Якщо немає націоналізму – немає нації.
Я так до цього ставлюся. Націоналізм має бути не агресивний,
він повинен бути дипломатичний, інтелігентний, і тоді я його підтримую.
Андрій Кузьменко
Група Андрія Кузьменка «Скрябін» засвітилася свого часу яскравою зіркою на українському музичному просторі, пройшовши шлях від синті-попу, постпанку і техно до неоромантики та популярного року. Склад групи змінювався, єдиним постійним учасником колективу від часу його заснування і до своєї смерті залишився Андрій – Кузьма Скрябін, ґуру та натхненник групи, талановитий композитор і співак, шоумен і ведучий, який за життя став культовим виконавцем, а тексти його пісень нині цитують і називають пророчими.
Трагічна загибель
9 років тому, 2 лютого 2015 року, у понеділок вранці близько 8 години на Дніпропетровщині в автокатастрофі загинув незмінний лідер гурту «Скрябін» Андрій Кузьменко. І відтоді Кузьмі назавжди – 46. Позашляховик, яким він керував, врізався у вантажівку молоковозу біля села Лозуватки Криворізького району Дніпропетровської області. За даними поліції, співак виїхав на зустрічну смугу на заокругленій ділянці дороги, в результаті чого і сталося зіткнення. Тоді Кузьменко повертався з Кривого Рогу до Києва, де 1 лютого мав бути концерт до 25-річчя «Скрябіна». Свідок розповів, що був ще один учасник ДТП, який своєю машиною затиснув авто Кузьми, і він не зміг ухилитися від молоковоза. Але суд визнав все ж Кузьму винним в ДТП.
І відтоді музика Скрябіна лунає лише в записах і в нашій пам’яті. Його пісні продовжують жити.
Біографія
Народився співак, письменник і телеведучий 17 серпня 1968 року у місті Самбір Львівської області. Його мама була вчителькою музики, а тато – інженером. Кузьма з дитинства займався музикою, щоправда, мама його «заганяла гумовим капцем». Закінчив музичну школу по класу фортепіано і навіть створив свій панк-гурт, який виступав на шкільних дискотеках.
Жив в Новояворівську, вчився у Львівському медінституті на стоматолога, саме так вирішили його батьки, але ця професія здалася йому нудною і Кузьма вирішив пов’язати своє життя з музикою. І саме в Новояворівську в 1989 році з’явився гурт «Скрябін», незмінним учасником якого був Кузьменко.
Історія гурту розпочалася ще з середини 1980-х, коли у звичайній новояворівській школі познайомилися двоє хлопців: Андрій Кузьменко та Ростик Домішевський.
«Андрій був надзвичайно яскравим хлопцем, зачіска, прикид – він вирізнявся з інших у школі, і це притягувало людей. Ми познайомились на сцені театру гумору й сатири «Спринт», і Кузьмич там просто унікально грав. Поруч зі сценою була кімнатка з апаратурою, де він проводив репетиції з хлопцями. На свята вони грали у школі якусь популярну мелодію, а у вільний час експериментували і палили колонки панк-роком, – згадує історію знайомства Домішевський, учасник гурту «Скрябін».
У 1988 році до Ростика звернувся директор місцевого палацу культури, який шукав гурт, який міг би грати на весіллях і вечірках. Чоловік знав Ростика як серйозного хлопця, і тому дав йому ключі від студії, а разом із тим настанову, щоб той знайшов музикантів і готував відповідний репертуар.
Ростик погодився й пропав на півтора місяці, а коли директор завітав до студії, то побачив панк-гурт, музика якого долітала до найближчих сіл.
Студія під назвою «Спати» (що ніби як «Студія патологічної тиші»), згодом стала справжньою музичною майстернею, де хлопці почали експериментувати з різними напрямками – панк-роком, хеві-металом, поп- і денс-музикою. Спочатку Ростик покликав Сергія Гера («Шура») з його групою. Потім, коли почали записувати перший матеріал, – Кузьму з його товаришами, які мали інший гурт. У такій музичній каші й народився бренд «Скрябін».
