«Український історичний журнал» – фахове видання для істориків

«Український історичний журнал» має своєрідну і багату історію. Цей перший і єдиний у післявоєнній та післясталінській Україні республіканський фаховий часопис з’явився на хвилі хрущовської «відлиги», через 25 років після ліквідації започаткованого Михайлом Грушевським журналу «Україна». 

 

Праці українських істориків, навіть хронікальні замітки та повідомлення друкувались у загально-академічних республіканських періодичних виданнях або у центральних журналах. Тому з середини 1930-х років розпочались спроби заснування історичного фахового журналу, але безуспішні. У 1950 році Інститут історії України спробував трансформувати свої «Наукові записки» у формат передплатних видань. Але і ця спроба зазнала невдачі. Перелом у справі з фаховим історичним журналом стався у добу хрущовської відлиги. Проєкт створення такого видання з’явився у липні 1956 року. У ньому анонсувалось, що на сторінках журналу будуть вміщуватись статті з питань історіографії, джерелознавства, архівознавства та інші. Журнал проєктувався як щомісячник із накладом 20 тис. примірників, місячний обсяг видатків на авторські гонорари мав скласти 35 тис. руб. Але пропозиції істориків були урізані. На засіданні редколегії журналу було встановлено структуру часопису зі 7 рубрик і вирішено для статей відводить 2,5 друкованих аркуші, а на решту – 7, 5. У 1957 році вийшло 3 номери журналу (липень-серпень, вересень жовтень, листопад-грудень). Тираж першого та другого номерів – по 5000 прим., третього – 2000 прим. Передплатна ціна на рік становила 36 крб. 

 

Упродовж усього періоду видання тираж журналу змінювався, навіть для окремих номерів. До прикладу: 1965, № 5 – 4350; 1972, №10 – 8927; 1988, № 5 – 2295; 1992, № 1 – 2695; 1999, № 6 – 1620; 2000, № 1 – 1440; 2023, № 1 – 140. Але найбільший тираж за всю історію журналу був у 1959 році, №№ 5, 6 – 25 000. Причиною тому було введення розділу «Історія Комуністичної партії Радянського Союзу».

 

Технічні труднощі затримали вихід у світ першого номеру: великий термін виготовлення у друкарні та неефективна діяльність редакційної колегії через нестачу кваліфікованих кадрів. У першому номері журналу була опублікована програмна редакційна стаття, підготовлена першим головним редактором – Ф. Шевченком. У програмі наголошувалося, що «Український історичний журнал» є науковим органом Інституту історії Академії наук УРСР та Інституту історії партії ЦК КП України – філіалу Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС. Журнал має на меті об’єднати творчі зусилля істориків Української РСР. На його сторінках будуть вміщуватись також праці істориків інших братніх республік, які з відповідною тематикою звертатимуться до редакції. «Український історичний журнал» розрахований головним чином на істориків-науковців, викладачів історії вищих і середніх навчальних закладів, пропагандистів і лекторів, на партійний та радянський актив і студентів історичних факультетів. Зважаючи на те, що журнал є поки що єдиним у республіці історичним друкованим органом, його профіль досить-таки широкий. Завдання, які стоять перед істориками республіки на даному етапі, є одночасно тими завданнями, що їх ставить перед собою журнал. Головним завданням журналу є висвітлення історії українського народу з давніх часів до наших днів, його героїчної боротьби за своє соціальне та національне визволення. З 1957 по 1965 рік часопис виходив як двомісячник; 1966–1993 рр. – щомісячно; 1994–2024 рр. – знову двомісячник.

 

Журнал має традиційно сім рубрик: «Історичні студії», «Методологія. Історичне джерелознавство», «Особистість в історії», «На допомогу викладачеві історії», «Історіографічна класика», «Рецензії й огляди», «Хроніка». Автори публікацій – відомі фахівці з проблем історії України та всесвітньої історії. Серед них не лише відомі дослідники з України, а й вчені з інших країн (США, Канади, Франції, Німеччини, Великої Британії, Чехії, Словаччини, Болгарії, Польщі, Росії, Білорусі тощо).

 

Перші підсумки діяльності журналу було підбито у його 25-річний ювілей. 

 

«За чверть віку у світ вийшло 255 номерів, у яких вміщено понад 8800 матеріалів (у тому числі 1176 статей, 1401 повідомлення, 304 історіографічні та джерелознавчі огляди) загальним обсягом 3825 обліково-видавничих аркушів». За цей час існування «Українського історичного журналу» в ньому виступило більш як 10 тис. авторів з майже 250 населених пунктів Радянського Союзу.

 

На початку 1990-х рр. у журналі почали з’являтися статті, автори яких розглядали замовчувані аспекти нашої країни. З 1995 року «УІЖ» став доступним для публікацій будь-якого спрямування, єдиним критерієм добору яких став науковий рівень, новизна та внесок у фундаментальні дослідження.

 

Усе більшої популярності на початку ХХІ століття набувають публікації джерел у рубриці «Документи і матеріали»: про діяльність ОУН, наукові школи відомих істориків, українських середньовічних митрополитів. Усе більше місця почали займати дискусії зі закордонними вченими.

 

На сторінках тематичного ювілейного випуску журналу (№6, 2017 р.), було розглянуто процес висвітлення досягнень окремих напрямків історичної науки на сторінках «УІЖ» за 60 років. У статтях відомих українських вчених було розглянуто проблеми та напрямки досліджень історії України ХІХ – початку ХХ ст. (1957–2017 рр.). Було зроблено спробу простежити, як упродовж багаторічної історії «УІЖ» на його сторінках змінювалось бачення подій революції 1917–1921 рр. Проаналізовано найбільш важливі статті з міжвоєнної та повоєнної історії радянської України. Розглянуто тенденції та перспективи всесвітньо-історичних студіювань в Україні в контексті вписування вітчизняної історичної науки у світову історіографію.

 

Матеріали, що публікуються у журналі в останні роки, подаються в контексті нового осмислення історії українського народу. Історія України висвітлюється у журналі з багатьох ракурсів і в різних контекстах. 

 

Протягом всього існування журналу головними редакторами були:

• Федір Павлович Шевченко (1957–1967, 1968–1972);

• Кузьма Кіндратович Дубина (1967);

• Павло Михайлович Калиниченко (1972–1979);

• Юрій Юрійович Кондуфор (1979–1988);

• Михайло Васильович Коваль (1988–1994);

• Валерій Андрійович Смолій (з 1995).

 

З 2003 року журнал має електронну версію. «УІЖ» дотримується політики відкритого доступу до опублікованого матеріалу, визнаючи пріоритетними принципи вільного поширення наукової інформації й обміну знаннями задля глобального суспільного прогресу. Користувачі мають можливість вільно читати, завантажувати, копіювати контент із навчальною та науковою метою, а також розповсюджувати його з обов`язковим зазначенням авторства.

 

Журнал є в наявності у фонді відділу періодики ДОУНБ з 1958 року й до сьогодення.

 

 

 

 

 

«Українському історичному журналу» – 25 років // Український історичний журнал.– 1982.– №7.– С. 5–14.

Гуржій О.І. «Український історичний журнал»: півстоліття в науці // Український історичний журнал.– 2007.– №6.– С. 6–17.

Смолій В.А. Інтерв’ю головного редактора «Українського історичного журналу» академіка НАН України В.А. Смолія з нагоди 60-річчя видання // Український історичний журнал.– 2017.– №6.– С. 4–18.

***

https://old.libr.dp.ua/cgibin/irbis64r_01/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=BOOKN_EX&P21DBN=BOOKN&S21CNR=&Z21ID=