Українське бароко в архітектурі

Бароко та романтика – саме ті періоди духової історії,
що наклали на український дух найсильніший відбиток.

Дмитро Чижевський

 

Фото. Чернігівський колегіум, м. Чернігів // https://suspilne.media/182268
-kozacke-baroko-ak-ukraina-pereosmisluvala-evropejsku-arhitekturu/

 

Українське бароко, козацьке бароко, Мазепинське бароко – унікальне явище, особливості якого закономірно і глибоко виявилися в багатьох ланках духовної культури українського суспільства: архітектурі, літературі, образотворчому мистецтві, музиці, театрі. Найвиразніше стиль бароко проявився у кам’яному будівництві.

Що таке бароко? Бароко – від італійського «barocco», у перекладі «химерний» чи «непоказний». Це напрямок у європейському мистецтві й архітектурі XVII ст., який характеризується химерністю образів і напруженими динамічними сценами.

У Португалії словом «barocca» називали перлину неправильної форми. Саме це визначення найбільш точно характеризує сам стиль. Він уособлює щось фантастичне: дивні форми, поєднані з витонченістю, пишністю й оздобленістю. Спочатку цей термін мав негативний відтінок – ним називали химерні картини, які не мали класичної побудови. Першим, хто використав слово «бароко» для позначення художнього стилю, був мистецтвознавець Генріх Вельфлін у книзі «Ренесанс і Бароко», яка побачила світ у 1888 р. у Римі.

Зародився стиль приблизно наприкінці XVI ст. і був доволі популярним до кінця XVIII ст. Кульмінація його розвитку припала саме на XVII ст., коли явище бароко стало розповсюдженим в більшості країн Європи. Відтоді його ознаки почали прокладати собі шлях буквально в усі сфери культурного життя, починаючи від музики і літератури та закінчуючи архітектурою і скульптурою.

У часи Відродження бароко набуло широкої популярності серед італійських вищих кіл і церкви, тому і вважалося «стилем багатіїв», особливо через свою ошатність і пишність.

У світовій архітектурі найвідомішими спорудами в цьому стилі є площа Св. Петра в Римі, Версальський палац у Франції та наш Софійський собор у Києві.

Прийшовши на зміну художній культурі Відродження і маньєризму, бароко відкрило нові можливості для мистецтва, що особливо яскраво виявилося в синтезі мистецтв.

Час утвердження стилю бароко припадає на епоху інтенсивної освіти європейських держав. Цікавість до усього нового, незвичайного, ілюзорного сприяло проникненню світського світогляду в усі сфери художньої діяльності. Тому для мистецтва бароко характерні грандіозність, пишність, динаміка, пристрасть до різноманітних ефектів, яскрава видовищність, витонченість і одночасно надмірність в усьому.

Під впливом нового стилю архітектура втрачає свою гармонійну рівновагу, і коло стає овалом, квадрат – прямокутником, центричне змінюється протяжним. Замість урівноважених пропорцій з’являються складні побудови і різноманіття форм. При цьому в архітектурі бароко панують осі та симетрія. Будівлі обов’язково прикрашали химерними фасадами, форма яких ховалася за прикрасами. Парадні інтер’єри також набули різноманітних форм, химерність яких підкреслювали скульптурою, ліпленням, різними орнаментами. Кімнати нерідко втрачали звичну для очей прямокутну форму. Дзеркала та розписи розширювали справжні розміри приміщень, а барвисті плафони створювали ілюзію відсутності даху. Навіть вікна і картини нерідко змінювали свої прямокутні контури для фантазії художника.

Період бароко відзначився створенням грандіозних міських і паркових ансамблів, деякі з них захоплюють відвідувачів і сьогодні.

Українське бароко – те ж саме, що й козацьке бароко. Коли цей стиль з’явився в українських землях, у чому особливості саме українського бароко? В одному з рекламних буклетів прочитала таке цікаве пояснення: «Вільнолюбний європейський народ створив стиль, який можна порівняти із найкращими світовими архітектурними стилями. Взяли дерев’яну козацьку церкву і відтворили її в камені, а потім змішали (синтезували) те що вийшло із європейським бароко».

Починаючи з другої половини XVII ст., бароко звідусіль починає проникати в староукраїнську культуру. Його виникнення на території України пов’язане з епохою визвольних війн, національним підйомом серед запорозького козацтва та пробудженням національної свідомості загалом. Під впливом місцевих майстрів європейське бароко збагачується національними мистецькими традиціями і набуває свого розквіту та колориту. З роками стиль отримав назву «козацьке» бароко.

