фото. Фрагмент портрета В. Городецького // https://faces.hrest.info/2016/11/
vladislav-vladislavovich-gorodetskiy-1863-1930-vidatniy-kiyivskiy-arhitektor/
Славетний український архітектор Владислав Городецький (Лєшек Дезидерій Владислав) за походженням поляк, але більшу половину свого життя прожив в Україні.
Народився 4 червня 1863 року на Вінниччині. Освіту юнак здобув в реальному училищі в Одесі, а потім навчався в Петербурзі в академії мистецтв. У 1890 році він переїхав до Києва, де прожив більше тридцяти років і любив його всією душею. Це місто стало для нього містом зіркового злету, а його унікальні проєкти прикрашають столицю і до сьогодні та вважаються архітектурними перлинами. Творчий діапазон майстра дуже широкий – готелі, палаци, промислові та культові споруди, маєтки та прибуткові будинки.
Найбільш відомі проєкти Владислава Городецького, в яких він брав участь, – це створення Национального художнього музею на вулиці Грушевського, римо-католицький костьол святого Миколая у готичному стилі. На замовлення київського тютюнового короля С. Когана архітектор збудував кенасу-молільню для громади караїмів, побудовану в мавританському стилі.
Та одним із визначних творінь Владислава Городецького є його «будинок з химерами» – злет неймовірної фантазії автора, який став шедевром міської архітектури того часу. Всю ексцентричність і оригінальність своєї особистості втілив архітектор у цьому будинку, і він вражає всіх, хто його бачив. Це – будинок-казка, збудований в стилі модерн, фасад якого прикрашають різноманітні зображення звірів. На стінах будинку можна побачити голови носорогів, жирафів, антилоп, левів, крокодилів... Пишно вирішені і внутрішні інтер’єри. «Будинок з химерами» Городецький збудував для своєї родини у 1903 році. Родина займала один поверх, а інші здавала в оренду. Ціна була високою, але охочих було достатньо. У цьому будинку були власні винні погреби, пральні, навіть пара корів, щоб мешканці щодня могли пити свіже молоко.
Восени 1911 року Городецький вирушив полювати до Африки. Занадто великі витрати на сафарі поставили його в скрутне матеріальне становище і влітку 1912 року він вимушений був закласти дім, а викупити його вже не зміг. Наступного року дім перейшов у власність іншої людини.
Цей будинок викликає захват і здивування і в наш час. Викликає різні емоції – від захоплення до критики, але байдужим не залишає нікого.
Наприклад, Максим Рильський писав про «дім з химерами»:
Очима дивимося звиклими
На цей будинок-дивогляд,
Де поруч з пазурями й іклами
Рухливих птиць недвижний ряд,
Де павіани між газелями,
Між ібісів – гіпопотам,
про обвітрені пустелі ми,
Про джунглі згадуємо там.
За стиль нітрошечки не дбаючи,
В спортсменськім запалі своїм,
Стрілець левів, убивця заячий,
Пан Городецький ставив дім.
Городецького називають «київський Гауді» і вважають одним із найцікавіших архітекторів ХХ століття. Він постійно шукав щось нове, не боявся експериментувати і не зупинявся перед труднощами, своїми геніальними творіннями увійшовши до історії світової архітектури.
Владислав Городецький присвятив своє життя не лише архітектурі. Він мав багато інших захоплень: виконував найтонші ювелірні вироби, розробляв різні моделів взуття та одягу, малював, ліпив, гравіював.
Ще одним пристрасним захопленням Городецького були подорожі та полювання. Архітектор їздив на полювання в різні куточки світу: на Алтай, в Західний Сибір, у Середню Азію, Африку, до Індії. Він привозив трофеї для київських музеїв. Був членом мисливських товариств Франції й Англії. Після експедиції до Африки написав книгу «Щоденник мисливця. У нетрях Африки». У книзі можна побачити безліч фотографій та ілюстрацій, які зробив сам автор.
Городецький – це людина-свято, він дозволяв розкіш бути собою, любив вишуканий одяг, бездоганні паризькі костюми. Справжній франт, романтик і любитель епатажу. Він був неабияким екстравагантним паном, часто з’являючись на вулицях Києва на власному авто з мавпочкою на плечі. В Києві його знали і любили.
Революційні події змусили Городецького емігрувати, він виїхав до Польщі, де продовжив працювати. Тут він реставрував палац князів Вишневецьких, збудував критий ринок та інші комунальні об’єкти.
А в 1928 році архітектор у віці 65 років вирушив до Ірану, де за його проєктами було збудовано палац для шаха, залізничний вокзал, театр, готель тощо…
Владислав Владиславович Городецький помер 3 січня 1930 року і похований у Тегерані на католицькому кладовищі.
«Владислав Городецький прожив красиве і майже безжурне життя, а творчість його – це прекрасна пісня, і найкращі слова в цій пісні проспівані зодчим саме у Києві, котрий він любив понад усе», – так сказав про відомого архітектора дослідник його творчості Дмитро Малаков.
Радимо прочитати:
Ільченко О. Місто з химерами: роман.– Київ: Комора, 2019.– 264 с.
Малаков Д.В. Архітектор Городецький. Архівні розвідки.– 2-ге вид., розшир. і доп.– Київ: Кий, 2013.– 464 с.
Малаков Д.В. Городецький. Виклик будівничого: фотоальбом.– Київ: Грані-Т, 2008. – 176 с.
Малаков Д.В. 13 київських зустрічей з Городецьким: путівник.– Київ: Грані-Т, 2011.– 64 с.
Рибаков М.О. Вулиця архітектора Городецького: історико-краєзнавчі нариси.– Київ: Фенікс, 2007.– 224 с.
Радимо переглянути:
