фото. Стигла шипшина. https://svodzadat.biz.ua/shipshina-sobacha-trojanda-kanina-jak-vigljadae/
Гуляючи містом чи його околицями, не раз можна побачити кущі так званої дикої троянди. Це – шипшина травнева – багаторічна рослина родини розόвих, високий кущ з дугоподібно звислими гілками, вкритими міцними гачкуватими шипиками, вітамінозна, лікарська, харчова, медоносна, ефіроолійна, танідоносна, фарбувальна, декоративна рослина. В народі її знають ще як дику троянду, рожу, ружу, собачу троянду, собачу рожу, шипчак дербанку, свербак, свербибіду, свербивус, свербивуску, свербило.
В Україні велика різноманітність цієї рослини, близько 50 видів і всі вони «предки» плетистих троянд, котрі є її окультуреними сортами та гібридами.
Детально описувати шипшину нема потреби, всі знають високорослий чагарник, часом висотою до 2 м, стебла і листя якого вкриті колючками. Листя зібране по 5–7 яйцеподібних листочків. Квітки мають біле або світло-рожеве забарвлення з ледь червонуватим відтінком усередині. Плоди рослини яскраво-червоні, м’ясисті, розмір їх може бути як менше одного, так і більше трьох сантиметрів. Визначити високовітамінний сорт шипшини можна за чашолистками. У рослин з високою концентрацією корисних речовин чашолистки залишаються прямостоячими до моменту дозрівання а низьковітамінні ягоди скидають чашолистки задовго до свого дозрівання.
Рослина світлолюбна, морозостійка. Цвіте у травні-червні, плоди достигають у серпні-вересні. Особливо поширена на Поліссі, в лісостепу і степу. Бджоли дуже активно й охоче відвідують квітки цієї рослини. У багатьох довідниках з медоносних рослин вказується, що шипшина дає бджолам переважно пилок. У нектарі однієї квітки міститься близько 1,23 мг цукру, в якому і фруктоза, і глюкоза, і сахароза. Мед із шипшини безбарвний, має приємний аромат, довго не кристалізується. З одного гектара суцільних насаджень бджоли виробляють 27–30 кг меду. Звісно, він дуже корисний! Як і плоди загалом.
В Україні найбільш відомі своїми лікувальними властивостями шипшина травнева, або корична, шипшина яблунева, шипшина собача, шипшина зморшкувата та шипшина повисла. Їхні ягоди наші предки здавна використовували як лікарську рослину. Звичайно, вони нічого не знали про аскорбінову та пантотенову кислоти, флавоноїди, каротин, вітаміни, але помітили, що відвар чи настоянка з ягід надають сил в холодну пору року, допомагають при застуді чи інших недугах. Використовували ягоди шипшини при захворюваннях травних органів, аби пригнітити гнильні процеси, запалення слизових оболонок. Ще помітили, що припарки з розтертих ягід допомагають лікувати шкірні хвороби, прискорюють загоєння ран і виразок, розм’якшують рубці. І в народній косметології також використовували: виводили пігментні плями, шипшинову олію застосовували для відновлення зів’ялої, сухої шкіри. Жінки настоєм з пелюсток шипшини (1:10) обмивали обличчя при появі зморшок на обличчі та для попередження їх утворення.
Шипшинові ягоди використовували і в кулінарії. Наприклад, соком підфарбовували масло, аби мало яскравий жовтий колір.
Дуже смачне варення з ягід чи пелюсток дикої троянди. Правда, і мороки з ним немало, зате результат того вартий, – аромат варення нагадує запах троянд, а що вже вітамінний! Можна готувати варення з очищених половинок плодів. А на Закарпатті й нині готують з плодів шипшини леквар – таке собі повидло, конфітюр чи джем. Рецепт простий: стиглі плоди треба ретельно очистити від плодоніжок і чашолистків, помити, розрізати навпіл. Залити холодною водою і годину кип’ятити, доки плоди не розваряться. Холодне пюре перетерти крізь друшляк. Краще робити це дерев’яною ложкою, бо при перетиранні металевою руйнується вітамін С. Кісточки та шкурки викинути. А до пюре додати цукор – 300–400 г на літр. Кип’ятити треба хвилин 40 на помірному вогні, весь час перемішуючи, аби не пригоріло. Готовий леквар розкласти у сухі стерильні банки, закрити. З одного літра ягід шипшини можна отримати стільки ж леквару.