Оскільки у ті часи Україна була поділена на Правобережну та Лівобережну, вплив західноєвропейського стилю не був рівномірним. За стильовими особливостями українське зодчество тієї пори поділяють на дві архітектурні школи: західну (сучасні Львівщина, Рівненщина, Тернопільщина, Івано-Франківщина) та східну (Київщина, Чернігівщина, Полтавщина, Слобожанщина).

Найочевиднішим стиль бароко був у західних областях, де застосовували художні прийоми західноєвропейського мистецтва. Для архітектури того часу характерними елементами є стіни, багато прикрашені різьбленими карнизами, пілястрами, вишуканою ліпниною і скульптурами. Головний вхід прикрашений фронтонами і колонами з боків. Особливо яскраво це проглядається в церковній архітектурі.

Однією з перших будівель стилю бароко був єзуїтський костел Петра і Павла у Львові, побудований італійським зодчим Джакомо Бріано (1610–1630). А справжньою перлиною нового стилю справедливо вважається греко-католицький собор Св. Юра у Львові за проєктом архітектора Бернарда Меретина (1744–1762)

Собор Св. Юра, Львів // https://lviv.vgorode.ua/news/sobytyia/355714-vydilyly-hroshi-sobor-sviatoho-yura-chekaie-masshtabna-restavratsiia

Шлях цього архітектурного напрямку в центральних і східних областях України був дещо іншим. Одним із першим зразків будівлі фахівці вважають церкву Святого Іллі у Суботові, побудовану в 1653 році за наказом Богдана Хмельницького. Та у проєкті ще значно відчувається вплив західних зразків, запозичених, зокрема, з кам’яних костелів: умовна форма базиліки або довгастого чотирикутника, вівтар у півколі або апсиді, що має всередині та зовні шість граней. Зовні споруду прикрашає розкішний бароковий фронтон (верхня частина переднього фасаду будівлі, яка обмежується двома схилами дахів і карнизом), що в той час стало новим архітектурним явищем.

 Іллінська церква, с. Суботів (Черкащина) //https://suspilne.media/182268-kozacke-baroko-ak-ukraina-pereosmisluvala-evropejsku-arhitekturu/

Після Визвольної війни під орудою гетьмана Богдана Хмельницького проти Речі Посполитої (1648–1657) закінчується контроль польської влади над етнічними українськими землями. Відтак католицьке бароко у свідомості українців почало асоціюватися саме з іноземним гнітом, через що були зруйновані палаци польської та литовської аристократії, а разом із ними й інші католицькі споруди. Нові будівлі мали кардинально відрізнятися від них, у зв’язку з чим українське бароко швидко виробляє свої стильові особливості: має помірніше декорування ліпниною, переважно рослинного орнаменту. У фарбуванні стін і дахів переважають білий, блакитний і зелений кольори.

Куполи культових споруд вкривали позолотою. Конструкції мали простіші форми, а тому наше бароко вважалося більш конструктивістським.

«Але головною особливістю стилю, – як зазначає сучасний український культурний діяч Євгеній Морі, – стали новаторські та водночас традиційні композиційні прийоми з гармонією та відчуттям пропорцій, розкриттям внутрішнього простору, що органічно поєднується із зовнішніми формами. Так, в архітектурі українського бароко відчуваються візантійські мотиви архітектури Київської Русі. Барокова химерність форм врівноважується чистими площинами стін – стіна з’єднує, домінує, забезпечує загальну гармонію елементів.
Архітектура українського бароко відображає радість, святковість, відчуття душевного спокою поряд із динамікою, експресією, контрастністю, декоративністю, тріумфальністю».

Нові мистецькі уподобання найвиразніше проявилися у культовій архітектурі, будівлях Києво-Печерської лаври та самого Києва, які справили вирішальний вплив на всю українську архітектуру 1720–1750-х рр. Та українська барокова архітектура розвивалась не тільки завдяки новому будівництву, а й через надання храмам княжої доби рис нового напрямку. Значну роль і внесок у цю справу доклав митрополит Київський, Галицький і Всієї Русі Петро Могила (1596–1647), під заступництвом якого здійснювалися відновлювальні роботи та реставрація Софійського собору (він був зруйнований монголо-татарської навалою наприкінці XV ст.), Собору Успіння Пресвятої Богородиці, Десятинної та Васильківської церков.

Чому ж українське бароко отримало ще одну назву – «козацьке»? По-перше, тому, що саме козацтво було носієм нового художнього смаку. Будучи насамперед величезною військовою і значною суспільно-політичною силою, воно виявилось також здатним утворити власне творче середовище та виступати на вістрі духовного життя народу ще і як творець самобутніх художніх цінностей. По-друге, козацьке лицарство завжди стояло на захисті православної віри, сприяло її затвердженню і розповсюдженню, виступало меценатом будівництва храмових споруд, а також цивільних будівель.

