https://divanio.com.ua/?p=14835
Символіка має глибокі корені, археологічні знахідки розкривають секрети давніх символів. Явища та стихії природи зображувалися в особливий спосіб і з часом перетворилися на систему знаків і символів. Наші пращури орнаментували знаками одяг, посуд і різні предмету побуту, знаряддя праці, житлові та інші споруди, відображуючи на малюнках те, що їх оточувало, що вони бачили, чули та уявляли.
Уявлення, за якими збудовано наш світ, і є символами, ескізи яких залишилися нам у спадок. Вивчаючи та досліджуючи цей «архів» цінних знань, маємо можливість розкрити закодовані секрети та таємниці нашої землі, а також ще більше пізнати людство.
Знаки та символи – це ключ до духовної скарбниці суспільства. Серед усіх символів, напевно, головним є зображення небесного світила. У віруваннях наших предків сонце відігравало особливу роль. Воно символізувало життєву енергію та процвітання, тому часто зустрічається в культурі та мистецтві. Українська символіка бере початок з часів Трипілля.
Слідуючи історичним ланцюжком, знайомлячись та вивчаючі культуру далеких епох, відчувається незримий зв'язок з трипільськими традиціями та уявленнями. І це неабиякий привід для, того щоб пишатися тим, що така багата культура трипільців зародилася на території сучасної України.
Сонячний символ, напевно, має найбільше різноманітних значень і може зображуватись у багатьох варіаціях. Зображення кола із крапкою всередині відображає центр світобудови, в українській символіці – це символ сонця.
Малюнки сонця у давні часи часто поєднували з зображеннями води або дощу. Підтверджують це трипільські орнаменти, на яких можна чітко побачити закручені в центр сонячні промені у поєднанні з «грабельками» (трипільським символом дощу). Чимало дослідників вважають, що це могло відображати родючість і процвітання, а зображення Кола – це безперервність буття і вічність.
Система символів, зароджена багато віків тому стала основою для українського традиційного мистецтва. Більшість її знаків використовуються на рівні традицій і передаються з покоління в покоління. Малюнки на давніх знахідках вказують на те, що солярні знаки на багатьох дерев’яних предметах і речах побуту, обертові рухи (гончарного кола, наприклад) відображали ідею руху сонця по небу. Вироби золотарів крім «небесної» та «місячної», мали і «сонячну» символіку.
Рух і силу Сонця, різноманітні події з життя людини та природні явища відображали стародавні символи у вигляді трьох нерівних променів (завитків), спрямованих із однієї точки. Ці орнаменти ототожнюють із силою вогняної стихії та відомі в різних культурах світу та зустрічаються з часів Античності аж до Середньовіччя. На сьогоднішній день більшість таких елементів втрачені, але знахідки з такими орнаментами є дуже цікавим і важливим джерелом для вивчення вірувань наших предків.
У слов’янських народів такі символи часто використовувались як обереги і розміщувалися на стінах хат, одязі та прикрасах.
Ярило та Дажбог були для давніх слов’ян богами сонця. Ярила вважали ще богом родючості, богом весняного сонця, під його теплими палкими променями все швидко набирає силу, сходить насіння, народжується потомство. Тому вагітні жінки на Ярила 1 березня намагалися погрітися на сонечку і набратися сил для виношування дитини. Також у цей день відзначали Новий рік. Починалися Ярилині танки – святкування на честь настання весни.
З часом зрілий літній бог Дажбог замінив Ярила. Дажбога зображали вершником або на колісниці у золотих обладунках з вогненним щитом, сяйво сонця, яке люди бачили на землі, це – відблиск від його щита. В казках і легендах, а також в українському фольклорі слово «Дажбог» збереглось і до наших днів, його можна почути в колядці «Ой Дажбоже», в якій оспівується настання весни:
…Ой дай, Боже. Твої кісоньки злоті, як сонце.
Ой дай, Боже. Панна ґаздиня ця – ясне сонце.
