фото. М. Сядристий, 90-ті рр. // http://grinchenko-inform.kubg.edu.ua/
mykola-syadrystyj-meni-proponuvaly-svoye-gromadyanstvo-shhe-p-yat-zarubizhnyh-krayin/
Микола Сядристий – видатний майстер мініатюри, Народний художник України, Заслужений майстер народної творчості, незалежний історик, філософ, поет, журналіст-публіцист. Його творчість затвердила у світі появу нового слова – «мікромініатюра», якого раніше не було ні в енциклопедіях, ні у словниках. Мистецтво Миколи Сядристого обійшло всі континенти, залишаючи незабутнє враження серед глядачів різних країн світу.
Микола Сергійович Сядристий народився 1 вересня 1937 року в селі Колісниківка Куп’янського району на Харківщині. З дитинства від батька перейняв захоплення технікою і майструванням. Після закінчення школи юнак навчався в Харківському художньому училищі. Потім несподівано вступив до Харківського сільськогосподарського інституту імені В. Докучаєва. Так сталося за наполяганням мами Миколи, яка мріяла щоб син отримав поважну професію і продовжив родинну традицію хліборобів – доглядати за землею. Однак, саме під час навчання у виші Микола Сядристий захопився створенням мікромініатюр, дивуючи своїми роботами друзів-студентів і викладачів.
Здобувши фах, чесно відпрацював на Закарпатті (1960–1967 рр.), де обіймав посаду головного агронома державної інспекції при обласному управлінні сільського господарства. А з 1967 по 1974 рік трудився інженером в інституті системи Академії Наук України. Але потяг до творчості, до ювелірного мистецтва переміг…
Починати було важко: не було від кого перейняти досвід, отримати пораду, не існувало потрібних інструментів, а саме таких, якими можна, до прикладу, було б просвердлити волосину, а потім відполірувати її. Чи затискувача, який би утримував деталь завбільшки у тисячні долі міліметру. До усіх тонкощів майстерності приходив сам і таки створив свою особливу техніку мікромініатюри. Робота дуже копітка, філігранна, потребує витривалості, терпіння, наполегливості і… великої любові. Мініатюрні шедеври створювалися виключно вручну (на кожну «малечку» витрачав місяць), майже у «стерильних» умовах: в кімнаті не повинно 
бути зайвих предметів, тільки стіл, мікроскоп, інструменти, приміщення ідеально прибране, щоб ніяка пилинка не зіпсувала витвір. Майстра ніщо не повинно відволікати, кожен рух доводилося робити, затамувавши подих, а то й навіть між ударами серця. Тут Миколі Сергійовичу в нагоді стали заняття з підводного плавання, яким він займався у молоді роки, і навіть здобув звання майстра спорту СРСР. 1978 року він був абсолютним чемпіоном України з підводного спорту, входив до збірної команди країни.
Коли хочуть підкреслити вправність майстра, то використовують вислів: «Він може й блоху підкувати». Миколі Сергійовичу це реально вдалося зробити ще на початку кар’єри. Вже у 60-ті роки народилися такі його цікаві роботи, як гілка троянди, вміщена у відполірованій до прозорості волосині; ноти «Полонезу» Огінського, виписані на стилізованому листочку хризантеми розміром 2х3 мм; портрет-барельєф Тараса Шевченка (3х3 мм), виготовлений із тернової кісточки.
Знаковою стала мініатюра найменшої у світі книги. Це – знаменитий «Кобзар» розміром 0,6 мм, має 12 сторінок зі склокераміки, зшитих павутинкою, обкладинка – з пелюстки безсмертника, з портретом поета, відомою передмовою Івана Франка та кількома поезіями Шевченка. Перегортати мініатюрні сторінки можливо лише за допомоги загостреної волосинки.
З роками зростала майстерність, накопичувався досвід. Автор любив експериментувати, його цікавили найскладніші за технологією проєкти. Митець згадував: «Просто робити дрібні речі – це не мистецтво. Попервах у мене було багато робіт дуже тонких, але в них не було польоту над часом, над суєтою. Глядач не відчував індивідуалізму, настрою художника, який створює мікромініатюру. Нині ж, за почерком, за ледь помітними деталями можна побачити невидиме – що турбувало під час роботи, який був настрій».
Так з’явились чудові акварельні портрети на зрізах зернят груші та яблука, барельєф оперної співачки Соломії Крушельницької – на кісточці вишні.
