Яскраві картинки та небагато тексту – от що можна коротко сказати про плакати. Не вельми популярні в епоху цифрових медіа, вони відродилися з попелу після початку повномасштабного вторгнення.
У період війни ми почали частіше чути такі слова як «пропаганда» та «фейки». Нам кажуть, що не слід довіряти новинам, які є пропагандистськими, бо це неправдива інформація. Що саме так ворог намагається спантеличити нас та підірвати нашу віру. Бо саме маніпуляція думкою аудиторії і є головною цілю пропаганди.
Головним осередком пропаганди на сьогодні є соціальні мережі: пабліки в Телеграмі, блогери на Ютубі, відео в ТікТок. Проте, фейки, як і війни, існували задовго до появи Інтернету, і ефективно справлялися зі своїми функціями. Тож як пропаганда досягала своєї мети раніше? Майже так само, як і сьогодні. Вона використовувала медіа, популярні в ті часи. Так підчас Другої світової війни фашисти, соціалісти та демократи використовували пропаганду через телебачення та радіо (особливо радіопромови полюбляв Гітлер), однак найефективнішим був плакат.
Це пов’язано з тим, що тоді не всі люди мали телевізор чи радіо, а от плакат у вигляді аркуша з картинкою та невеликим промовистим написом могли побачити та зрозуміти всі. Для того, щоб виконувати свої функції, а саме – надання інформації, плакат як і інші медіа, повинен мати свої принципи та елементи, які привертають увагу споживача. Ці принципи були сформовані ще в другій половині ХІХ століття Жулем Шере, французьким художником і одним із творців «сучасного плакату». До речі, у Франції плакат називають афішею, в Британії – постером, а саме слово «плакат» походить з німецької мови (plakat – оголошення, афіша).
Жуль Шере стверджував, що плакат має бути лаконічним і чітким у повідомлені, не слід використовувати забагато елементів і тексту, усе має бути зрозумілим. Також він підкреслював важливість емоційної та кольорової складової.
Особливістю воєнних плакатів є підсилення патріотичного та національного настрою, заклики до вступу у лави армії та карикатурно-викривлене зображення ворога. Одним із найвідоміших плакатів Америки періоду Другої світової війни є робота Джеймса Монтґомері Флегга з написом: «I want you for US Army» («Ти потрібен американській армії»), на якому «дядечко Сем» закликає молодь вступати до лав збройних сил.
Сучасні воєнні українські плакати мають за мету посилення національного духу та свідомості, а не мотивацію до мобілізації. Вже відомими на весь світ стали роботи Микити Титова, такі як «Мелітополь це Україна!», «Конотоп». В них художник підкреслює, що тимчасово окуповані території все одно наші, і за них ми будемо боротися. Заклики ж вступати до лав армії є і в наших плакатах, але вони не такі відомі, бо боротьба за свою країну і свободу вкорінена в нашому народі.
Тому сучасні художники українського воєнного плакату надають перевагу піднесенню духу країни та проговоренню болючих тем: авіаудари; постраждалі від війни; насилля, спричинене російськими солдатами та інші. Для цього вони використовують різноманітні художні прийоми та засоби, одним із яких є поліфонія.
Поліфонію у плакатах використовують для створення візуальної складності, глибини та ритму. Це досягається завдяки об’єднанню різних графічних форм, елементів, кольорів і текстур, які поєднуються між собою, створюючи багатошаровість.
Поліфонія в плакатах має декілька аспектів, одним із ключових є використання різноманітних типів шрифтів. Відрізнятися вони можуть за розміром, стилем, жирністю чи нахилом. Це дозволяє створити контраст у плакаті та підкреслити важливі елементи. Шрифти розміщаються в різних частинах плаката. Вони можуть мати різні напрямки чи навіть перекриватися. Так художники створюють візуальний ритм.
Багатошаровість у плакатах досягається також за допомогою графічних елементів: ліній, форм, кольорів і текстур. При взаємодії вони створюють складні композиції та структури. Наприклад, лінії можуть перетинатися, накладатися або рухатися в різних напрямках, створюючи візуальну динаміку та рух на плакаті. Форми можуть перекриватися або знаходитися в різних масштабах, що створює відчуття глибини та багатошаровості. За допомогою різної кольорової гами художники привертають увагу глядача, створюючи візуальне напруження та динаміку.
Цікаво, що хоч поліфонія походить з музичної термінології, однак укоренилася і в інших галузях. Поліфонію визначають як вид багатоголосся, заснований на одночасному поєднанні та розвитку кількох самостійних мелодичних ліній. Вона один із найважливіших засобів композиції та художньої виразності. Численні прийоми поліфонії служать для різнобічного розкриття змісту твору, втілення та розвитку художніх образів.
Приклади поліфонії в плакатах. Здебільшого художники досягають контрастності та глибини в роботах за допомогою кольорів.
У плакаті «Незалежність це ти!» використано лише два кольори. Їх використовують і як тло, і як означення деталей. Так художник виділяє головні елементи та концентрує увагу глядачів.
Плакат «Україна» за своєю гамою чорно-білий, однак завдяки відтінкам червоного та жовтого, картинка стає більш об’ємною. Також такий акцент додає жвавості.
В українських плакатах перевагу надають великим літерам. Вони посилюють значення висловів. Візуально вони додають сили та стійкості.
Радимо прочитати:
Світові війни мовою плаката: книга-каталог виставки / Укр. ін-т нац. пам'яті, Мемор. комплекс «Нац. музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.».– Київ: АРХЕТИП, 2009.– 208 с.: кольор. іл.
Шкандрій М. Авангардне мистецтво в Україні, 1910–1930: пам'ять, за яку варто боротися / пер. з англ. І. Семнюк.– Харків: Фабула, 2021.– 224 с.– Предм. покажч.: с. 212–223.