Ще дуже популярна шипшина при виготовлені вина та наливок. Рецепт вина такий: насипати в бутель (ємність має бути на 10 л) 1,5 літра плодів сушеної шипшини. Залити трьома літрами води, додати два кілограми цукру. Зверху поставити водяний затвор, аби вино не втягнуло повітря і не скисло. За три місяці напій готовий до споживання, а за смаком нагадує «Токайське».
Шипшину зазвичай використовували як настій, відвар або чай, додавали в узвар. Вона гарно поєднується і з іншими травами, якщо у відвар шипшини додати кілька листочнів м’яти, то смак затьмарить навіть найекзотичніші чаї.
Але у шипшина здавна мала не лише практичні функції, була не просто лікарем для наших предків, мала також і символічне значення. Символіка її – любов, пристрасть, міцні сімейні зв’язки.
У народі шипшина здавна високо цінувалась як оберіг: вірили, що її гострі колючки відганяють злих духів і відьом. Для захисту від них гілки куща вішали над дверима будинку, над колискою. За повір'ям, вони охороняли молодят від пристріту і зурочення, а настій плодів повертав силу згаслої пристрасті. Щоб причарувати парубка, дівчата носили намисто з ягід, а для вдалого заміжжя треба було зрізати квітку шипшини, засушити і зберігати під подушкою. Вважали, що умивання водою, настояною на шипшині, робить обличчя білосніжним, зберігає молодість і красу. А якщо посадити кущ поблизу хати, то там завжди буде мир і благополуччя, бо він охороняє добробут родини. Ця троянда, хоч і дика, привертає кохання і зміцнює стосунки подружжя. Ще шипшина нарівні з калиною – символ жіночої вроди і молодості. А ще – плідності та врожаю.
Під час цвітіння бабусі часто сідали під кущ шипшини і розповідали онукам казки – вважалося, що так діти швидше позбудуться страхів.
Заборонялося ламати шипшину без великої потреби, а якщо доводилося, то під кущем залишали дари, просили вибачення. До шипшини ходили для того, щоб заспокоїти душу і позбутися сумних думок.
Відоме давнє народне замовляння, яке символізує зв'язок з потойбічним світом. «Калиновим мостом ішло три сестри: Калина, Малина, Шипшина. Не вміли вони ні шити, ні прясти, тільки вміли сікти-рубати, ріки пропускати: одна ріка водяная, друга ріка огняная, третя ріка кров’яная. Водяною огонь заливати, кров’яною кров унімати».
У християнстві шипшиновий кущ – один із символів тернового вінця Ісуса. Тому серед рослин, які традиційно використовують для святкових великодніх прикрас, є й гілки шипшини. За старовинними переказами, повалений Богом з неба Сатана, задумав знову піднятися туди. Для цього він обрав шипшину, чиї прямі стовбури з шипами могли послужити йому сходами. Але Господь вгадав його думки і зігнув гілки рослини, ще й колючками наділив. І ось з тих пір ці шипи чіпляються за все, що до них доторкається.
Ще, згідно християнської символіки, дика троянда росла в раю і не мала колючок. Вона присвячена Діві Марії та символізує її, а біла троянда стала символом чистоти і невинності. В українській народній культурі цей мотив міг утвердитись як символ кохання (червона троянда), молодості, життя, чистоти та пишності. Саме з цими поняттями переплітається квітка троянди у фольклорі українців.
Крім того, мотив «троянда», «ружа», «рожа», «хрещата ружа» дуже популярний у народній вишивці. На Півдні України здавна при вишиванні одягу, рушників, серветок використовували рослинно-квітковий орнамент, в тому числі мотиви троянди. Мистецтвознавці вважають, що цей орнамент – хрещата або зірчаста композиція, мотив восьмипелюсткової розетки чи мальтійського хреста походить від прадавньої солярної символіки праукраїнців.
Не дивно, що в Україні така кількість легенд, переказів, казок і приказок про шипшину. А серед них і казка, яку записав на Полтавщині Микола Зінчук і опублікував у збірнику «Українські народні казки». Наводимо її повністю.