У 1989-му вони записали свій перший альбом «Чуєш біль», проте, на деякий час проєкт заморозили через те, що Домішевський пішов до армії.
Ще один земляк Кузьми – Остап Панчишин згадує, що фанатів від нього ще з 1995 року, і як на його думку, він став основоположником української музики, не подібним ні до кого. Це український Depeche Mode, і молодь мусить знати про ранню творчість гурту «Скрябін», там кожен знайде для себе багато цінного, відвертого та емоційного, – вважає Остап. У 1990-ті роки Андрій з командою робили на ті часи щось неймовірне.
Шлях гурту «Скрябін» до визнання почався з виконання пісень «На даху добре» на фестивалі «Червона рута» в 1991 році. Там Кузьма познайомився з Володею Бебешко, і з того часу все пішло-поїхало.
Перші музичні альбоми
У 1992 році музиканти записують свій перший серйозний музичний матеріал – альбом «Технофайл». А в 1994 році їдуть до Києва, знайомляться з Юрієм Нікітіним, продюсером студії «Нова». Тут музиканти укладають сумнівну угоду, пишуть пісню «Птахи», додають ще чотири пісні, записані ще раніше і за сім ночей записують альбом. І саме цей альбом приносить «Скрябіну» популярність. З виходом «Птахів» для гурту почався новий період. Альбом записують спочатку на аудіокасетах (4 тис. примірників), який дуже швидко розкуповується, тільки у Львові за лічені дні половину з них було продано. Згодом випускають компакт-диском.
Невдовзі на тій же студії «Нова» буде записано наступний альбом гурту – «Казки». Саме його музиканти й досі вважають відображенням свого справжнього світогляду.
Після «Казок» Кузьма ухвалює кілька доленосних рішень. Гурт прощається зі своїм менеджером. У прес-релізі про цю подію було сказано, що, на жаль, несумісність характерів не дозволяє їм працювати разом. І Кузьма вирішує припинити співпрацю і зі студією «Нова».
У своєму «золотому» складі гурт проіснує до 2001 року. Спочатку піде Ростик Домішевський, а в 2003 році Шура остаточно перейде до «Другої Ріки».
«Скрябін» став першим україномовним гуртом у жанрі альтернативної електроніки. Він видав сімнадцять студійних альбомів, два збірника, дев’ять макси-синглів, один концертний альбом і багато інших музичних проєктів.
У чому ж феномен Кузьменка?
Шлях до його популярності був нелегким.
Талант талантом, а популярність – це про інше. До неї довелося йти довго. Після успіху на фестивалі «Червона Рута» натхненний Кузьма переїхав із Новояворівська до Києва. Але в столиці на нього ніхто не чекав.
Пізніше музикант розповідав: «ти не маєш часу про ту ціль думати. Ти думаєш, що похавати. Ти постійно думаєш, де ж той чувак з баблом. Коли він відкриє двері і дасть мільйон за те, що я геніальний. Тоді ти відкриваєш очі, йолкі-палки, я постарів, мені 30 років. Ти дивишся, ти в орендованій квартирі. Ти дивишся, твоя дитина лазить в таких колготках, що стидно на вулицю випустити. І ти бачиш в дзеркалі своєму винуватця своєї біди».
Удень він записував пісні, а вночі таксував. І шукав свою музику. Він був автором пісень гурту. Багато з них назавжди увійшли в історію українського шоу-бізнесу. Тематика його пісень була різноманітною, він писав про любов, родину, друзів.
Якось продюсер і друг Андрія Ігор Кондратюк поділився: «Бачить Бог, Кузьма на той момент написав дуже круті пісні. Як правило, це балади. Описав моменти
нашого життя. Якщо хочете, це наша епоха».
