Таїнство вишивання рушника

Фото. Вишивання рушника // https://kr.informator.ua/2022/11/10/10-lystopada-
mizhnarodnyj-den-vyshyvalnyts-yake-narodne-svyato-ta-osnovni-podiyiyi/

Усе сплелось у тому вишитті: 
Квітки і сонце, біле й кольорове,
Все сокровенне, що було в житті,
На рушнику розквітло веселково.
Леся Гук

Вигаптуй на небо райдугу-доріжку,
Простели до сонця вишивку-маніжку,
Щоб по тій доріжці з лебедями-снами
Плавати по щастя білими човнами.
Василь Симоненко

Колись вишивані узори не переносилися механічно, як зараз, із чужих зразків. Кожна вишивальниця досконало володіла «мовою» орнаментального письма, відчувала енергетику кольорів, поєднувала їх зі своїми почуттями і помислами в єдине мереживо, яке мало стати оберегом як для самої себе, так і для коханого чоловіка чи дитини. Щоб точно «закодувати» рушник або сорочку, достатньо лише чистоти намірів, любові, а оте «внутрішнє чуття», як ми називаємо свою підсвідомість, само підказує, як і що робити. 

Для того, щоб мати готовий вишитий рушник, треба було докласти ще багато зусиль і праці. Насамперед, – це прядіння ниток і ткання полотна для рушників. Рушник був святою річчю, і до нього ставилися з високою повагою. Про це свідчить той факт, що для вишивання брали найкраще, найтонше, найбіліше, найкращої якості полотно, купували дорогі червоні нитки. 

Саме полотно, навіть без вишивки, за висловом відомого сучасного дослідника народної культури Сергія Верговського, має декілька рівнів святості. Перший рівень – це прядіння ниток із конопель чи льону, скручування їх. Ниточка по всій своїй довжині має контакт із енергетикою людини, насичуючись нею від трьох основних енергетичних меридіанів пальців, якими, зрештою, християни наносять хресне знамення. Скручена за допомогою спіралі, звита у клубок-сферу нитка сама по собі є самодостатньою і знайшла широке відображення у міфах, казках і легендах народів усього світу. Згадаємо лишень богинь-пряль, котрі тримають нитку життя кожного зі смертних.

Після того, як ниток напрядено достатньо, до роботи береться ткач. Ця професія здавна асоціюється з іпостассю Творця, котрий тче канву Життя. При цьому полотно дійсно уособлює собою живу тканину долі, де ниточка з човника, перебігаючи поміж основою, у безперервному коливальному русі то вліво, то вправо, створює дорогу. Сама прямокутна форма полотна, що відрізається від сувою для рушника, становить другий рівень святості. Прямокутник, так само як і квадрат, ромб, коло – належить до сакральних геометричних фігур. Третій рівень святості складає хрещате переплетіння ниток у полотні. Саме через цю особливість полотно так шанувалось і використовувалось як крижмо та саван. Водночас, окрім хрестиків, полотно складається з безлічі квадратиків, віконечок, які також, як ми тільки що зауважили, належать до священних знаків світу. Четвертий рівень святості складає форма сувою, в який скручується готове полотно, рушник. Ця спіраль – одна з найпоширеніших форм існування Живої Матерії. Рушник-сувій постає моделлю Світу. До п’ятого рівня святості можна віднести білий колір полотна. 

Процес вибілювання полотна, який відбувається на відкритому просторі в природі, являв собою магічний процес. Білили під сонцем і під місяцем, на ранковій росі, поливали водою, висушували на вітру. Духи всіх стихій природи брали участь у вибілюванні, допомагаючи людині. Білий колір – це колір Світу, колір Бога-Отця, священний колір праукраїнців-аріїв, котрі завжди обожнювали і поклонялись Сонцю, Вогню, добре білили свої хати ззовні та всередині й любили одягатись у біле вбрання. Звичайно, пройшовши такі етапи створення, полотно набувало унікальних властивостей і могло слугувати оберегом навіть без нанесення на нього вишивки.