Однією з улюблених серед відвідувачів виставки зостається зворушлива мініатюра «Паралельний світ» (1990), де автор відтворив комарика в золоті у натуральну величину. На носі комахи – дівчинка під парасолькою, а з однієї з ніжок звисає черевичок.
А неймовірна шахова композиція нікого не залишає байдужим по сей день. Найменшу у світі шахівницю з фігурами розміщено на голівці шпильки (1973). Одна з шахових фігур – золотий пішак у три мільйони разів менший за макову зернину. На дошці відображено ігрову позицію однієї з партій Альохіна і Капабланки.
Вражає його золотий фрегат, довжиною лише у 3,5 мм (1975). Філігранна робота складається із 337 деталей, товщина оснащення 0,003 мм, що у чотириста разів тонше за людську волосину. Композиція з об'ємним монтажем, рівень якого недосяжний навіть для сучасних технологій.
А ще він створив:
– діючий електромотор у вісімсот разів менший від сірникової голівки;
– мікромініатюрний замок. Щоб зрозуміти його масштаб, слід уявити собі один кубічний міліметр, так от таких замків у ньому вміститься п’ятдесят тисяч. Це найменший у світі збірний механізм;
– найменший «живий» годинниковий механізм, вмістивши його в голівку метелика, крила якого виготовлені зі скла і золота. Мікродвигун, який живиться від електромережі, вмонтовано в тіло метелика. Уся ця механіка складається зі 130 годинникових деталей, які крутяться, рухаються, показуючи час. Стрілки виготовлені з людської волосини.
З цими роботами українець об'їздив мало не весь світ: США, Мексика, Чилі, Аргентина, Індія, Японія, Ізраїль, ОАЕ, Австралія, майже всі європейські країни. Його роботи бачили мільйони глядачів, до них завжди влаштовувались довжелезні черги. На Міжнародній виставці в Монреалі (1967 р.) павільйон Радянського Союзу запам'ятався найбільше саме мініатюрами українця, яку відвідало близько 30 тисяч людей.
Численні глядачі з різних країн, після перегляду «невидимок» Майстра (а роботи дійсно можна побачити лише через потужне збільшувальне скло) були у захваті, говорили, що побачене залишило незабутнє враження. Це – «справжня фантастика, і розум відмовляється вірити очам», «художні і технічні мікромініатюри митця розширюють уявлення про людські можливості, співзвучні нашому часові, коли людина в багатьох галузях науки і техніки заглиблюється в мікрокосмос».
Микола Сергійович, згадуючи про свої зустрічі з шанувальниками, розповідає: «Буду відвертим: мені імпонують люди прості. Від них черпаєш надзвичайно багато цікавої інформації про світ і його проблеми, спілкування з ними живить душу. А щодо «великих», то на моїх виставках побували Хрущов, Шелест, Горбачов, Лех Валенса, Ярузельський, Джимі Картер, Ердоган, Демірель, Абдул Калам, Йоганес Рау, Мохамед Хатамі, генсеки ООН Перес де Куельяр, Пан Гі Мун та багато інших особистостей. До речі, мою київську експозицію ніхто з президентів незалежної України не відвідав».
Музей мікромініатюр Миколи Сядристого уже понад 40 років діє в Києво-Печерському історико-культурному заповіднику (м. Київ), де зберігається найбільша колекція. Музеї його робіт відкрито також у Князівстві Андорра та в угорському місті Сентендре.
Микола Сядристий займався мікромініатюрою майже 60 років, за які створив сто унікальних робіт. Його було визнано кращим мініатюристом світу. Своїм професійним досвідом майстер поділився у книзі «Таємниці мікротехніки», яка витримала декілька видань. У 1970 році на Всесоюзному конкурсі у номінації «найкраща науково-популярна книга» автор отримав Першу премію.
Йому робили привабливі пропозиції з-за кордону щодо переїзду до інших країн, великих гонорарів, технічного забезпечення та інших «благ», але він залишився у своїй рідній і любій Україні. Поважали і шукали спілкування з ним представники творчої інтелігенції, науковці, можновладці. Дружні стосунки у художника склалися з М. Стельмахом, І. Кавалерідзе, Б. Патоном, С. Тельнюком, П. Майбородою, В. Стусом, Д. Гнатюком та іншими.
Друзі захоплювались його майстерністю, відзначали мудрість, філософський склад розуму. Їм імпонували його патріотизм, особистий сміливий погляд на розвиток суспільства, політичні процеси, поетичний дар. До слова, Микола Сергійович розуміється і любить поезію, сам теж віршує, складає пісні. У нього навіть вийшла дебютна збірка «Мить».
Микола Сергійович – людина різнобічних інтересів, і тому не можливо не сказати про його діяльність як незалежного історика-дослідника. Багато років життя він присвятив розвінчанню злочинів комунізму на українській землі. З молодих років зацікавився історією України, особливо трагічними сторінками за часів тоталітарного режиму. «Ще в дитинстві чув від односельців, а особливо від своєї матері, яка була колгоспницею, про ленінсько-сталінський терор в окремо взятому селі (йдеться про рідну Колісниківку на Харківщині). А ще розпалили в мені вогонь зустрічі з представниками зарубіжної культури, вченими, з нашою еміграцією. Були серед цих людей доньки І. Франка, гетьмана Скоропадського, діти російських дворян... Атмосфера сприяла поглибленому вивченню джерел більшовицького терору», – пригадував в одному з інтерв’ю Микола Сядристий. Його зусиллями було зібрано величезний власний архів матеріалів з історії каральних спецслужб СРСР, концтаборів, їхнього походження, кадрового складу, а також документи про депортації різних народів у радянський час, матеріали з винищення провідної української та російської інтелігенції.
Знайдені та досліджені документи, факти були використані у книгах його авторства «Коммуно-мраксизм: ловушка дьявола для рабов» (2016), «Близнецы-братья. Ленин и Гитлер, Муссолини….», «Молох ленинизма: Идеология государственного террора» (обидві 2017). В книгах немає нічого вигаданого. За допомогою цитат вождів комуністичної, нацистської, фашистської тиранії, витягів із офіційних документів, свідчень очевидців автор системно доводить, що тоталітарні режими мають злочинну сутність і нічим не відрізняються між собою.
У 2005 році Миколі Сергійовичу вдалось підготувати велику виставку документів про Голодомор в Україні, яка була розгорнута в «Українському домі» в Києві. Відкривав її тодішній президент Віктор Ющенко. Згодом виставку змогли переглянути мешканці усіх обласних центрів нашої країни, побувала вона в Угорщині та Греції. 2013 року відбулася друга виставка з цієї тематики у приміщенні музею мікромініатюр, де автор представив ще більше дослідницьких знахідок.
Микола Сядристий разом із іншими митцями брав участь у створенні Меморіалу пам'яті жертв Голодоморів в Україні (м. Київ, 2017 р.). Саме він є автором усіх архівних текстових відбірок і віршів на Меморіалі.
Про Митця написано багато статей у вітчизняній та іноземній періодиці, вийшла біографічна книга, надруковані каталоги виставок, знято документальні фільми, мультимедійні презентації. У Куп’янску, на малій батьківщині встановлено скульптурну композицію, присвячену творчості відомого земляка (поки невідомо, чи збереглася вона після російської навали-окупації)
За визначний внесок у розвиток української культури та багаторічну плідну працю в галузі мистецтва мікромініатюри його нагороджено орденами «За заслуги» ІІ і ІІІ ступеню (2011, 2007 рр.). Кілька разів його кандидатуру висували на здобуття Шевченківської премії, але якимось дивовижним чином нагорода його оминала. Микола Сергійович по-філософськи ставиться до ситуації – то все вже на совісті «діячів від культури». Але як тут не згадати рядки Ліни Костенко: «Митцю не треба нагород, його судьба нагородила. Коли в людини є народ, тоді вона уже Людина».
У вересні 2022 року видатному митцю Миколі Сергійовичу Сядристому виповнилось 85 років. Пишаємося талановитим українцем!
Радимо почитати:
Каталог мікромініатюр М. Сядристого: [фотоальбом] / авт. віршів М. Сядристий.– Київ: Мікроарт, 2007.– 56 с.
Сядристий М. Мить: збірка поезій.– Київ, 2013.– 345 с.
Сядристий М. Погляд крізь час.– Київ: Міг-пресс, 2016.– 243с.:іл.
Сядристый Н. Близнецы-братья. Ленин и Гитлер, Муссолини…– Київ: Гранмна, 2017.– 240 с.
Сядристый Н. Коммуно-мраксизм: ловушка дьявола для рабов.– Київ, 2016.– 253 с.
Сядристый Н. Молох ленинизма: Идеология государственного террора.– Київ: Гранмна, 2017.– 432 с.
***
Мельничук А. Перед цим українським Майстром хочеться стати на коліна: Електронний ресурс: Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2298677-pered-cim-ukrainskim-majstrom-hocetsa-stati-na-kolina.html
Радимо переглянути:
