Українські жіночі головні убори

фото. Українські жіночі головні убори // https://dyvensvit.org/novyny/1027766/

 

Традиційні жіночі головні убори українок у своїх формах і способах носіння зберегли багато давніх традицій, архаїчних рис і нашарувань різних епох. Історію українського національного костюму вивчало багато вчених-етнографів, але саме жіночим головним уборам і прикрасам приділялось не занадто багато уваги. Тож спробуємо розібратися, які головні убори і як саме носили жінки і дівчата в Україні в давні часи, як використовували їх за тих чи інших обставин, якого символічного значення їм надавали.

У IX ст. в Середньому Подніпров’ї розквітла одна з найбільших держав середньовічної Європи – Київська Русь. Разом із християнством давньоруська культура сприйняла деякі елементи візантійської культури. Предмети одягу тих часів до наших днів не збереглися. Тому про головні убори можна судити за найбільш давніми східними, руськими та візантійськими рукописами. Велике значення мають мініатюри, фрески, мозаїки, графіка, живопис, в яких найчастіше і найбільш детально відображені князі та їхнє близьке оточення. Заслуговує на увагу Псалтир XI ст. із зображенням князя Ярополка Ізяславовича (1085 р.), його дружини Ірини і матері Гертруди. На сторінках рукопису добре видно головний убір заміжніх жінок – «убрус», або ж «намітка». Дівчата ж в Україні-Русі, як і в Західній Європі, носили начільні стрічки і головні убори у вигляді обруча. Начільна пов’язка відома від найдавніших часів у багатьох народів. Вона зображена на малюнку в «Ізборнику Святослава», на якому розплетене волосся «Діви» пов’язане червоною стрічкою. Такі пов’язки-стрічки збереглись у побуті дівчат в Україні аж до початку XX ст.

Убрус (намітка) на українській поштовій марці // https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B1%D1%80%D1%83%D1%81_%28%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B9_%D1%83%D0%B1%D0%BE%D1%80%29

Уже в середньовіччі начільні пов’язки як головні убори були різноманітними. Їх виготовляли зі шматка березової кори або зі шкіряної смужки, обшивали шовковою або вовняною тканиною, на яку нашивали намистини і бляшки металу. Називали такий головний убір вінцем. З давніх часів він мав символічне значення і виконував знакову функцію, засвідчував владу, приналежність до певного соціального стану. З XI–XII ст. вінці в Україні-Русі, як і в усій Європі, оздоблювали по верхньому краю зубцями різної форми, загостреними «теремками» та прямокутними «городками». Термін «теремок» – як назва вінка – зберігався в Козелецькому повіті на Чернігівщині ще в кінці XIX ст. 

Заміжні жінки України-Русі ретельно закривали волосся під «волосник», «чепець» – своєрідний м’який очіпок. У народі його називали «зборником», бо він складався із денця та околиша, який щільно стягували ззаду тороками, які утворювали зборки. Бідніші жінки робили очіпок з легкої тонкої тканини, багаті – з густої сітки, сплетеної із золотих, срібних чи шовкових ниток. Інколи очіпок спереду вишивали перлами або золотими нитками. Поверх очіпка, продовжуючи візантійську традицію, носили каптур, пришитий до плаща. Зображення такого вбрання (мафорій) бачимо на іконах упродовж багатьох століть аж до XVIII. Можливо, в XIV ст. каптур відокремився від плаща і оформився у самостійний головний убір.

Головні убори дівчат і жінок у XIV–XVIІІ ст. були дуже різноманітними. Для виготовлення повсякденних дівочих головних уборів застосовували вже згадані раніше матеріали, а крім того, різноманітні шовкові, парчеві стрічки, гарус, вовну, живі та паперові квіти, які завжди гармонійно поєднувались із зачіскою. Головні убори дівчат відрізнялись від жіночих способами носіння і деякими компонентами. Дівчата не носили намітки, їхнім щоденним головним убором, як і в попередні часи, була смуга тканини або орнаментована вишивкою стрічка на зразок начільної пов’язки. Її зав’язували вузлом ззаду або спереду, але завжди так, щоб волосся на тім’ї лишалося відкритим. Ілюстрація з книги «Украинскій народъ въ его прошломъ и настоящемъ», 1914–1916. Т. 1.

У свята дівчата прикрашали голову вінками з квітів, колосків, ковили, листя, ягід. Найбільш поширеними були вінки з маку, чорнобривців, волошок, ромашок, барвінку. Взимку вінки виготовляли зі штучних квітів. Досить складними були весільні вінки на твердих обручах, прикрашених не тільки квітами, а й пір’ям, стрічками, намистом. На Закарпатті до нижньої частини такого вінка прикріплювали ще й дротяний обід або ремінець з підвішеними до нього мідними монетами та бляшками. У Києві дівчата із заможних родин носили вінки з оксамиту, гаптовані золотими нитками, прикрашені перлами і самоцвітами. У холодні дні дівчата запиналися хустками. 

Одяг, у тому числі головні убори, міщанок відрізняється від селянського. Вже в XV ст. багате міщанство в усьому наслідує шляхту. Водночас одяг заможної частини міщанства уподібнюється до одягу міщан Західної Європи. Жінки носили намітки і рантухи з дорогих тканин. Крім білих побутували намітки сірого і зеленкуватого кольорів, а рантухи – ще й пурпурного забарвлення.

Термін «хустка» досить часто згадується у різних документах, зокрема у майнових реєстрах. В описі майна священика і його дочок, зробленому в 1729 р. на Чернігівщині, називаються «хустки, золотом і сріблом шиті». Очевидно, що такі хустки носили і в попередні століття (XV–XVI). Головні убори дівчат шляхетного походження виготовляли з дорожчого матеріалу.

Особливість хустки полягає в квадратній формі самого шматка матеріалу з симетричним усталеним орнаментом. У межах квадрата, який має 1, 2, 4 і більше осей симетрії будуються всі композиційні схеми з однаковою побудовою рисунка на всіх чотирьох кутах. До класичних схем можна віднести композиції з однією діагональною віссю і одним акцентованим кутом. Пізніше на зміну статичним композиціям прийшли більш динамічні, що дало можливість активніше використовувати хустку, надаючи їй додаткової декоративної ролі. 

Хустка були обов’язковим предметом гардеробу українок до початку XX столітя. Пізніше вона вийшла з моди. Можливо, через те, що вийшов з ужитку очіпок, а разом з ним і потреба вив’язувати хустку поверх нього. 

Хустки сучасна і старовинна // https://www.ridivira.com/uk/suspilstvo/tsikavi-fakty-pro-khustyny

Сьогодні хустки знову повертаються в моду. З квітковими орнаментами, полотнами відомих художників чи національною символікою – бренди виготовляють аксесуари на всі смаки. Тепер їх носять не лише на голові, а й замість браслету, топу чи пов’язану на шиї або сумці. Вкотре українська традиція стала світовим трендом.

 

Радимо прочитати:

Білан М.С., Стельмащук Г.Г. Український стрій.– Львів: Апріорі, 2011.– 314 с. 
Косміна О.Ю. Традиційне вбрання українців.– Київ: Балтія-Друк, 2009.– 160 с. 
Ніколаєва Т. Історія українського костюму.– Київ: Либідь, 1996.– 176 с. 
Ніколаєва Т. Різновиди традиційного одягу // Українська минувшина: ілюстративний етнографічний довідник.– Київ: Либідь, 1994.– С. 110–132. 
Український народний одяг XVII–XIX ст. в акварелях Ю. Глоговського / Упоряд. Д.П. Крвавич, Г.Г. Стельмащук.– Київ: Наукова думка, 1988.– 272 с. 
***
Беляк Зоряна. Українська хустка: цікаві факти про значення, традиції, прикмети // https://ukrainky.com.ua/ukrayinska-hustka-czikavi-fakty-pro-znachennya-tradycziyi-prykmety/

Ірина Крижановська
за матеріалами з фонду ДОУНБ та інтернт-джерел

Опубліковано: Лютий 2023