Троянда і шипшина
Українська народна казка Полтавщини
Посадила якось в саду матінка Покрова кущ троянди та кущ шипшини. Росли вони, зростали, сестричками-подружками були.
Та якось розгнівалася троянда на шипшину, звинуватила її в тому, що та сонце затуляє. Шипшина поглянула довкола і побачила, що її тінь справді падає на троянду.
– Знаєш що, сестро, – каже до троянди, – ходімо до матінки Покрови. Розповімо їй про нашу біду і попросимо, щоб вона нас розсадила. Богиня наша добра, вона нам допоможе. Мені соромно спричиняти тобі біду.
І став рід розових перед зеленими очима богині рослинності. Мовила невелика троянда:
– Паніматко наша! Я прийшла просити тебе, щоб пересадила ти нас з шипшиною, бо вона мені затуляє сонце. Поглянь на мене, яка я немічна.
І замовкла, безсило звісивши додолу свою голівку-квітку, єдину на весь кущ.
Та Покрова мовчала, не поспішала. Вона пригладила ялинові коси, поправила на собі вербовий одяг, подивилася на шипшину і мовила:
– А ти що скажеш?
– Добре мені з моєю сестрою рости. Та я гадала, що своїм дужим тілом затуляю сестру від холодного північного вітру і зовсім забула, що і від сонця її затуляю. Розсади нас, а я неподалік буду рости та милуватися її вродою, коли своєї не маю.
– Гарно говориш, дочко, розумно і без зла. Покрию тобою місця біля дороги. Хто йтиме – тебе зустріне. Вроди своєї не маєш, кажеш?
І Покрова знову задумалася.
– Прикрашу тебе я червоними ягодами. Ти будеш не тільки красивою, а й корисною. А колючки хай залишаються з тобою. Краса не має бути м’якою.
Поклонилися богині квіти і пішли. Троянда повернулася у сад і до нині є прикрасою у кожному саду. А шипшина поселилася на узліссі, в ярах та попідтинню. Часто можна почути, як крізь тин шепочуться троянда і шипшина. То вони діляться своїми дівочими секретами. А Покрова тільки посміхається, радіючи, що виховала своїх дочок незрадливими та чуйними.
Є й така українська романтична легенда.
Жили в одному селі дівчина-красуня і чорнобривий хлопець пастух. Вони любили один одного і мріяли одружитися. Та на біду налетіли на село ординці. Побачив їхній ватажок дівчину небаченої краси і наказав привести до нього. Вражений красою дівчини, запропонував перше місце в своєму гаремі, але та з презирством відмовилася. Тоді він вирішив поглумитися над нею, а потім продати. Але, тільки наблизився він до дівчини, як та кинула в очі мучителя жменю піску, а сама вискочила з намету і побігла. Наздогнали її ординці на вершині пагорба, оточили, і тоді вона кинулася з кручі вниз. Там, де впали на землю краплі дівочої крові, виріс небачений доти кущ з рожевими квітками. Побачив їх ватажок кочівників, хотів зірвати, але всі гілки раптом вкрилися гострими колючками. Люди назвали цю рослину шипшиною, а гору біля села – Дівочою.
А ще на Кубані, здавна заселеній українцями, побутує і така легенда.
Жила собі бідна дівчина-козачка. Єдиним її багатством була надзвичайна краса. Полюбила вона молодого бідного козака. Присягнули один одному у вірній любові та от і біда нависла над ними. Примітив красиву дівчину станичний отаман і став переслідувати її, а молодому козакові прийшла пора йти на військову службу. Як дівчина не відмовляла отаманові – нічого не допомагало, не зупиняло лиходія. І от якось в одну з темних ночей його слуги викрали дівчину з рідної домівки. Довго тримав він її в темниці, але в день весілля вдалося їй втекти до найближчого лісу. Згадала дівчина щасливі зустрічі з коханим, не витримала сердечних мук і позбавила себе життя. А на місці її загибелі виріс пишний кущ з ніжно-рожевими запашними квітами. Побачив якось отаман гарний кущ, хотів зламати квітучу гілку, але усі вони миттєво вкрилися колючими шпильками. А восени на цих гілках з'явилися яскраво-червоні, схожі на краплі крові, плоди. Добрі люди збирають ці плоди, п'ють з них чай, і цей чай повертає їм бадьорість і здоров’я.
