Микола Лисенко // https://uain.press/videos/mikola-lisenko-
najbilshij-yevropeyets-v-ukrayinskij-muzitsi-30714
Микола Віталійович Лисенко (22.03.1842–06.11.1912), український композитор, фольклорист, піаніст, педагог, хоровий дириґент, музично-громадський діяч. Він – основоположник української класичної музики, засновник національної композиторської школи, українського оперного театру. «Нашим Кобзарем», «українським соловейком» називали сучасники Миколу Віталійовича. Його значення в історії розвитку української музичної культури дослідники порівнюють зі значенням Тараса Григоровича Шевченка в розвитку української літератури.
Микола Лисенко народився в с. Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської губернії у дворянській родині.
Батько, полковник Орденського кірасирського полку Віталій Романович Лисенко був людиною високо освіченою, удома розмовляв українською мовою. Мати, Ольга Єреміївна, хоч родом із Полтавської губернії, випускниця петербурзького Смольного інституту шляхетних дівчат, рідної мови не знала, розмовляла французькою.
Початкову освіту Микола отримав від мами, яка вчила його семи мовам, музиці, танцям, гарним манерам. У 10 років вступив до приватного чоловічого пансіону в Києві, закінчив другу Харківську гімназію.
Любов до українського побуту та народної мудрості йому змалку прищепили двоюрідні дід та бабуня за материнською лінією. Ще під час навчання Лисенко почав записувати народні пісні. Згодом успішно виступав у студентських концертах, вивчав музичні твори. Навчався у Харківському університеті, перевівся на природничий відділ фізико-математичного факультету університету Св. Володимира, долучився до діяльності «Київської громади», брав участь у підготовці «Словаря української мови» Б. Грінченка, дириґував студентським хором, був одним із організаторів недільних шкіл для робітників.
М. Лисенко продовжив навчання у Лейпцизької консерваторії, де видав підготовлену ще в Києві збірку українських народних пісень. Після повернення до Києва працював у музичній школі, очолив першу легальну українську громадсько-політичну організацію «Київський український клуб» та першу всеукраїнську організацію «Об'єднаний комітет по спорудженню пам'ятника Т.Г. Шевченку в Києві», організував музично-хорове товариство «Київський Боян», головою якого був до кінця життя.
Перший музичний твір М. Лисенко написав у дев’ять років. Це була популярна у ті часи полька. Творчий доробок композитора – 10 опер з української тематики, серед яких найвідоміші – «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Енеїда»; 120 камерно-вокальних творів, більшість з яких – 88, – на тексти Тараса Шевченка; 40 хорових творів, серед них чотири кантати для солістів, хору та симфонічного оркестру; симфонічні твори, серед яких симфонії, фантазії, увертюри; камерно-інструментальні, з них – 60 фортепіанних. За життя Микола Віталійович також записав понад 1500 українських народних пісень і виконав понад 500 опрацювань пісень – або для голосу з фортепіано, або для хору.
У композиторській спадщині М. Лисенка важливе місце посідають твори на тексти Тараса Шевченка: музика до «Кобзаря», «Радуйся, ниво неполитая», «Б'ють пороги», «Гайдамаки», «Іван Гус» тощо. Ці твори стали наріжним каменем подальшого розвитку українського академічного музичного мистецтва й утвердження його самобутності.
У травні 1861 р., під час перепоховання Т. Шевченка, М. Лисенко разом із київськими студентами М. Драгомановим, П. Косачем, Т. Рильським, М. Старицьким упрягся в траурний віз і Ланцюговим мостом, а потім Дніпровською набережною студенти доправили тіло до церкви Різдва на Подолі.
Композитор мав однозначну та непохитну позицію щодо статусу українського слова в музичній творчості. В своїх численних хорах і солоспівах, написаних на слова різних поетів, він звертався переважно до українських авторів – І. Франка, Л. Українки, О. Олеся, О. Кониського тощо, а коли брав за основу вірші інших – наприклад, Г. Гейне чи А. Міцкевича, то завжди в перекладах, здійснених М. Старицьким, Л. Українкою, М. Славинським, Л. Старицькою-Черняхівською й іншими.
Загальноукраїнського характеру набула пісня на слова Тараса Шевченка «Заповіт», яку у 1868 р. Микола Лисенко поклав на музику. Цей спів українці завжди з величезною повагою слухали стоячи.
М. Лисенко є автором музики до духовного гімну України «Боже великий, єдиний, нам Україну храни» на слова О. Кониського, який було створено у лютому-березні 1885 р.
Уперше духовний гімн прозвучав у Тернополі 1 серпня 1885 р. на літературно-мистецькому вечорі, присвяченому пам’яті відомого українського письменника й історика М. Костомарова. Духовний гімн одразу став дуже популярним у Галичині та на Буковині. На початку ХХ ст. він повернувся і на Велику Україну. Більшовицький тоталітаризм на нього наклав табу. Тільки за роки незалежності України він зазвучав з новою силою. У деяких громадах православних і католицьких церков України сьогодні існує традиція співати «Молитву за Україну» після відправи, зазвичай зі словами «Світлом Христової правди» замість рядка «Світлом науки і знання».
У 1904 р. Микола Лисенко відкрив власну Музично-драматичну школу (з 1913 р. його імені, з 1918 р. Музично-драматичний інститут імені М.В. Лисенка). У школі здобули освіту українські композитори К. Стеценко, Л. Ревуцький, хоровий дириґент О. Кошиць та інші. Це був перший український навчальний заклад, який надавав вищу музичну освіту за програмою консерваторії. У школі Микола Віталійович викладав фортепіано.
М. Лисенко провів чотири великі гастрольні турне: 1892–1893 рр., 1897, 1899, 1902 рр. Гастрольна програма складалась із двох відділів – на початку Лисенко виступав як піаніст із виконанням власних творів. Потім співав хор, якому Микола Віталійович акомпанував. Усю організаційну роботу також виконував композитор. Це була потужна пропаганда української музики.
Започаткувавши свідомий національний напрямок в українській музиці, Микола Лисенко ще за життя заслужив собі епітет «батько української музики».
Радимо прочитати:
Коляда І.А., Коляда Ю.І., Вергун С.І. Микола Лисенко.– Харків: Фоліо, 2019.– 125 с.
Микола Лисенко у спогадах сучасників: у двох томах / Упоряд.: Р.Я. Пилипчук.– Київ: Музична Україна, 2003.– Т. 1.– 2003.– 344 с.: іл.
Ревуцький Д.М. Микола Лисенко: повернення першоджерел.– Київ: Музична Україна, 2003.– 320 с.
Шевчук В. Страсті за Миколаєм (Микола Лисенко): роман / авт. передм. В. Кирейко.– Репр. вид.– Київ: Центр учбової літератури, 2021.– 584 с.
Радимо подивитись і послухати:
