(З глибин віків – у сьогодення)
https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/v-kozhniy-hati-mae-prozvuchati-
kolyada-a-groshi---na-cerkvu-kolyadka-u-roztokah-13859
Колядки – величальні календарно-обрядові пісні зимового циклу свят, переважно у слов'янських народів. З’явилися вони ще за часів язичництва, коли 25 грудня давні слов'яни відзначали день сонцестояння, яке називали святом Коляди. За легендою, богиня Коляда народжувала нове, молоде Сонце на ім’я Божич, на якого полював змій Коротун. Предки намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який хотів з’їсти Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про радісну новину, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі.
Із появою християнства обряд проводився вже на честь народження Христа, а у колядках розповідалося про пов'язані з цим події. Священники та ченці створили нові релігійні колядки з біблійними образами, які також набули великої популярності серед народу.
Серед східних слов’ян колядки найбільш поширені в українців. У порівнянні з російськими та білоруськими колядками, українські мають відчутні християнські мотиви.
Колядки виконували як дорослі, так і діти. Виконавці цих величальних обрядових пісень традиційно називаються колядниками, а виконання колядок – колядуванням.
Колядний гурт ходив від хати до хати і, ставши під вікном чи біля дверей, співав. У руках колядників обов'язково було сонце. Робили його зі старих ободів, прикрашали різнобарвними стрічками. Завдання колядника – принести господареві добру звістку про народження Христа, побажати гарного врожаю, приплоду худоби, добробуту та щастя.
Колядників запрошували до будинку, садовили за багатий стіл і пригощали. Зерна, розкидані колядниками, підбирали всі до єдиного, зберігали їх, а навесні кидали в землю першими, сподіваючись, що вони забезпечать гарний врожай.
У ХVIII–ХІХ ст. в Україні, особливо на заході, набув поширення вертеп – пересувний театр, який виступав на ярмарках і в домівках заможних людей. Головною темою вистав була біблійна тематика, зокрема народження Христа.
А у лівобережних регіонах була розповсюджена хода перевдягнутих колядників, які несли різдвяну зірку та водили «козу», роль якої грав один із учасників групи, він був у масці та кожусі й виконував ритуальний танець.
Найпопулярніші колядки – «Нова радість стала» та «Добрий вечір тобі, пане господарю»
Нова радість стала
Нова радість стала, яка не бувала,
Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого оповився.
Пастушки з ягнятком перед тим дитятком
На колінця припадають, Царя-Бога вихваляють.
– Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії цього дому господарю.
Даруй господарю, даруй господині,
Даруй літа щасливії нашій славній Україні.
Добрий вечір тобі, пане господарю
Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Застеляйте столи та все килимами, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
А той перший празник – Рождество Христове, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
А той другий празник – Святого Василя, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
А той третій празник – Святе Водохреща, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Хай святкує з нами вся наша родина, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Вся наша родина, славна Україна, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Щедрий вечір – давнє українське народне свято, переддень Нового року. На Щедрий вечір проводжають минулий рік, супроводжуючи його обрядом щедрування.
Щедрування – давній український звичай новорічних обходів, під час яких щедрувальникі піснями славлять господарів, бажають їм здоров'я і достатку, за що отримують винагороду.
Співають щедрівки – старовинні українські обрядові новорічні пісні. Те, що вони є фольклорними творами, помітно з їхніх текстів. Наприклад, у багатьох щедрівках згадуються птахи, які прилетіли з вирію після зимівлі. Це вказує на те, що щедрувати ходили ще за часів Русі, коли Новий рік святкували навесні.
Щедрівки, як і колядки, величають господаря, господиню та їхню родину, зичать достатку, багатого врожаю, приплоду худоби, доброго роїння бджіл.
Щедрувати заведено починати з настанням темряви, бо щедрівки стають своєрідним захистом дому та його господарів. Звечора до півночі щедрувальники обходять оселі. Перед початком щедрівки у господаря потрібно запитати дозволу.
Щедрують переважно дівчата. А парубоцькі гурти «водять Меланку». Хлопці, вбрані у Меланку та Василя, Цигана, Смерть, Козу й інших персонажів, висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Кожна щедрівка має неодмінний приспів: «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір».