Ой дай, Боже. Як на новий рік сонечко гріє.
Ой дай, Боже. Пан Біг частує, а ми співаєм…
Дуже тісні зв'язки поєднували Дажбога і Сварога. Сварог – верховний бог східних слов'ян, про якого відомо доволі мало, але, на думку дослідників, від уособлював небесний вогонь, і його вважали богом вогню. Хоча, скоріш за все, Сварог був лише духом вогню, але в нього вірили як у «бога». Вважалося, що Сварог – небесний коваль, який скував зорі, а у народному мистецтві за ним закріпилися символ та жіноче ім’я – Сварга.
В українському фольклорі можна зустріти різні функції образів вогню та сонця. Як символ правди світило виступає у легендах і переказах.
Весняних днів і сонячного тепла дуже чекали, бо нелегко було пережити холодну зиму та дочекатись нового врожаю. Прихід весни сприймався як час визволення від сил темряви небесного світила та народження нового сонця. Зазвичай цей день ще доволі холодний, та все-таки чекати тепла залишається вже недовго. Вітаючи з початком весни і бажаючи багато врожаю, молодь – хлопці та дівчата обходили всі оселі в селі. Цього дня лунали пісні-веснянки, які співали жінки. Ще у багатті, які розводили парубки, спалювали старі речі, а після цього – навколо вогнищ водили з дівчатами танки. Дехто з фольклористів вважає, що круговий танок відображає кругообіг життя, а дехто пов’язує їх із сонцем.
Вінок нареченої також має форму кола (як сонце) і є символом божественної чистоти. На весільних рушниках коло можна розпізнати у Дереві життя. Сонячний знак випікали також на весільних короваях. Знак сонця вишивали на сорочках, майстри-різьбярі вирізьблювали його на сволоках і скринях, жінки зображали на писанках у вигляді кола, кола з крапками, кола з хрестом всередині та кола з променями.
На писанках і виробах з дерева частіше можна побачити «чистий» символ сонця, ніж на вишиванках. Але цей символ завжди присутній в українській вишивці у поєднанні з іншими фігурами як елемент складнішого візерунку.
Вишивка є одним із найдревніших письмом українців. Символи, якими споконвіку прикрашали вишиті сорочки є захистом і оберегом, вони допомагають людині відчути себе частинкою великого і справжнього українського Всесвіту. Окреме особливе місце у вишивці займає символіка хреста, який також є символом сонця, Творця, чоловічого начала, Бога, асоціюється з ідеєю Христа і відо бражає перемогу світла над темрявою.
Є багато варіантів виконання хреста. Знак сонця як перепона злу – це зображення коло-хрест (хрест, поміщений у коло). За народними уявленнями, хрест як захисний оберіг має велику силу, уособлює благополуччя, добро, запоруку життя, очищення від усього поганого і символізує вічного перемогу сонця.
Сонце – небесний вогонь, про яке люди у різні часи мали своє уявлення, але завжди шанували і шануватимуть його, бо з ним пов'язано все найкраще, що є в людському житті.
Радимо прочитати:
Відейко М.Ю. Шляхами трипільського світу.– Київ: Наш час, 2008.– 296 с.: іл., карти, фот.– (Невідома Україна).
Винницька Я. Ковчег «Україна».– Львів: Ковчег, 2021.– 160 с.
Кара-Васильєва Т.В., Заволокіна А.О. Українська народна вишивка.– Київ: Либідь, 1996.– 96 с.
Чумарна М.І. Код українськой вишивки.– Львів: Апріорі, 2008.– 192 с.
Воропай О. Звичаї нашого народу. Народньо-календарні звичаї. Український народний одяг: етнографічний нарис / худ. оформл. І. Бородаєвої.– Київ: Пульсари, 2012.– 632 с.
Світ української писанки / упоряд.: С.П. Сітько, Т.Є. Русанова.– Київ: Кондор, 2005.– 96 с.: іл.
***
«Ой дай, Боже»: колядка // https://nashe.com.ua/song/5811