Після початку війни на Донбасі, у «Скрябіна» стало з’являтися все більше пісень про політику і ситуацію в країні. Дві пісні стали пророчими. І після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року вони сприймаються зовсім інакше.
Перша, «Годинник», вперше побачила світ у 1997 році у складі альбому «Казки». Вона починається словами: «Чую, брате, що буде війна, холодна і мокра, довга і зла. Квадратні на круглих будуть іти, за те, що ті рівні, як не крути».
Друга пісня – «Сука-війна» написана Скрябіним незадовго до його загибелі у 2015 році. Її запис існує лише в демоверсії, а від кожного слова мурашки біжать по шкірі. Вона написана на тлі воєнної агресії росії на сході України, розпочату в квітні 2014 року. «Ти прийшла в мою хату, брудна і немита, І постукала в двері церковним дзвоном, Не питаючи згоди, до мене вселилась, І спокій забрала, не питаючи згоди… Розтрощила мій дім і пішла до сусідів», – такими словами почав свою пісню Андрій Кузьменко, називаючи війну «старою проституткою», яку ніхто не кликав.
Інші найвідоміші пісні гурту «Скрябіна» – «Спи собі сама» (2003), «Мовчати» (2003), «Люди, як кораблі» (2005), «Старі фотографії» (2005), «Маршрутка» (2011), «Мам» (2012), «Дельфіни» (2014), «Кінець фільму» (2016) та інші.
Андрій брав участь у різних телевізійних проєктах. Був ведучим власного хіт-параду «Гаряча сімка», який проіснував до 2002 року. З 2003-го працював ведучим програми «Шанс».
У 2006 році Андрій Кузьменко написав свою першу книгу «Я, "Победа" і Берлін» про одну із перших поїздок українських музикантів до Європи на фестиваль «Berlin Independense Days». Книга мала шалену популярність, кілька разів перевидавалася. Пізніше він напише ще дві книжки.
Кузьменко створив гурт «Поющіе труси», допоміг здобути популярність гурту Дзідзьо.
Він знаменитий не лише своєю музикою, низкою письменницьких творів і роботою на телебаченні. Всенародну любов він здобув завдяки своїй чесності та відвертості. Скрябін не боявся висловлювати думки та демонструвати погляди, не зраджував своїй ідеї та переконанням. Навіть в останні хвилини життя, напередодні смерті Кузьма записав в смартфоні відео, на якому жорстоко, гостро, не добираючи слів, критикує стан доріг у Кривому Розі та Дніпропетровській області в цілому. «Я показую вам, депутати і пане президенте, нашу країну, – звертається Андрій до керівництва держави. – «То є траса Олександрія-Кривий Ріг. Дякую вам за то, шо спи…дили всі бабки. Не хочете на своїх мерсах і лєксусах сюда на сафарі протрясти свій жирний целюліт?». «Це є наша фінальна точка – Кривий Ріг – продовжує Кузьма на другому відеозаписі пересуваючись на своєму автомобілі у місті. – «Якщо ви хочете кататися на яхтах чи на віндсерфінгу, бл…дь, чи просто, бл...дь, стати на лижі, с...ка, і повозитися по ріці, то треба просто приїхати у Кривий Ріг. Тут є предмет вашої роботи, шановні депутати», – сказав музикант і повторив проїзд перехрестям по глибокій калюжі. «Тут люди живуть і мусять через ту х...ню їздити кожний день, а ви навіть не маєте поняття, що десь такі є», – зазначив співак. Ще на одному відео Андрій звертається від імені водія криворізького трамваю «Щоб не бути голослівним. Передаю вам прівєт від воділи того бідного трамваю, який, ку…ва, мусить не їздити, а плавати, бл…дь, по вулицях. Тому що в той момент, коли в країні йде війна ви все ж таки ще пи…дите гроші. У вас вистачає совісті, с…ка, і нахальства, щоб тих людей мати за г…но і заставляти, бл…дь, жити їх в такій ср…ці. Дякую вам. За бардак», – резюмував Кузьма.
