала реалістичність світла на картині та незвичайні кольори, використані художником. Очевидці розповідали, що дехто заглядав за картину – їм здавалося, що звідти картину підсвічує лампа, настільки реалістичним було місячне сяйво на полотні. Публіка передавала чутки, що Куїнджі використовує ілюзіоністські прийоми при демонстрації картини, хтось казав про незвичайні «фосфоричні» фарби, інші вбачали в цьому зв’язок художника з нечистою силою. Насправді Куїнджі, якого ще називали художником світла, вдавалося знаходити правильні рішення. Наприклад, у своїх роботах він використовував фарби на основі бітуму, які ідеально підходять для зображення темних об'єктів. Але саме через ці фарби оригінал шедевру з роками потемнів і зараз експонується його копія.
В колекції Дніпропетровського обласного музею зберігається три роботи митця, подаровані Товариством ім. А.І. Куїнджі у 1914 році на відкриття Катеринославської картинної галереї. Це етюди «Після грози», «Хмара над полем», «Гори. Кавказ», які не виставлялись за життя художника. Тепер це одні з родзинок музейної скарбниці. Ім’я цього прекрасного пейзажиста по праву має бути вписане в історію українського мистецтва.
Навколо імені майже кожного відомого митця є свої таємниці, міфи і навіть плітки. Має загадкові епізоди й біографія художника.
Чи знаєте ви, що означає у перекладі з грецької прізвище Куїнджі? Чому родина грецького походження опинилася на українських землях? Чому трапився розрив художника з Товариством передвижників, з подальшим виходом його з об’єднання? Чому у самому розквіті слави художник майже на 23 роки зникає з мистецького обрію? Як розпорядився своїм майже мільйонним статком майстер? Які відомі художники вважають себе учнями видатного Архипа Куїнджі?
Усі зацікавлені можуть знайти відповіді у книгах про творчий та життєвий шлях легендарного художника.
Куїнджі був неймовірно популярний. «Сяючі» полотна художника любили Ф. Достоєвський та І. Тургенєв, мати його картини у своїх зібраннях до сьогодні вважають за честь відомі колекціонери світу. Зображення «Березового гаю» передруковували тисячі разів, включаючи до підручників. У 2022 році мережа Google створила дудл, присвячений 180-річчю художника Архипа Куїнджі, який народився в Україні і намалював тут десятки своїх всесвітньовідомих картин.
Уже сучасники називали Архипа Куїнджі блискучим колористом і «чарівником світла». І зараз творчість його актуальна як ніколи: cьогодні стає зрозумілим, що доля культури, навіть нашої планети залежать від здатності людей поєднатися з природою, нарешті з’ясувати основи і взаємозв’язки життя на землі, вгамувати агресію і байдужість. Побачити красу навколишнього світу, знайти гармонію душі. Ці принципи сповідував і доводив творчістю Архип Куїнджі.
Світлана Пономаренко
за матеріалами з фонду ДОУНБ та інтернет-джерелами
Радимо прочитати
Батичко Г.І. Художники Маріуполя в мистецьких об’єднаннях // Вісник Маріупольського державного університету. Сер., Філософія, культурологія, соціологія.– 2015.– Вип. 10.– С. 57–67.– Библиогр. в конце ст. 14 назв.
Манин В.С. Архип Иванович Куинджи: альбом.– СПб.: Художник России: Золотой Век, 1997.– 160 с.
Неведомский М.П. А.И. Куинджи.– М.: Сварог и К, 1997.– 367 с.
Репин И.Е. Далекое близкое.– 9-е изд.– Л.: Художник РСФСР, 1986.– 448 с.: ил.
Шутов В.В. Свет Куинджи: роман.– Донецк: Донбасс, 1983.– 270 с.