Для вишивання рушника ретельно готували і вишивальні нитки та голки, оскільки всі металеві предмети, і голки теж, здатні притягувати та проводити енергії навколишнього простору. Вушко голки породжує вихрові потоки біоенергії, сукупно вони створюють навколо голки сильне біополе. До яких би предметів не торкалась голка, вона залишає там енергетичний слід. Ці її властивості відомі людству з давніх часів і покладені в основу голкотерапії та різноманітних магічних процедур. Тепер можна собі уявити енергетичну картину вишитого виробу, коли голка торкалася тканини тисячі разів. Все, про що думала людина в цей час, молилась, співала чи повторювала побажання, заклинання – все це залишалось голкою в узорі вишивки навічно.

Голки, які вживали у вишиванні, надзвичайно цінували, зберігали, вважалося недобрим знаком, коли вони губились, особливо в той час, коли вишивалась річ. Як правило, зручно для роботи мати стільки голок, скільки кольорів ниток вживається в узорі. Тими голками, що почали вишивати, потрібно і закінчити роботу. Нікому не варто позичати цих голок або самому використовувати їх з іншою метою.

Нитки для вишивання також ретельно добиралися. Найкращі нитки для вишивання – шовкові. Тому що ниточка складається з павутинок кокона шовкопряда, які є завдовжки 2 км. Це означає, що волокна, котрі складають нитку, цілі по всій довжині. Наступними за цінністю є нитки вовняні. Вони, як і шовк, тваринного походження, мають білкову природу. За вовняними розташовуються нитки лляні та конопляні, що складаються з луб’яних волокон. А найгірші нитки з вати (бавовняні), бо це – пух. Із сучасних наукових позицій це пояснюється таким чином: тваринні волокна, які складаються з білка кератину, на відміну від рослинних, мають значний резерв «пам’яті» – накопичення електромагнітних коливальних імпульсів, тобто інформації. Шовкові вишивальні нитки, як і тканини, дуже цінувалися, оскільки були привізними. Традиційно українські вишивальниці застосовували конопляні, лляні та вовняні нитки і лише на рубежі ХІХ–ХХ ст. з’являються бавовняні та шовкові.

Здавна в Україні жінки особливо шанували святу Великомученицю Варвару, бо, за народною легендою, вона вишила ризи самому Ісусові Христу. В день Великомучениці Варвари не можна було прати, білити і глину місити – тільки вишивати і нитки сукати. Беручись до вишивання, дівчата хрестились і шептали: «Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила». У давні часи в дні інших церковних свят домашню роботу відкладали, відвідували церкву, спілкувалися з близькими, заборонялося займатись рукоділлям. Зараз, коли рукоділля стало більше хобі, ніж необхідністю, цю заборону переглянули. Якщо вишивання, плетіння на спицях чи гачком приносять вам задоволенням, будь-який день можна витратити на це заняття.

Ніколи не бралися до вишивання зопалу. Спочатку про це роздумували, заспокоювались, молилися. Рушники весільні та, напевно, і багато інших, починали вишивати в четвер – Перунів день, щоб мати найвище покровительство. Починали вишивати вранці, коли Сонце підходило вгору до зеніту, ніяк не увечері. Коли сідали вишивати коло вікна, то так, щоб сісти до світла передом або боком, але не спиною. Далі, взявши голку зі засиленою вишивальною ниткою, читали молитву та побажання залежно від того, який рушник вишивали. Ці молитви, побажання спрацьовували як програма, що накладалась і вшивалась у рушник. Завжди після перерви перед продовженням роботи їх повторювали. 

Коли відкладали роботу до наступного продовження, то не залишали як-небудь полотно, а акуратно його складали. Якщо залишати зім’ятим, то і доля так поведеться, що не буде порядку. Коли закінчувалась нитка у голці, то ніколи не втикали голку саму в полотно. Треба було засилити нову нитку, і лише тоді вколоти її у полотно. Роботу ніколи не клали на ті місця, де сплять і сидять. Навіть краще було покласти на землю, якщо не було в ту мить куди. Складену акуратно роботу загортали у тканину, не залишали відкритою. У багатьох місцевостях жінки вишивали у цілковитій тиші, спокої, таємно, щоб ніхто не бачив їхньої роботи, на противагу існуючому у літературі описі вечорниць, де дівчата збиралися вишивати. Можливо таке спільне вишивання й було, проте, – не рушників.

Рушник – річ глибоко сакральна і через те інтимна. Кожен кінець рушника починав вишиватись знизу угору, за таким же принципом, як виготовлялись ткані рушники. Ніколи не перестрибували з одного кінця до іншого, щоб вишивати окремі елементи. Чим старіші рушники ми бачимо по музейних збірках, тим більше переконуємось, що, насамперед, вишиття наносилось не заради краси, а завдяки сакральному наповненню, ритуальному призначенню. Такі старі рушники часто мають асиметрію у виконанні кінців. Вона не впадає у вічі на перший погляд, але при детальнішому розгляді розбіжності часом просто вражають. Це говорить про те, що кінці рушника люди свідомо позначали.

Необхідно зауважити, що, вишиваючи рушники, традиція передбачала дотримання таких моментів: по-перше, працюючи, ніколи не випорювали «помилки». Ті «помилки», яких припускалися на полотні, при їхньому «виправлянні» вносили деструкцію в енергетику рушника. Як не можна наново пережити вчорашній день, так і не варто переробляти роботу, а треба йти далі. Рушники, котрі вишивали з піснею і молитвою, з асиметрією і різними мітками, вражають нас своєю «живістю», а виконані технічно бездоганно – нецікаві, холодні, безсердечні (вишиті тільки розумом); по-друге, рушники у минулому виготовляли так, що обидва боки були вишиті однаково і чисто.

У давнину вірили, що видимий для нашого ока бік вишивки символізує наші діяння, відомі для людей, а невидимий – думки та бажання. Останні для людей невидимі, і часто йдуть усупереч нашим вчинкам, у яких ми хочемо здаватися людям гарними. Проте, перед Богом сховати нічого не вдасться. Невидима наша сторона повинна бути у цілковитій гармонії з видимою, в цьому полягає сенс Буття. 

В українському рушникові дослідники бачать багато закодованих символів сили, добробуту, краси та оберегів. Спіраль, хвилясті лінії, сигми, зигзаги пов`язують із водою. Дослідники давньої символіки відзначають, що малюнок вертикально розташованих паралельних зигзагів позначав дощ, що падає зверху, а горизонтальні зигзагоподібні або прямі лінії могли символізувати небесну вологу. Фігура спіралі також означала плинність часу та циклічний рух сонячного диска. У спіралі наші предки бачили схематичне зображенням еволюцiї Всесвiту, його безкінечності. Навіть структура людського ДНК подібна до схеми цього орнаменту: адже у кожній клітині безперервно відбувається плин енергій життя.

Хрест та його модифікації – один із найпоширеніших знаків у світовій культурі загалом. Він багатогранний і невичерпний та, на відміну від кола і квадрата, символізує ідею центричності, а не розмежування простору. Цікаво, що прямий хрест – це символ Сонця, Творця, чоловічого начала. Косий хрест – уособлення жіночого начала, Місяця. Накладання цих двох фігур дає подвійний хрест, або 8-променеву зірку – символ об`єднання двох начал. Відомо, що ще у дохристиянські часи хрест служив оберегом від злих духів. Перехрещення двох ліній символізувало зустріч Земного з Небесним. Хрест означає також гармонію чотирьох стихій: вогню, води, землі і повітря. Хрест у колі – астрологічний символ Землі.