Про патріотизм і щастя
Андрій Кузьменко справжній патріот своєї країни. Він мав особистий «кодекс честі». І ось деякі найкращі настанови з нього:
«Я у свої 46 років розумію, що нейтральним бути не можна. Після місяців війни виходить, що є два паралельні світи: в одному йде війна, а в іншому – вона не йде. Причому на території однієї країни. В одному – гинуть люди, а в другому – абсолютно не поміняли спосіб свого життя: ходять по салонах краси, по дорогих ресторанах, ведуть світські бесіди, витрачають гроші й абсолютно не переймаються ні матеріально, ні духовно за те, що відбувається в нашій країні».
«Війна не може бути на якійсь певній частині території, якщо вона заходить, то це біда для всіх. І тому нейтральним бути не можна».
«Якщо всі мовчать, то всім все подобається. Руїна в нас всередині».
«Усі ці вишиванки на машинах, жовто-блакитні паркани, пофарбовані по іржі… Ці люди дотримуються якоїсь своєрідної естетики. Бо якщо ти робиш надовго – то малюй під лінійку, очисть від іржі… Я б не хотів, щоб в моїй країні були такі паркани або зупинки, на яких "Слава Україні" косо-криво написано. Ось така й країна, в принципі, як ті написи».
Найвища нагорода
Кузьма – один із небагатьох українських героїв, якого люблять сьогодні на заході та на сході. Андрій був «своєю» людиною, його неможливо не полюбити, навіть якщо ти вперше чуєш його музику. Багатьом Кузьма запам'ятався життєрадісним і з унікальним почуттям гумору.
Він створював на концертах особливу атмосферу, у якій не існувало жодного розділення між тобою у залі та ним на сцені.
За визначні особисті заслуги у формуванні вітчизняного культурного простору, вагомий внесок у розвиток національного музичного мистецтва, багаторічну плідну творчу та громадську діяльність 17 серпня 2020 року Андрію Кузменку, посмертно, було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордену Держави.
Глава держави при нагородженні відзначив, що Кузьма був справжнім захисником України. Воїном слова. Його зброя – ручка, папір і мікрофон. Піснею він зцілював душу, словом – заряджав на боротьбу за сильну, квітучу та непереможну Україну.
З початком війни на Донбасі музикант регулярно їздив на Схід і фінансово допомагав українським військовим.
Радимо прочитати:
Скрябін К. Я, Паштет і Армія / худож. Г.В. Кісель.– Харків: Фоліо, 2019.– 221 с.– (Графіті)
Скрябін К. Я, Шонік і Шпіцберген / худож.-оформ. Л.П. Вировець.– Харків: Фоліо, 2017.– 122 с.– (Графіті).
***
Кузьменко О. Група Скрябін та друзі по сцені.– Львів: Вид-во Старого Лева, 2016.– 186 с.: іл., фот.
Панасов І. Кузьма Скрябін / І. Панасов, М. Рубан.– Київ: ІРІО, 2019.– 127 с.– (Видатні українці. Люди, які творили історію).
Радимо послухати:
Скрябін К. Я, «Побєда» і Берлін [аудио-книга]: у виконанні автора.– Київ: Сідіком Україна, 2008.– эл. опт. диск (CD-ROM); МР3-192 кБіт /сек, 44.1 кГц.– (Сучасна українська література).
Скрябін, музичний гурт. Альбом 1989–2004. Пісні [Звукозапис]: + бонус відео «Спи собі сама»: 69.09 хв. / Скрябін, муз. гурт.– Київ: Lavina Music, 2004.– 1 эл. опт. диск (CD-ROM).
Скрябін, музичний гурт. Альбом 1989–2004. Кліпи [Відеозапис] / Скрябін, муз. гурт.– Київ: Lavina Music, 2004.– 1 эл. опт. диск (CD-ROM).
***