Образ романтичної дикої рожі надихнув на чудові поезії багатьох письменників.
Шипшина важко віддає плоди
Шипшина важко віддає плоди.
Вона людей хапає за рукава.
Вона кричить: – Людино, підожди!
О, підожди, людино, будь ласкава.
Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!
Одна пташина так мене просила!
Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.
І просто осінь щоб була красива.
Ліна Костенко
***
Там, на горі, горить шипшина
холодним полум’ям блідим,
там, на горі, весна лишила
одпаленілих див сліди.
Там, на горі, – світлиця горлиць,
прозорих туркотань струмки,
там, на горі, німіє горе
в прощальнім маєві руки.
Там, на горі, найтяжче небо
і найсурмливіші вітри…
Шипшина – спомином про тебе –
на чорний шлях біжить з гори…
Віктор Корж
Стигла шипшина
Бігла осінь по стежині
В дощовому передзвоні,
Залишила на шипшині
Намистин разки червоні.
На скупому сонці грілась
Намистинка кожна в листі,
Враз шипшина зашарілась,
В полум`яному намисті.
Красень терен рано-вранці
Аж до місячної ночі
Виглядав на ті багрянці
Свої темно-сині очі.
І чим більше очі сині
На шипшину милувались,
Тим солодше намистини
Стиглим медом наливались.
Тетяна Чорновіл
Шипшина
(тема з варіаціями)
1.
І знов наснилося мені:
нестримно-рясно попід тином
царюють-квітнуть в Ірпені
рожеві вогники шипшини.
Троянд троюрідна сестра,
з шипами теж – бо горда вдача,
теж королевою зросла,
хоч звуть її чомусь «собача».
Її не ставлять у букет,
чекають, диво буде далі –
у квітах криється секрет –
добірні ягоди-коралі
під осінь зріють на кущі,
жовто-гарячі, аж червоні…
Збирай, поки не йдуть дощі,
не бійся дряпнути долоні.
Коли гуляє сніговій,
мете хурделиця-пороша,
цілющий запашний напій
налий в горня на сон хороший.
Мереживна насниться тінь
кущів квітучих попід тином,
зелений сонячний Ірпінь,
рожеві вогники шипшини.
2.
Спалахнули в зеленому листі,
Наче вогники, квіти рожеві,
Щоб під осінь пишатись в намисті
Напівдикій княжні-королеві.
Королівського роду шипшина
Всім трояндам троюрідна квітка –
То у лісі росте, то під тином,
Що й не знати, з’явилася звідки.
Із шипами, бо горда на вдачу, –
Не віддасть свого плоду задаром!
Кожну ягідку жовто-гарячу
Сонце сповнить цілющим нектаром.
Бурштино̀вим гарячим напоєм
Гоїть тіло і серденько гріє –
Може, втіхою, може, журбою
Обізветься шипшинова мрія.
Лавинюкова Тетяна
Шипшина
На шиї осені шипшинове
намисто,
А на майбутнім – шрами
павутиння…
Темнішає невиплакане
небо,
Перетліває намірів
гординя…
Червоним чорне грається.
У пальці
Бере разок доспілого
вогню.
Шипшина в зиму дивиться печально,
А я її й роздягнену
люблю.
Василь Кузан
Тож раджу не прогавити момент та піти й назбирати цих корисних ягід! Вони точно стануть у нагоді!
Радимо прочитати:
Вакулюк П.Г. Оповіді про дерева.– Киев: Урожай, 1991.– 296 с.: іл.
Морозова О.І. Лікувальні властивості і застосування глоду, обліпихи, шипшини.– Донецк: Бао, 2006.– 271 с.
Савка І. Шипшинове намисто: коротка проза.– Львів: Вид-во Старого Лева, 2016.– 160 с.
***
Шипшина – легенди і повір'я про квіти.– Режим доступу: https://jak.bono.odessa.ua/articles/shipshina-legendi-i-povir-ja-pro-kviti.php
Радимо переглянути:
