«Слово і Час» – журнал академічного літературознавства

«Слово і Час» – науково-теоретичний журнал академічного літературознавства, заснований у 1938 р. як наукові записки Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка АН УРСР під назвою «Радянське літературознавство» (1938–1957). Перерва у виданні була в 1941–1946 роках. Усього вийшло 19 випусків. 

 

Відповідальними редакторами першої-четвертої та п’ятої-шостої книжок були І. Стебун, А. Величков, Д. Копиця. Починаючи з сьомої-восьмої книги (1947) – незмінним головою редколегії та відповідальним редактором став директор Інституту літератури академік О. Білецький. У січні 1957 р. вийшов перший номер періодичного двомісячника «Радянське літературознавство, успадкувавши назву від свого попередника. Від січня 1965 року журнал почав виходити щомісячно. Як друкований орган державної академічної установи часопис був покликаний виражати офіційний погляд на літературу та літературний процес. Постійними рубриками були: «Теорія та історія літератури», «Публікації», «Бібліографія». Навколо журналу зосереджувався могутній інтелектуальний потенціал українського літературознавства. 

 

Рівень публікацій знизився після смерті О. Білецького та призначення на посаду головного редактора Ігоря Дзеверіна, а також вплинуло посилення репресій проти української культури наприкінці 1960-х років. Деякі автори були позбавлені права друкуватися у журналі (Іван Дзюба, Іван Світличний). Тематика журналу дедалі звужувалась до дослідження літературних явищ XIX–XX століть. Після постанови «Про літературно-художню критику» (1972) журнал набуває виразного ідеологічного спрямування. Питома вага умовно «неідеологічних» рубрик на сторінках часопису зменшується. Наприклад, з перших номерів 1970 року зникла достатньо популярна рубрика «Публікації і повідомлення».

 

Із середини 1980-х років пріоритети журналу змінюються. Друкуються матеріали про зарубіжну україністику, статті дослідників із діаспори, матеріали, присвячені поверненню та дослідженню літератури «Розстріляного відродження». Наприкінці 1980-х років журнал декларує свою зорієнтованість на національно-демократичні цінності, утвердження української мови й духовності, виховання національної самосвідомості.

 

Динаміка тиражу журналу така: 1957 рік – 3 000 примірників, 1958-й – 5 600, 1959-й – 3 400, 1960-й – 2 320. На рівні 2–3 тисяч тираж тримався до 1982 року і лише у 1969, 1971–1973 роках перевищував його на 200–500 примірників. А з 1982 року і до № 11 1989 року тираж не піднімався до 2 000-ої позначки. «Союздрук тоді відмовився брати нелімітоване науково-теоретичне видання за профілем видання у роздрібний продаж навіть для педінститутських кіосків. Було зменшено також обсяг «Радянського літературознавства» на один фізичний аркуш, і філологи практично втратили можливість друкувати свої дослідження в періодичній пресі.

 

Із 1990 р. часопис має назву «Слово і Час» (СіЧ) (щомісячний журнал), Крім питань теорії, історії та літературної критики, він починає висвітлювати таки напрямки як мистецтвознавство, соціологія літератури, викладання літератури у школах і вишах, краєзнавства, публіцистики, політичної, релігійної, історичної тематики. Тираж журналу в 1991–1993 роках був від 7 до понад 9 тисяч.

 

Програмою-мінімум редакція журналу «Слово і Час» поставила: «стати цікавим і потрібним для літературознавців – україністів, славістів, для всіх критиків і письменників, видавців, для викладачів – і не тільки української літератури, а всіх філологів,  для вчителів – шкіл і училищ, для бібліотекарів і архівників, музейних і клубних працівників, представників різних мистецтв, книгознавців…». 

 

У журналі друкуються статті та розвідки з питань літературного джерелознавства, історії й теорії української літератури, зарубіжних і слов’янських літератур, літературної критики, а також  культурології, фольклористики й етнології. Журнал має понад 40 рубрик із різних сфер наукового життя, пов’язаних із мистецтвом слова. Зокрема, це «Питання теоретичні», «ХХ століття», «Ad fontes!», «Час теперішній», «Питання шевченкознавства», «Питання франкознавства», «Порівняльне літературознавство», «Зарубіжна література», «Постколоніальні студії», «Гендерні студії», «Контекст», «Дебют»,  постійно ведуться рубрики «Рецензії», «Літопис подій», «Наші презентації», «Літературна карта», «Бібліографія» та інші. Із 2020 року журнал виходить двічі на рік.

 

Вагоме місце серед матеріалів журналу займають статті, присвячені життю та творчості українських літераторів, класиків української літератури. Досить багато матеріалів було присвячено 280 річчю від дня народження Григорія Сковороди. В рубриках «Шевченків світ» і «Питання шевченкознавства» публікувалися матеріали про окремі епізоди його життя. З нагоди 155-річчя від дня народження вченого-енциклопедиста, письменника Івана Франка в рубриці «Питання франкознавства» була надрукована значна кількість досліджень. 

 

Багато статей було присвячено життю та творчості Лесі Українки, М. Драгоманова, Олени Пчілки, І. Котляревського, Олеся Гончара та інших. Журнал звертався до життєписів письменників, представників української діаспори – Є. Маланюка, Ю. Шевельова. Відомості про видання мемуарів і спогадів було подано у рубриці «Наші презентації». На сторінках журналу описані окремі видання спогадів різного роду. 

 

Матеріли журналу також були присвячені таким темам як «Пошукові стратегії компаративістики», «Теоретико-літературні проблеми», «Українське віршовознавство», «Інтертекстуальність в журналі «Слово і час», «Теорія перекладу», «Проблеми української сатири і гумору» та інші.

 

Науково-теоретичний журнал «Слово і час» протягом всього періоду свого існування подає об’єктивну оцінку розвитку української літератури, літератур європейських країн, світової літератури, теорії літератури, компаративістики, літературного джерелознавства та текстології.

 

Головними редакторами журналу були: 

• 1957–1961 – Олександр Білецький;

• 1961–1972 – Ігор Дзеверін;

• 1973–1979 – Віктор Бєляєв;

• 1980–1989 – знову Ігор Дзеверін;

• липень 1989 – січень 2000 – Віталій Дончик;

• лютий 2000–2019 – Лукаш Скупейко;

• від січня 2020 і донині – Ігор Набитович.

У фонді відділу періодики ДОУНБ журнал «Радянське літературознавство» зберігається з 1957 до 1989 року (включно); Слово і Час» – з 1990 і донині.

 

 

 

Журналу «Слово і час» – 75 років // Слово і час.– 2013.– № 12.– С. 3–35.

«Слово і час» – журнал академічного літературознавства // Слово і час.– 2007.– № 1.– С. 3–23.

«Слово і час» // Слово і час.– 1990.– № 1.– С. 3–4.

«Слову і часові» – 10 літ // Слово і час.– 2000.– № 1.– С. 5–10.

***

Історія журналу // https://il-journal.com/index.php/journal/journal-history

Слово і час // https://uk.wikipedia.org/wiki/Слово_і_час