Вважається, що найбільша кількість храмів у стилі бароко постала на території України за часів козацтва. Особливо багато будов здвигнено за сприяння козацьких полковників Павла Герцика, Михайла Миклашевського, Костянтина Мокієвського, гетьманів Івана Самойловича, Данила Апостола та інших представників козацької старшини. Вони, керуючись, крім національних, і релігійними почуттями, а при тому бажанням увічнити своє ім’я, власними заходами і заощадженнями споруджували дерев’яні та кам’яні церкви, дарували церквам дорогий срібний і золотий ритуальний посуд, церковні ризи, ікони в унікальних оправах, релігійні книги.

Та свого найбільшого розквіту козацьке бароко досягло у другій половині XVII ст. завдяки гетьманові Івану Мазепі, що славився прихильністю до української культури. За його наказами й опікою вибудувано чи відновлено лише у Києві 20 різних споруд, не кажучи вже про інші по всій Гетьманщині. За часів Мазепи зведено велику кількість колегіумів, магістратів, військових канцелярій і житлових споруд у стилі бароко. Серед них – профінансована Мазепою Київська академія. Тих же часів сягають корені славної будівлі Чернігівського колегіуму та інших.

Софійський собор, м. Київ. Фото Ірини ГолубАндріївська церква, м. Київ. Фото Ірини Голуб 

Над проєктами на запрошення працювало багато архітекторів-іноземців, серед яких відомі талановиті Франческо Бартоломео Растреллі, Себастьян Брачі, Октавіано Манчіні, Йоган-Готфрід Шедель та інші. О цій порі зростає також запит на самобутню і самостійну творчість українських майстрів. Серед найвідоміших архітекторів «козацького бароко» – Іван Зарудний, Степан Ковнір, Осип Старцев, Іван Барський та інші.

На жаль, не так вже й багато дійшло до нас шедеврів українського бароко. Чиновники від культури часів радянської влади не вважали барокове мистецтво великою цінністю, усіляко нівелювали тему історії та ролі козаччини. Але зовсім знищити не вдалося. До прикладу, повернули з небуття, відбудували дві знакові споруди, з якими пов’язані цілі епохи. Це – Михайлівський Золотоверхий та Успенський собори.

Окрім вищезгаданих до пам’яток українського бароко належать Андріївська церква та Георгіївська церква Видубицького монастиря, Маріїнський палац у Києві, Троїцька церква Густинського монастиря та Церква святої Катерини на Чернігівщині, Церква Різдва Богородиці у Козельці та Преображенська церква у Великих Сорочинцях, Мгарський монастир на Полтавщині, Покровський собор у Харкові, Спасо-Преображенська церква в Ізюмі, Успенська соборна церква Почаївської лаври, Ратуша у Бучачі на Тернопільщині та інші.

До барокової архітектури Козацької доби дослідники відносять і Свято-Троїцький собор, розташований на Дніпропетровщині у місті Новомосковську.

Свято-Троїцький собор, м Новомосковськ, Дніпропетровщина. Іл. з кн.: Голуб. І. Сім чудес Дніпропетровщини, 2004

Унікальна святиня посідає важливе місце в історії дерев’яної сакральної архітектури України, яка увібрала і сконцентрувала у собі основні риси великої кількості пам’яток, споруджених раніше на теренах Запорозьких Вольностей і Слобожанщини. (про історію будівництва і архітектурні особливості Троїцького собору за посиланням: https://www.dnipro.libr.dp.ua/index.php?route=information/project&prj_id=1015)

Узагальнення від мистецтвознавців: «Українське козацьке бароко розвивалось під впливом норм естетики, з одного боку – європейського бароко, з другого – народної. Разом з тим воно є ланкою в розвитку загальноєвропейської культури, становлячи одну з національних шкіл цього великого художнього стилю».
 

Радимо прочитати:

Архітектурна географія бароко в Україні: регіональні особливості та спільні риси: збірник наукових праць.– Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2011.– 156 с.
Нікітенко Н. Бароко Софії Київської.– Київ: Либідь, 2016.– 272 с.
Павлуцький І. Дерев’яні та муровані храми України.– Харків: Видавець Савчук, 2017.– 214 с.
Собор, що злітає у небо // Голуб. І. Сім чудес Дніпропетровщини: Художньо-пізнавальне видання для мол. та серед. шк. віку.– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2004.– С. 63–83.– (Пізнавай і шануй свій край).
Українське бароко та європейський контекст.– Київ: Наукова думка, 1991.– 274 с.

 

Світлана Пономаренко
за матеріалами з фонду ДОУНБ та інтернет-джерелами

Опубліковано: Березень 2023