Сварга, або так звана свастика – це той самий хрест, але у русі. Символ сонячного культу, в магічну силу якого вірили усі древні народи. В давніх українців він асоціювався із силою домашнього вогнища, родинним щастям. Сварга може бути ліво- та правосторонньою. Лише остання означає рух за сонцем. Сварга, повернута проти годинникової стрілки, вважалася символом оберегового духовного полум'я, а за годинниковою стрілкою – символом родинного вогнища.

Досить частим в українському вишитті є мотив так званої повної сварги (накладання лівооберненої свастики на правообернену). В народі його ще називають круторіжки. Це символ гармонії, створений двома врівноважуючими потоками. В українській вишивці він відомий ще як «колядник», знак єднання із мудрістю предків. Сварга – давній, енергетично дуже сильний знак.

Ключі. За формою цей знак – половина свастики, візуально – половина вісімки (8). Тому йому приписують трактування як «шлях до досконалості». Символ S – хвиляста лінія. Це знак земних «важких» вод (відмінних від небесних), материнської вологи Землі. Знак води, яка дає життя урожаю. Одяг із «ключовими» символами здатен оберігати енергетику людини від негативних впливів.

Дослідники кажуть, що у давнину для нашого народу символ сигма означав змію, яка асоціюється з водою. Змій як охоронець підземного світу символізував чоловічу сутність, родючість і запліднення. Він являвся в образі блискавки на дощовому небі. Край подолу жіночих сорочок вишивали рядами сигм, що своєю силою оберігали материнську сутність.

Повна рожа, рожечка, або восьмипроменева зірка утворюється накладанням прямого хреста (символ чоловічого начала, Сонця) і косого хреста (символ жіночого начала, Місяця). Поєднання цих двох сутностей закономірно дає життя усьому. Повну рожу називають також Зіркою Матері. Саме такий символ ми часто бачимо на рушниках, якими накривають ікони Богородиці.

Восьмикутна зірка – один із найпопулярніших геометричних мотивів в українській вишивці. 8 – не випадкове число. Біофізики кажуть, що саме така зірка – октаедрон – зображає модель побудови енергетичного поля довкола будь-якого живого організму. Людська зигота після поділу має саме 8 клітин, 8 енергетичних потоків, які надалі формують фізичну і духовну основу ембріона.

Як бачимо, вишивання не було роботою чи наукою, швидше таїнством, певною магією, вмінням передати своє світовідчуття, свою внутрішню енергію, закодувавши її на полотні. Узори вишивок – це особливі письмена. Ці сакральні коди переносили ніжні жіночі руки на біле полотно. З давніх віків, з роду в рід і до сьогодні. Так була відтворена і збережена священна сила роду, енергії природи і божественне начало. Тому так шанують українці вишивані вироби і пишаються ними в усі часи.

Чудові зразки давньої народної вишивки та традиційні сакральні сюжети, вишиті на рушниках і сорочках, оберігали наших пращурів, тож будемо сподіватися, збережуть і нас…
 

Радимо прочитати

Гавур Л. Чарівні візерунки. Ч. І. – Львів: Апріорі, 2010.– 236 с.
Кара-Васильєва Т. Історія української вишивки = History of ukrainian embroidery.– Київ: Мистецтво, 2008.– 464 с.
Чумарна М. І. Вишивання долі. Символіка і техніки шитва / фот.: М.І. Чумарна, В. Чипурко.– Львів: Апріорі, 2017.– 87 с. 
Чумарна М.І. На полотні вічності. Таємниці вишивки і вишивання.– Тернопіль: Навальна книга – Богдан, 2021.– 144 с.
Штельмах В.С. Хай міцніє нитка роду!.– Київ: Мистецтво: Самміт-Книга, 2017.– 75 с.
***
Глоба Т. Магія вишивки Придніпров’я. Частина 2. Веселкові рушники: [Електронний ресурс].– Режим доступу:https://www.dnipro.libr.dp.ua/Vishivka_rushniki_ornamenti