Зранку цього дня господині готують другу обрядову кутю – щедру. Крім того, печуть млинці, пироги з сиром, варять вареники, щоб було чим гостити щедрувальників.
На столі цього вечора також буде і скоромне – ковбаси, холодець, шинка. В цей вечір за столом збирається вся родина. В Україні на Щедрий вечір батько ховається від дітей за пирогами – символом щедрості та багатства.
Крім щедрування Щедрий вечір має багато інших традицій. Цього дня українці влаштовували ярмарки, грали та бавилися, розводили багаття.
Найзнаменитіша українська щедрівка – «Щедрик». Вона отримала всесвітню популярність у музичній обробці Миколи Леонтовича, над її обробкою композитор працював майже все життя.
Уперше «Щедрика» виконав 7 січня 1917 р. (25 грудня 1916 р. за ст. ст.) хор Олександра Кошиця у Київському університеті Святого Володимира, в залі Київського купецького зібрання. Виконання твору принесло великий успіх у музичних колах і серед широкої публіки. 11 травня 1919 р. – дата європейської прем’єри «Щедрика» у Празі (Narodni divadlo) у виконанні Української Республіканської Капели Олександра Кошиця. 5 жовтня 1922 р. цей же хор уперше виконав «Щедрик» на концерті в Карнегі Холі в Нью-Йорку. Тоді ж у США було зроблено перший аудіозапис пісні.
Англійською мовою композиція відома під назвою «Carol of the Bells» – «Дзвінка колядка, Колядка дзвонів». Її склав у 1936 р. американський композитор українського походження, дириґент, хормейстер, учитель музики Пітер Вільховський. 30 березня 1936 р. студентський хор під його орудою презентував на з’їзді вчителів музики США 15-тисячній аудиторії обробку Леонтовича з англійським текстом. Того ж року вперше надруковано слова з музикою «Колядки дзвіночків», що знову зірвала бурю оплесків. П. Вільховський при створенні нових слів свідомо обрав загально зрозумілий для американської ментальності символ зимового свята – різдвяні срібні дзвіночки, і пов’язані з ними картини засніженого чарівного лісу, санчат з дарунками. Нині «Carol of the Bells» – одна з найпопулярніших різдвяних пісень у світі.
Український «Щедрик»:
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
– Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Американський «Щедрик» в українському перекладі:
Дзвоників дзвін
Всім розповів:
Радісний час,
Свято у нас!
Тут вже Різдво,
Сміх принесло
Для молодих
І для старих.
Дзинь-дзинь-дзилинь
Чується дзвін.
Коляднички
Мов дзвіночки.
З усіх усюд
Кутю несуть,
Віншують нас
В Різдвяний час.
Для всіх родин
Лунає дзвін,
Казку Різдва
Розповіда.
Дзвони і спів,
Йдуть звідусіль.
Різдво прийшло,
Мир принесло.
Хай до всіх прийде Різдво веселе!
Хай до всіх прийде Різдво веселе!
Свято іде.
Хай принесе
Різдвяний дзвін
У кожен дім!
Дзинь-дзинь-дзилинь.
Радимо прочитати:
Войтович В. Коляда. Дитячі щедрівки, колядки та засівалки / худож.: О. Апсити, О. Кульчицька, І. Їжакевич [та ін.].– Київ: ФОП Стебеляк, 2017.– 240 с.
Йде до нас колядочка / упоряд. А. Зеленська; худож. К. Іванова.– Київ: АВІАЗ, 2016.– 40 с.
Коляди і щедрівки на Різдво Христове і Богоявленнє з додатком пісень страстних, воскресних і инших пісень церковних.– Репр. вид.– Київ: Центр учбової літератури, 2020.– 96 с.
Радуйсь, земле, Коляда іде!: українські колядки і щедрівки / авт.-упоряд., авт. передм. С. Садовенко, худож. М. Пєткова.– Київ: Професіонал, 2020.– 47 с.
Форсайт М. Різдвяний ріг достатку. Історії, які ховаються за традиціями коляди / пер. з англ. Х. Кунець.– Харків: Фоліо, 2020.– 107 с.
