Ірина Вільде // https://newpathway.ca/110-richchya-pismennitsi-irini-vilde/
Ірина Вільде (Дарина Дмитрівна Макогон-Полотнюк) – українська письменниця, яка внесена ЮНЕСКО до списку знаменитих людей двадцятого століття та другого тисячоліття.
Ірина Вільде говорила, що письменник мусить скласти два екзамени: один перед суспільством, а другий – перед історією.
Свої іспити письменниця складала в невсипущій праці, пошуках, розчаруваннях, сумнівах і перемогах.
Народилась Дарина Макогон (справжнє ім’я) 5 травня 1907 року на Буковині в селі Луквиця. Батько дівчини, Дмитро Макогон, – письменник і народний учитель, і, певно від нього, вона отримала талант до письменства.
Восени 1918 року Буковина потрапила під окупацію Румунії. Щоб урятуватися від переслідувань, сім’я у 1923 році виїхала до Станіслава (нині Івано-Франківськ). Дарина здобувала освіту у гімназії Українського педагогічного товариства і у цей період написала перше оповідання «Марічка».
Далі навчання в Львівському університеті й участь у студентських гуртках україністів, що і послужило причиною того, що в 1930 р. вона була вимушена кинути університет і повернутись до Станіслава, де влаштувалась працювати в місцеву школу.
У 1932-му переїхала до Коломиї і почала працювати в редакції журналу «Жіноча доля». Тут вона пропрацювала шість років, і за цей період із-під її пера вийшло багасто художніх творів. Її перші твори – це вишукані та милі оповідання. Ранню прозу Ірини Вільде можна вважати «феміністичною», у центрі якої доля жінки і її складний внутрішній світ. В Коломиї вона прожила до 1939 року. Перші книжки «Метелики на шпильках» і збірка «Химерне серце» здобули першу літературну премію товариства українських літераторів і журналістів імені Івана Франка.
Потім вона переїхала до Львова, де жила і працювала.
Протягом багатьох років Ірина Вільде працювала над романом «Сестри Річинські», і цей роман – найбільше творче досягнення письменниці. Величезна кількість персонажів, сюжетних ліній, подій.
Павло Загребельний писав: «Це грандіозний роман. Ірина Вільде написала мудру книгу, насичену поезією, просвітлену тихим світлом досвіту… надзвичайне явище в духовному житті українського народу».
У цьому романі авторка відтворила багатомірний портрет душі та глибину внутрішнього світу її покоління, і він став своєрідним підсумком життя людини та спроба осмислити своє життя. Цей твір дає людині тепло, яке зігріває серед вічної зими самотності.
У романі дається ціла панорама окремого світу під назвою «Галичина», де події відбуваються протягом 1937–1938 рр., але також добре освітлюється і суспільне життя в Галичині 20–30 рр. XX століття. «Сестри Річинські» можна назвати енциклопедією галицького життя перед війною.
Ірина Вільде жила в період великих геополітичних змін та історичних зламів. Її життя було насичене подіями як в політичному, так і в особистому житті.
Роман Горак писав: «Історія дала їй, Ірині Вільде, право голосу, аби сказати від власного імені та імені свого покоління, що воно, те покоління, і вона, письменниця, речниця того покоління, всього-на-всього є метеликами на шпильках. Прекрасними сотворіннями, готовими до лету, але такими, що ніколи не полетять, їм судилося бути прип'ятими шпильками до підставки жорстокого життя. Це були страшні, відчайдушні, неймовірні, але правдиві слова...».
Померла письменниця 30 жовтня 1982 року у віці 75 років. Похована на Личаківському цвинтарі Львова.
Радимо прочитати:
Вільде І. Сестри Річинські.– Львів: Апріорі, 2011.– 1264 с.
Метелики на шпильках; Б’є восьма; Повнолітні діти: [повісті] / [упоряд. і передм. В. Агеєвої].– Київ: Віхола, 2023.– 505, [1] с.– (Неканонічний канон).
***
Спогади про Ірину Вільде / упоряд. М. Якубовська.– Львів: Каменяр, 2009.– 111 с.: іл.– (Серія «Особистості»).
Рекомендуємо переглянути:
Лекція Тараса Прохаська про Ірину Вільде (відео): http://litakcent.com/2014/04/22/lekcija-tarasa-prohaska-pro-irynu-vilde-video/